Сторінка
6
Однією з найбільш актуальних та складних проблем сучасної методики є навчання усного мовлення.
В основі мовленнєвої діяльності лежить, перш за все, взаємодія декількох (не менше двох) осіб, тобто звертання однієї до іншої з певною метою. Зміст мовленнєвої діяльності полягає в обміні інформацією між його учасниками, тобто у повідомленні чогось нового.
Спонуканням до мовленнєвої діяльності завжди виступає мотив, який виникає на основі певних індивідуальних потреб, тобто той, хто говорить, повинен усвідомлювати, для чого він говорить, що він хоче сказати своєму співрозмовнику. При навчання, зокрема усного мовлення, слід брати до уваги індивідуальні особливості співрозмовників. В навчальному процесі це забезпечить оптимальне засвоєння матеріалу учнями.
Поняття практичного володіння іноземною мовою включає три аспекти мовлення: лінгвістичний, психологічний і соціальний, які в процесі спілкування діють як одне ціле.
Породження мовлення ґрунтується на відповідних мовних навичках і вміннях. Навички входять компонентами до свідомо виконуваної діяльності. Якщо ж мовна дія здійснюється переважно без участі свідомості, але на основі раніше сформованих навичок, то таке мовлення характеризуватиметься добрим володінням мовними вміннями. Вони є вищою від навичок формою володіння мовою.
Акт спілкування завжди відбувається у певній ситуації, яка може сприяти виникненню мотиву розпочати акт мовлення і яка може змінюватися або варіюватися відповідно до поставленої мети в ході навчання іноземної мови у шкільних закладах.