Сторінка
2

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України

З грудня 1991 p. до Державної скарбниці України повністю реа­лізуються всі видобуті й вироблені на території України дорогоцінні метали, а також приймаються конфісковані чи здані як скарб доро­гоцінні метали, камені, алмази та інші коштовності. Всі підприєм­ства й організації, що займаються переробкою продукції, яка містить дорогоцінні метали, у тому числі вторинні ресурси і відходи дорого­цінних каменів та алмазів, здійснюють свою діяльність після укла­дення договору з Національним банком України. Національному банку було запропоновано негайно приступити до формування в Україні запасу дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів. Реалі­зація дорогоцінних металів, алмазів для потреб народного господар­ства з цього часу мала здійснюватися Національним банком України за пропозиціями Кабінету Міністрів України за ринковими цінами.

У жовтні 1992 p. Указом Президента України було створено Українську державну компанію "Діаманти України", на яку покла­дено вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням споживачів алмазами, використанням та реалізацією діамантів, проведення всіх, включаючи зовнішньоекономічні, операцій з дорогоцінними та на-півдорогоцінними каменями, бурштином та дорогоцінними метала­ми (за винятком металів у монетарній формі).

Паралельно Державний Комітет України по геології і використан­ню надр розпочав активну роботу з підготовки перспективної про­грами геологорозвідувальних робіт та наукових досліджень, що сто­суються благородних металів та алмазів.

У недалекому майбутньому Україна може стати однією із золо-товидобувних країн світу, що особливо актуально і важливо для ус­пішного вирішення завдання нагромадження власних золотих запасів і резервів. Нині розвідано близько десятка родовищ золота, придатних для економічно вигідної їх розробки — у центральній частині, Придніпров'ї, Приазов'ї, Донбасі та на Закарпатті.

Одне з трьох родовищ золота на Закарпатті (Мужиївське) вже підготовлено до промислової експлуатації. Тут поклади благородного металу розташовані порівняно неглибоко, і його видобуток, за розра­хунками спеціалістів, обійдеться відносно дешево. Дане родовище — це 16,7 млн т золотомісткої руди, рентабельність видобутку якої, за попередніми розрахунками, має становити 17—30 % і бути однією з найвищих у гірничовидобувній галузі. Одне лише Мужиївське ро­довище спроможне протягом десятків років щороку видавати для потреб України по одній тонні золота (приблизно стільки, скільки витрачається його щорічно на медичні та технологічні потреби).

Поклади золота в центральній частині, Придніпров'ї та Донбасі, на відміну від закарпатських, розташовані досить глибоко, тому їх видобуток потребуватиме певних додаткових витрат. Найбільш знач­ними і доступними спеціалісти вважають криворізькі запаси, які мають певну схожість з родовищами Південної Африки і Австралії. Усе це дає підстави стверджувати, що в недалекій перспективі Украї­на в змозі стати значним регіоном з видобутку золота.

У сучасних умовах демонетизації золота, його запаси, як показує досвід зарубіжних країн, якими б значними вони не були, не вплива­ють безпосередньо на стійкість грошово-валютного обігу, хоча в змозі забезпечувати його стабільність на певний період. Тому для успіш­ного функціонування грошово-валютної системи держави необхідне нагромадження запасів вільно конвертованої резервної валюти для безперебійних розрахунків із закордоном. Перед молодою державою постало серйозне питання, яким чином на світовому ринку зароби­ти валюту? У перші роки незалежності України розв'язання цього питання окремі політичні сили пов'язували з масованою допомогою української діаспори та світової демократичної спільноти. Однак за перших практичних кроків на шляху до його розв'язання виникла ціла низка складних проблем, пов'язаних з виходом України на світо­вий ринок. На перший план виступила проблема підвищення ефек­тивності зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів ринкових відно­син. Ще до проголошення незалежності, 16 квітня 1991 p Верховна Рада України прийняла Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність", згодом у травні 1993 p. Кабінет Міністрів видав декрет "Про лібера­лізацію зовнішньоекономічної діяльності", 12 грудня 1991 p. було прийнято "Митний кодекс України", а 13 березня 1992 p. набрав чинності Закон України "Про загальні засади створення і функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон".

Усі ці заходи сприяли виходу України на зовнішні ринки, дали можливість молодій державі з урахуванням суспільних інтересів значною мірою упорядкувати відносини зовнішньоекономічного ха­рактеру, створити відповідний правовий режим, дотримання якого сприяє розвитку міжнародного співробітництва, підвищує його ефек­тивність.

Нині Україна здійснює зовнішньоторговельні операції зі 185 краї­нами світу. У 1997 p. Україна мала позитивне сальдо торговельного балансу (товари та послуги) на суму 424 млн дол. США, а за 9 місяців 1998 p. — 546,5 млн дол.

За обсягом зовнішньоторговельного обороту Україна посідає друге місце після Росії серед країн СНД. Вартість експортованої продукції становить сьогодні майже четверту частину її внутрішнього валово­го продукту. Спостерігається поступова переорієнтація України на торгівлю з "далеким" зарубіжжям, передусім із розвиненими рин­ками Західної Європи, Далекого Сходу, Сполучених Штатів.

Найважливішим зовнішньоторговельним партнером для України виступають сьогодні Сполучені Штати Америки, з якими протягом останніх трьох років обсяги зовнішньої торгівлі зросли вчетверо. Якщо взяти список із 67 країн, то за обсягом торговельного обороту зі США Україна поступається лише Німеччині.

Однак сьогодні важливою проблемою для України є переважно сировинна спрямованість її зовнішньої торгівлі. Так, у загальному обсязі імпорту товарів у 1998 p. 40 % вартості припадало на міне­ральне паливо, нафту та продукти її переробки.

Для збільшення валютних надходжень потрібно насамперед по­долати архаїчну сировинну спрямованість експорту, адже рівень цін на світових ринках на готові вироби майже в 1,5 раза вищий, ніж на сировину, а на машини й обладнання — у 2 рази. На жаль, торгуючи сировиною і напівсировиною, Україна збагачує інші народи. Напри­клад словаки, маючи п'ять мільйонів населення, добилися впрова­дження твердої валюти і створили величезні валютні резерви, широ­ко використовуючи Україну як постачальника металургійної сиро­вини. Україна постачає сталеві високоякісні вироби і продає їх за ціною, що в десятки разів перевищує витрати на закупівлю і пере­робку сировини.