Сторінка
5

Процес навчання діалогічному мовленню

Німецька мова V клас

У нижченаведеному переліку відсутні такі мовні вправи, як ведення спонтанної бесіди, повідомлення по спеціально непідготовленій темі і т.п., тому що вони без праці можуть бути включені вчителем після проходження тієї або іншої теми. Не зазначені і мовні вправи в розумінні на слух, тому що їхній зміст буде залежати від пластинок, якими розташовує школа.

Один з істотних недоліків вправ, що пропонуються учням, полягає в тім, що вони або занадто одноманітні і зводяться з уроку в урок до повторюваної формули: «Прочитай, переведи і вивчи слова» або, навпаки, занадто різноманітні — у кожному класі з'являються нові вправи, а старі віддаються забуттю. Успішне навчання іноземній мові може бути досягнуто тільки в тому випадку, якщо в кожному класі будуть використані всі зазначені вище типи вправ. Виключення можуть скласти тільки механічні, аспектні і хорові вправи, у яких уже немає потреби в старших класах. Що стосується пологів і видів вправ, то вони повинні розподілятися по класах у залежності від їхніх труднощів. Труднощі вправи залежать, як уже вказувалося, від роду і виду вправи, від матеріалу, що вимагає ся засвоїти, і від тих розумових і мнемічних процесів, з якими сполучене виконання даної вправи.

Для кожного класу потрібно визначити ведучий рід вправ, що може бути представлений різними видами і доповнений іншими родами, але не основними для даного класу. Такий розподіл вправ дозволить установити необхідну наступність і полегшить роботу учнів.

Представляється, що існуючий рід вправ було б доцільно розподілити по класах приблизно в такий спосіб:

V клас: уподібнення (основний рід), перетворення, розширення, розрізнення (додаткові) ;

VI клас: уподібнення і перетворення (основний рід), розширення і розрізнення (додаткові) ;

VII клас: розширення (основний рід), перетворення, скорочення й об'єднання (додаткові) ;

VIII клас: розширення (основний рід), перетворення і скорочення (додаткові) ;

IX клас: розширення (основний рід), перетворення, скорочення й об'єднання (додаткові) ;

X клас : Усі види вправ. Запропонована схема розподілу родів вправ указує тільки на загальний напрямок роботи. Автор не припускає, що в тім або іншому класі не можуть бути використані види вправ, що відносяться до порекомендованого роду вправ для даного класу, якщо вони відповідають принципам посилання і доступу.

Співвідношення нового і старого матеріалу має виняткове важливе значення для його засвоєння і тісно зв'язано з проблемою повторення і міцності оволодіння знаннями, уміннями і навичками.

На кожному уроці вправи, що містять уже раніше пройдений матеріал, повинні в кілька разів перевищувати ті, котрі містять новий матеріал. Новий матеріал завжди повинний ґрунтуватися на старому, щораз його варто пропонувати в новій формі за допомогою іншої вправи, щоб не втратити принадності новизни. Однієї з найбільших лих школи (та й вузу) є те, що досліджуваний матеріал міцно не засвоюється, і тому приходиться проводити спеціальні уроки повторення пройденого. Прав був К.Д. Ушинский, що писав: «Повторення з метою запам'ятати забуте показує вже недолік навчання і взагалі погане викладання в школі». Очевидно, уже давно назріло питання про перегляд розподілу матеріалу по класах. Здавалося б, що, наприклад, лексичний матеріал (1500 слів за весь курс навчання в середній школі) дуже невеликий. Якщо цей словник розділити на всю кількість годин, відведена на вивчення іноземної мови в школі, то на кожний урок прийдеться менш трьох нових слів. Якщо далі зіставити це число з тим, що можуть запам'ятати учні інтенсивних курсів за одне заняття — 200 (правда, вони знаходяться в зовсім інших умовах), то все-таки стане ясно, що справа не в кількості матеріалу, а в недоцільності використовуваних методичних прийомів, у недостатньо продуманій системі вправ. Адже майже усі вузи скаржаться на те, що навіть цей більш ніж скромний мінімум слів (1500) учні засвоюють усього на 50%. Часто приходиться зіштовхуватися з тим, що в учнів іде дуже багато часу на виконання вправ не тому, що вони важкі і містять багато нового матеріалу, а тому, що пройдений матеріал погано засвоєний, забутий, і старий матеріал знову сприймається як новий. Вчитель у свій час програму виконав, але знань, умінь і навичок учень не придбав.

Запам'ятовування матеріалу і придбання необхідних умінь і навичок користування їм зв'язано і з кількістю пропонованих учнем вправ. Це питання ще зовсім не піддавався експериментальній перевірці в школі і залежить у більшому ступені від того, наскільки учень опанував раніше засвоєним матеріалом.

Досвід складання підручників показав, що матеріал цілком засвоюється, якщо він має 100% повторюваність, тобто якщо в підручнику, скажемо, VI класу цілком повторюється весь мовний матеріал V класу . Цей принцип нелегко дотриматися у всіх підручниках для середньої школи, однак якщо погодитися з рекомендаціями з приводу тематики, викладеними вище, те дотримання цього принципу цілком можливо при концентричному розвитку зазначеної теми.

Якщо зараз важко назвати точне число вправ, що варто було б давати учнем на кожний урок, то можна все-таки затверджувати, що воно може бути збільшене в порівнянні з тим, що пропонується в діючих підручниках.

При складанні вправ представляється істотним враховувати ще два фактори. По-перше, щоб весь репродуктивно засвоюваний матеріал потім засвоювався і рецептивно, тобто щоб за репродуктивними вправами випливали рецептивні. По-друге, щоб враховувалася і довільна і мимовільна увага учнів.

Перша вимога викликана тим, що весь матеріал, призначений для репродуктивного засвоєння, повинний бути засвоєний і рецептивно. Вище, при характеристиці репродуктивних і рецептивних вправ ми вже з'ясували, що кожний з цих типів вправ має свою специфіку, свою функцію, і один тип вправ не може бути замінений іншим, якщо даний матеріал повинний бути засвоєний і репродуктивно і рецептивно.

Що ж стосується довільної і мимовільної уваги і зв'язаного з ним довільного і мимовільного запам'ятовування, то тут існує деяка недооцінка сприйняття учнем того матеріалу, що свідомо не заучується. Як показують новітні психологічні дослідження і досвід школи, частина язикового матеріалу учень запам'ятовує мимоволі, без спеціального завчання, у силу того, що цей матеріал представляє для нього інтерес або неодноразово повторюється в різних ситуаціях. При складанні вправ варто враховувати цю особливість пам'яті. Для того щоб цей процес не відбувався тільки стихійно і хаотично, варто заздалегідь передбачити, який матеріал повинний заучуватися, а який учень може запам'ятати, не затрачаючи на це спеціальних зусиль. Представляється, що для засвоєння граматичних явищ переважніше користуватися довільною увагою. Деяка ж частина лексики може запам'ятовуватися мимоволі. Вимовні норми повинні спочатку обов'язково засвоюватися свідомо і лише при наступних тренуваннях можуть служити об'єктом мимовільної уваги.