Сторінка
4

Процес навчання діалогічному мовленню

Мовні вправи за значенням розрізняють наступні типи: мовні рецептивні і репродуктивні, аспектні і комплексні, навчальні і природно-комунікативні, тренувальні і контрольні

Пропонована система вправ може бути використана при вивченні будь-якої мови, однак співвідношення окремих видів вправі і їхній питомій вазі залежать від особливостей досліджуваної мови.

При вивченні німецької мови з його досить широко розвитий системою відмінювання і дієвідміни велика увага повинна бути приділена морфології і тому питома вага аспектних і механічних вправ буде більше, ніж при вивченні англійської мови. Французька мова займає проміжне положення, хоча більше тяжіє до англійської мови.

При навчанні французькій і англійській мовам синтаксичні мовні вправи будуть превалювати над тими, котрі даються для оволодіння синтаксисом німецької мови.

При навчанні французькій і англійській мовам письмові вправи відіграють велику роль, чим при навчанні німецькій мові, тому що в основі орфографії цих мов лежить історичний принцип, і немає в сучасній мові правил (особливо в англійській мові), що допомагали б правильному написанню слова. В французькій мові правильне написання слів зв'язане також з розрізненням дієслівних форм, множини іменників і ін.

Значні розбіжності спостерігаються й у лексиці. У німецькій мові склад лексики протягом, принаймні, першого двох років навчання значною мірою визначається досліджуваною граматикою. Вибір багатьох дієслів залежить від знання відмінкової системи іменників, а також їхньої приналежності до слабкої або сильної дієвідміни. В англійській мові вживання деяких прислівників неможливо без засвоєння відповідних дієслівних форм. В французькій мові черговість вивчення дієслів диктується їхньою приналежністю до того або іншого типу дієвідміни. Вибір слів залежить також від їхньої вживаності в досліджуваній мові. Так, наприклад, у німецькій мові дуже вживані дієслова з різними префіксами, що не спостерігається ні в англійському, ні у французькій мові. В французькій і англійській мовах широке поширення мають дієслова типу faire, ргеndre, take, у той час як їхні аналоги в німецькій мові не мають настільки широкого поширення.

У п'ятому початковому класі на вибір слів впливає і звуковий склад слів.

Щоб учитель міг ясніше уявити собі, як практично використовувати запропоновану систему вправ, нижче приводяться зразки вправ для кожного класу середньої школи відповідно до існуючої сітки годин.

Приведені вправи не являють собою системи вправ для того або іншого класу. Вона може бути показана тільки в підручнику, де передбачається навчання не тільки усного мовлення, але і читанню і листу. Даний перелік вправ переслідує наступні задачі:

а) показати, який рід і види вправ повинні переважати в тім або іншому класі; кількість язикових вправ, зокрема, поступово знижується;

б) проілюструвати наступність вправ між класами;

в) продемонструвати, що труднощі вправ не завжди залежать від роду, але в більшому ступені від обраного виду або варіанта, унаслідок чого порядок розташування вправ часто визначається ними, а не родом вправи. У нашім переліку порядок проходження пологів вправ визначається переважним родом вправ для даного класу. Виключення складає лише X клас, де порядок проходження пологів вправ відповідає труднощів їхнього виконання.

Майже кожний із представлених зразків вправ (крім спеціально обговорених) може виконуватися й усно і письмово. Вирішувати, як його виконувати, надається вчителю. Оскільки в посібнику описана система вправ для навчання усного мовлення, кількість усних вправ буде переважної, також, як і кількість одне язичних вправ, хоча у всіх класах у відомій пропорції варто давати і двомовні (перекладні) вправи. Кожний вид вправ представлений здебільшого тільки одним варіантом, але це не означає, що їх не повинно бути трохи. Показати усі варіанти вправ через їхню численність не представляється можливим. Кількість варіантів буде залежати від того, наскільки міцно вивчений пройдений матеріал.

Приведені вправи не розраховані на вивчення всього матеріалу програми по іноземній мові, а являють собою лише зразки, за аналогією з якими можуть бути складені інші варіанти вправ для засвоєння інших язикових явищ і розвитку інших умінь і навичок.

Нижче приводяться рід і види вправ з їх варіантами по німецькій, англійській і французькій мовах у V-X класах. Серед них найменше представлені (і як зразок тільки для німецької мови, хоча вони можуть бути використані і для інших мов) вправи в розрізненні й об'єднанні, тому що вони менш типові для розвитку усного мовлення.

Деякими із основних передумов участі учнів в груповій бесіді є: розвиток в них вміння задавати питання з власної ініціативи; вміння давати розгорнуту відповідь висловлюватися без прямого чи непрямого спонукання співрозмовника, тобто вміння починати розмову або реагувати на слова співрозмовника з власної ініціативи. Ці вміння в своїй сукупності становлять зміст ініціативності мовлення в діалозі. Їхнє навчання здійснюється переважно на комунікативній основі. В чому полягає таке навчання?

По-перше, це навчання реально-комунікативного розпитування вмінню задавати питання. Даній цілі служать наступні вправи:

а) Тематичне розпитування. Вчитель, або хто-небудь з учнів, робить попереднє повідомлення на певну тему, наприклад, на тему "Вчора я ходив в театр". До попереднього повідомлення інші учні ставлять серію питань.

б) Перебивання співрозмовника питаннями.

в) Вклинювання питань в повідомленні розповідаючого до співрозмовника. Наприклад: Вчора ми побували в Маріїнському палаці, там мені дуже сподобалося . До речі, ти там був коли-небудь? Ні? Обов’язково піди .

Уміння давати розгорнуті відповіді. Розвивається в основному в режимі питання-відповіді, при цьому тому, хто відповідає, забороняється обмежуватися лише прямою відповіддю на питання. Легкість виконання цієї вправи залежить певною мірою від характеру питань.

Уміння висловитися без прямого чи непрямого спонукання співрозмовника містить в собі вміння розпочати розмову і вміння протиставити інформації співрозмовника свою власну, зустрічну інформацію.

Для того, щоб виконання перелічених вище вправ перетворити в групову бесіду, багато залежить від вдалого використання спеціальних прийомів управління такою бесідою.

Підготовка до групового діалогу проходить чотири фази.

Перша фаза - гранично коротка, фронтальна бесіда вчителя з класом. Переважна схема: запитання вчителя - відповідь учнів; репліка вчителя - зустрічна репліка учня.

Друга фаза - парні діалоги між учнями. При цьому відпрацьовується певний вид діалогічної пари. Наприклад, вияснення професії батьків, тощо.

Третя фаза - ускладнення парних діалогів шляхом підключення до них інших осіб

Четверта фаза - груповий діалог.

Керуючи ходом групового діалогу, вчитель за допомогою різних сигналів помічає тих, хто буде виступати, вказує, кому вони спрямовані, визначає характер очікуваних реплік.

Рід і види вправ по класах (для німецької, англійської і французької мов)