Сторінка
3

Педагогічний конфлікт: причини і методи управління

В.А.Сухомлинський називає міжособистісні шкільні конфлікти "великою бідою". У діяльності педагогів-майстрів це завжди надзвичайна подія. Часті сутички з учнями - серйозний показник невисокої комунікативної культури.

Враховуючи можливість психологічних втрат, емоційних зривів у дітей, досвідчені вчителі тільки в крайніх випадках вступають з ними в конфронтацію. Професійна компетентність проявляється у здатності вчасно виявляти протиріччя і не допускати їх ескалації.

У дітей дуже часто бачення комунікативної ситуації не відрізняється адекватністю. І тоді з'являється небезпека виникнення помилкового, безпредметного конфлікту. У такому випадку конфронтація попереджається терплячим роз'ясненням помилки.

Не кожна конфліктна ситуація трансформується у конфлікт. Якщо змінити обставини до появи інциденту, можна подолати конфлікт з меншими психологічними втратами. Способи зміни проблемної ситуації і виступають способами її дозволу. Конфлікт зникає з ліквідацією умов, які його породили.

До основних форм конфліктної поведінки школярів можна віднести ті, які викликають дії і вчинки, некоректно виражену незгоду, образливу критику дій і вчинків педагога, відкрите протистояння, пасивний протест, провокаційні дії і вчинки, нешкідливі витівки і жорстокі витівки з метою досадити педагогу.

Серед старшокласників 40% схильні до відкритої конфронтації, 26 - до спокійного протистоянню, 25 - до прихованої протидії та 9 - до пасивного протесту.

Вивчення реакцій вчителів на конфліктну поведінку школярів показало, що увага більшості поглинається прямим протистоянням - дисциплінарними порушеннями, зухвалими витівками, непослухом. В той же час не менш серйозні за своїми наслідками форми конфліктної поведінки - прихований, пасивний протест вислизають з педагогічного поля зору. Байдужість, ігнорування цих поведінкових реакцій обертається втратою інтересу дітей до навчання, відчуженням від вчителя і школи.

Відомо, що ініціатором педагогічного конфлікту може бути не тільки школяр, а й сам учитель. Його конфліктні прояви відрізняються різноманітністю: грубість, попрання гідності, наклеювання ярликів; публічна компрометація учня, розголошення таємниць ; неприйняття критики на свою адресу ; приховане приниження особистості; упереджене ставлення, виділення "улюбленців " і " козлів відпущення" ; образливе порушення педагогічного етикету ; прямий диктат ; помста, пряме чи непряме зведення рахунків ; залякування ; демонстрація переваги - інтелектуальної, моральної ; байдужість до навчальних успіхів школярів ; їх бойкотування ; лицемірство, розходження слів і справ ; використання третіх осіб для розправи ; ізоляція учня.

Конфліктогенна поведінка вчителя представляє небезпеку не тільки тому, що веде до загострення взаємин з дітьми. Образ дій, вчинки наставника сприймається ними як легітимна модель поведінки, заражаючи агресивністю і репресивністю.

Уміння керувати педагогічними конфліктами, тобто прогнозувати і конструктивно їх вирішувати, важливо не тільки для учнів, а й для самого вчителя. Переживання стресу пов'язане з виникненням некерованих ситуацій спілкування, що виходять з-під його контролю.

Профілактика конфліктності навчально-виховної взаємодії починається з уміння вчителя встановлювати педагогічно доцільні відносини зі школярами.

Виключає конфлікти лише позитивне ставлення. Саме тоді міжособистісні протиріччя легко подолати, так як і вчитель, і учні об'єднуються спільним прагненням до досягнення мети. Розбіжності лише збагачує спільний пошук і вибір рішення виникаючих проблем.

Безумовно конфліктним є негативне ставлення. Неприязнь, негативне сприйняття особистості вчителя створює постійну напруженість у спілкуванні. При цьому поведінкові реакції дітей не відрізняються адекватністю. Щоб подолати їх ворожі установки і завоювати довіру, повагу, педагогу потрібно терпіння, наполегливість, постійна рефлексія.

При суперечливо - позитивному ставленні, коли в учнів очевидні коливання між симпатією і антипатією до вчителя, мається, проте, реальна основа для співробітництва. Подолати конфліктність педагогу допомагає такт, терпимість, наполегливість.

Суперечливо-негативне ставлення, будучи потенційно вибухонебезпечним, не виключає можливість накопичення згоди і кооперативності в навчально-виховної взаємодії. Учителю важливо знайти спосіб зближення і співпраці з дітьми, посилення їх позитивних позицій, подолання упередженості та настороженості.

Потенційно деструктивними є байдужо-знеособлене ставлення учнів до педагога. Апатія, емоційний застій здатні змінитися несподіваною, зовні невмотивованою агресією.

Авторитарний стиль дозволяє вчителю вийти з конфлікту за умови прийняття учнем позицій вчителя. Нестійкий стиль, що залежить від емоційного стану педагога, сприяє створенню знервованої обстановки в класі. Нейтральний стиль, що характеризується зовнішнім благополуччям, ускладнює дозвіл глибоких конфліктів. Доброзичливий стиль - найбільш сприятливий, бо дозволяє легко, швидко і раціонально усувати протистояння. Захоплений стиль - антипод авторитарного - характеризується найменшою конфліктністю, дозволяючи висувати на перший план особистісну значимість спілкування.

Таким чином, як керівник педагогічного спілкування, вчитель несе відповідальність за результат зіткнень з учнями і останніх - один з одним.

Випробуванням професіоналізму вчителя служать ситуації прихованого або відкритого неприйняття, жорстокого бойкотування класом або його частиною когось із учнів, як правило, важкої дитини. У регуляції міжособистісних чи особистісно-групових відносин школярів не можна розраховувати на врятування якимись разовими заходами і умовляннями. Дуже важливі системний аналіз витоків конфронтації, виявлення її глибинних причин, особистісно-орієнтований підхід, робота з батьками. Неприйнятна репресивна тактика, яка утрудняє процеси самоаналізу і критичної самооцінки, без яких неможлива психологічна перебудова конфліктуючих сторін.

Гармонізація учнівських взаємин вимагає постійної турботи вчителя. Заразливі його власні манери спілкування, доцільна тактика піднесення особистості знедоленої дитини, в разі необхідності - майстерне створення в класі ситуацій, які його реабілітують, равнопартнерский взаємно-довірчий діалог при обговоренні актуальних морально-психологічних проблем, тактовне коректування небажаних вчинків.

Аналіз вирішення педагогічного конфлікту

Вікова періодизація і виділення характерних для кожного віку ситуацій конфліктів дають можливість вчителю орієнтуватися в тих причинах, які порушують взаємодію з учнями. Взагалі такими причинами можуть бути:

· дії та спілкування вчителя, особливості особистості учня і вчителя, загальна обстановка в школі;

· мала можливість вчителя прогнозувати на уроці поведінку учнів; несподіваність їх вчинків часто порушує запланований хід уроку, викликає у вчителя роздратування і прагнення будь-якими засобами прибрати «перешкоди»; нестача інформації про причини того, що сталося ускладнює вибір оптимальної поведінки відповідного обстановці тону звернення;