Сторінка
1

Міжнародні економічні організації як суб'єкти міжнародних фінансів. Міжнародні та регіональні економічні структури

Міжнародні та регіональні економічні структури

Однією з основних міжнародних економічних організацій є Органі­зація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Конвен­ція про створення якої була підписана в 1960 p. і набрала чинності в 1961 p. Вона стала спадкоємницею створеної в 1948 p. Організації європейського економічного співтовариства (ОЄЕС), до складу якої входили 18 європейських держав. ОЄЕС була створена з метою опти­мального використання допомоги США за "планом Маршалла" і координації відбудови Європи після Другої світової війни.

Оскільки ОЄЕС зробила великий внесок у справу економічної відбудови Західної Європи, уряди країн-членів вирішили зміцнити її роль. З цією метою США і Канада в 1960 p. приєдналися до 18 європейських країн, підписавши Конвенцію про створення Органі­зації економічного співробітництва і розвитку. Сьогодні до складу цієї організації входить 29 країн: Австралія, Австрія, Бельгія, Вели­ка Британія» Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норве­гія, Польща, Португалія, Республіка Корея, США, Туреччина, Угорщи­на, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія.

У країнах — членах ОЕСР проживає 16 % населення земної кулі, тоді як їхня частка у світовому виробництві становить дві третини, що підтверджує центральну роль цих країн у світовій економіці.

Основними напрямами діяльності ОЕСР є:

• сприяння ефективному використанню економічних і фінансо­вих ресурсів, дослідженням і професійній підготовці в галузі науки і техніки;

• проведення політики забезпечення економічного зростання, а також внутрішньої і зовнішньої фінансової стабільності;

• зменшення або усунення перешкод на шляху обміну товара­ми, послугами, а також поточних платежів, подальша лібералізація руху капіталів;

• сприяння розвитку країн, що розвиваються.

З визначених конкретних спільних питань ОЕСР може запропо­нувати організаційні рамки для переговорів із прийняттям рішень. Так, ця організація досить швидко відреагувала на перший "нафто­вий шок", створивши у 1974 p. Міжнародне енергетичне агент­ство (ME А), завданням якого є сприяння країнам в економії енергії і в розробці замінників нафти. Крім того, члени ОЕСР прийняли рішення про взаємний перерозподіл своїх нафтових ресурсів на ви­падок перебоїв у постачанні нафти, подібних до тих, що були викли­кані країнами ОПЕК наприкінці 1973 p. У межах ОЕСР з 1958 p. функціонує Агентство з ядерної енергії (АЯЕ), яке до 1972 p. но­сило назву Європейське агентство з ядерної енергії. З 1968 p. діє Центр досліджень і нововведень у галузі освіти (ЦДНО).

Крім того. Організація економічного співробітництва і розвитку виконує надзвичайно важливу функцію економічного прогнозуван­ня. Нею вироблені стандартні системи показників і підходи стосов­но аналізу національних рахунків, рівня безробіття і паритету купі­вельної спроможності, що дає змогу економістам і фінансистам всього світу користуватися надійними і порівняльними статистичними да­ними з економіки провідних промислове розвинутих країн. На цій основі в ОЕСР було побудовано надзвичайно складну економетрич-ну модель світової економіки, яка дозволяє два рази на рік робити прогнози стосовно економічного розвитку країн-членів на наступні два роки. "Економічні перспективи" ОЕСР, які публікуються два рази на рік, а також дослідження, які щорічно проводяться в кожній із країн-членів цієї організації, є чи не найважливішими довідникови-ми документами як для економістів і фінансистів, так і для урядів та суспільної думки провідних промислове розвинутих країн світу.

З 1995 p. в рамках ОЕСР ведеться підготовка Багатосторон­ньої угоди з інвестицій (БУЇ) для регулювання прямих іноземних інвестицій у міжнародному масштабі, метою якої є:

• встановлення високих стандартів режиму і захисту інвестицій;

• вихід за рамки існуючих зобов'язань для досягнення нових стандартів лібералізації, які охоплювали б всі стадії інвестиційного процесу (до і після створення підприємств), з широкими зобов'язан­нями у використанні принципу національного режиму та ліквідації наявних обмежень, використання принципу недискримінації і най­більшого сприяння нації, транспарантності (прозорості), привнесен­ня необхідної дисципліни в ті сфери лібералізації, які недостатньо забезпечуються чинними угодами ОЕСР;

• створення юридичного обов'язкового документа, який вміщу­вав би положення з метою ще більшого посилення зобов'язань сторін;

• поширення сформульованих зобов'язань на всі країни, які при­єдналися до багатосторонньої угоди з іноземних інвестицій, на всіх рівнях управління;

• розробка необхідних заходів у сфері взаємовідносин з регіо­нальними інтеграційними організаціями економічного характеру;

• сприяння процесам врегулювання і забезпечення ефективно­го розв'язання інвестиційних суперечок з урахуванням уже діючих у цьому плані механізмів;

• прийняття до уваги міжнародних зобов'язань країн-членів з метою запобігання конфліктам з угодами, досягнутими в рамках СОТ, податковими угодами і т. ін.

У процесі підготовки Багатосторонньої угоди з інвестицій спо­чатку планувалось її підписання у квітні 1998 p. Однак під час пере­говорів у січні 1998 p. виникли суперечки між країнами-членами, і вони не змогли досягти домовленості з найважливішого питання про те, наскільки кардинальною має стати лібералізація прямих іно­земних інвестицій. Причин цьому декілька:

• по-перше, ініціатива США щодо початку переговорів з Багато­сторонньої угоди з інвестицій згодом не знайшла підтримки інших країн — членів ОЕСР у зв'язку з небажанням самих Сполучених Штатів надати більшу свободу іноземним інвесторам в Америці;

• по-друге, на ґрунті того, що органи Європейського Союзу наполя­гали на наданні європейським державам переваг перед третіми краї­нами у вирішенні інвестиційних питань на території ЄС, на перегово­рах виникли розбіжності щодо позик між країнами — членами ЄС, з одного боку, та іншими країнами — членами ОЕСР, з другого;

• по-третє, екологічні рухи, профспілки та інші недержавні орга­нізації піддали критиці угоду як таку, що відповідає інтересам перш за все ТНК.

Однак процес підготовки Багатосторонньої угоди з інвестицій не припинився. Більше того, до її підписання виявили зацікавленість деякі країни, які не входять до ОЕСР, — Аргентина, Бразилія, Гонконг.

Таким чином, Організація економічного співробітництва і роз­витку — це своєрідний клуб промислове розвинутих країн з ринко­вою економікою. Залежно від обставин цей клуб може бути або, з одного боку, просто місцем зустрічей, обміну думками, аналізу еко­номічних перспектив, або, з іншого, — місцем проведення перего­ворів, погодження позицій і прийняття конкретних рішень, особливо з питань економічної і фінансової політики.