Сторінка
6

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Сучасні проблеми функціонування гривні

За цих несприятливих умов Національний банк України вимуше­ний був піти на захист своїх валютних резервів шляхом більш-менш плавної девальвації гривні.

Згодом було переглянуто курсовий (валютний) коридор і введено новий, у межах: 1 дол. США = 1,80—2,25 грн., без визначення часо­вих обмежень. Однак події липня 1998 p. змусили НБУ встановити новий валютний коридор: 1 дол. США = 2,5—3,5 грн. На 1999 p. НБУ встановив курсовий коридор у межах 1 дол. США = 3,4—4,6 грн. Останні параметри валютного коридору можна вважати найоптимальнішими на весь 1999 p., оскільки саме на них ґрунтувався бю-джет-99, розрахований на базі 1 дол. США = 4,1 грн. Це дало змогу значно скоротити падіння рівня валютних резервів НБУ на підтримку гривні. Так, якщо за вісім місяців 1998 p. вони зменшилися на 900 млн дол. США, то в першому кварталі 1999 p. їх зменшення становило 90 млн.

Проте такий сценарій розвитку подій створював певні передумови для формування в Україні економічної кон'юнктури на зразок стагфля­ції, яка характеризується, з одного боку, наявністю ознак депресії (стаг­нації економіки), а з іншого, — хоч і незначною, але наявною інфляцією.

Світовий господарський досвід виробив певні сценарії здійснення економічної і соціальної політики за умов "стагфляції". Один із них був розроблений відомим англійським економістом А. Філліпсом, який сформулював закономірність існування зворотної залежності між рівнем безробіття та динамікою цін, що відома в економічній літературі як крива Філліпса. Крива показує, яку економічну полі­тику необхідно проводити, щоб забезпечити оптимальне балансуван­ня між розмірами безробіття та помірними темпами інфляції.

На сучасному етапі в Україні крива Філліпса може бути врахо­вана в економічній політиці лише частково.

По-перше, знижувати рівень інфляції шляхом збільшення числа безробітних неможливо, оскільки вже сьогодні мільйони людей не мають роботи. Ще більшим є приховане безробіття, яке в окремих галузях сягає 80 %. Органи соціального захисту визначили загаль­ний рівень безробіття, який становив понад 4 млн осіб, що було май­же у 7 разів більше даних офіційних статистичних джерел.

По-друге, скоротити кількість "зайвих людей" можна було б, за­стосувавши модель стимулювання сукупного попиту, що включає:

• збільшення державних інвестицій;

• скорочення розмірів податків на доходи підприємців, подоход-них стягнень з громадян;

• розширення товарного експорту.

Проте, якщо активізувати ці фактори сукупного попиту й стиму­лювання виробництва, то скорочення рівня безробіття, як показує світовий досвід, може бути досягнуте ціною зростання цін, тобто зро­станням рівня інфляції.

Отже, збільшення меж валютного коридору було саме по собі ринковим актом, спрямованим на дерегуляцію валютних відносин. Однак, за відповідних умов, які склалися в економіці України на той час, цей акт міг у свою чергу викликати нові явища у валютно-фінан­совій сфері держави, до появи яких як виконавчій, так і законо­давчій владі України треба було завчасно підготуватися.

Стає все очевиднішим, що з моменту запровадження гривні нашій країні було нав'язано схему надто жорсткого монетаризму, який за тривалістю і механізмом здійснення не мав аналогів у світовій прак­тиці. Державною економічною ідеологією наприкінці 90-х років в Україні стало стримування інфляції будь-якою ціною в умовах еко­номічного спаду і зростання безробіття. Про те, що стримування інфляції дійсно відбувалося, красномовно свідчив той факт, що по­годжений з Міжнародним валютним фондом показник інфляції на 1997 p. планувався на рівні 12,6 %, а фактично становив 10,1 %.

Цього було досягнуто ціною граничного загострення проблеми заборгованості із зарплати та інших соціальних виплат, ціною фак­тичної втрати сенсу внутрішніх інвестицій тощо.

Як показує практика економічного розвитку деяких країн СНД (з певною, звичайно, допустимістю) була можлива й інша схема, що умовно може бути названа як "економічне зростання, скорочення безробіття і помірна інфляція", за якої економічне зростання і зниження безробі­ття цілком можуть компенсувати вади помірної інфляції. Так, за да­ними Міжнародного статистичного комітету СНД, при падінні вало­вого внутрішнього продукту в Україні, аналогічний показник за ті самі роки зріс у Киргизії, Грузії, Білорусі більше ніж на 10 %.

У стінах Верховної Ради України все частіше дискутується думка про те, що можлива емісія контрольована, тобто чітко зорієнтована, цільова емісія, що здійснюється в обмеженому обсязі й під конкрет­ні програми, виконання яких належним чином треба контролювати.

Постійний та ефективний контроль з боку держави за обмеже­ною цілеспрямованою грошовою емісією, на думку деяких народних депутатів, може стати надійною гарантією, з одного боку, недопущен­ня надмірної інфляції, а з іншого — справжньої підтримки власного товаровиробника шляхом вирішення проблеми гострої нестачі обі­гових коштів підприємств і розширення за рахунок цього джерел для наповнення бюджету.

До речі, цю думку підтримав у Позачерговому посланні до Верхов­ної Ради 19 лютого 1998 p. Президент України Л.Д. Кучма, зазначив­ши, що він категорично проти безоглядної емісійної політики, яку ми мали нещастя пережити у перші роки незалежності. Можливий приріст грошової маси не повинен перевищувати темпів її зростання, наприклад, у 1997 p., коли цінова динаміка була найбільш стабільною за останнє десятиріччя. На думку Президента, це одна з пропозицій, яка потребує всебічного вивчення й обґрунтованого рішення.

І це дійсно так, адже за умови, що тіньовий сектор, за деякими даними, вже перевищив 50 % загального виробництва товарів і послуг, а численні пільги "з'їдають" майже 40 % доходів держбюджету, бути повністю впевненим, що емісія буде цільовою, неможливо. Ніхто не дасть гарантії, що емісійні кошти підуть у реальну економіку на поповнення обігових коштів, а не осядуть у численних посередників, не підуть на створення чергової піраміди ОВДП, нарешті, не зникнуть у тіні.

Лише за умови ефективного здійснення приватизації та ухвалення Верховною Радою України прийнятного для реального сектору еконо­міки стабільного Податкового кодексу і емісія може стати цільовою, і українська гривня остаточно зможе вийти з економічного підпілля та легалізуватися, коли буде легалізований справжній власник.

Виступаючи на науково-економічній конференції в Пущі-Озерній 4 березня 1999 p., Президент України Л.Д. Кучма підкреслив, що у проведенні економічної політики Україна повинна й надалі дотриму­ватися принципу пріоритетності грошової та фінансової стабілізації. Економічне зростання має забезпечуватися максимально можливим зміцненням національної грошової одиниці, її надійністю та стабіль­ністю. За будь-яких умов Україна не піде шляхом інфляційного роз­витку своєї економіки. Інша річ, грошова політика має бути більш гнучкою, здійснюватися не за принципом "Чим менше грошей, тим менше клопоту", а відповідно до реальних умов економічного розвитку.