Сторінка
1
Тема професійної підготовки в університеті завжди була і буде актуальною, бо країні для стабільного розвитку і гідного існування необхідно мати висококваліфікованих фахівців, конкурентоспроможних професіоналів. І саме університети покликані забезпечити державу такими професійними кадрами.
У Російській педагогічній енциклопедії стверджується така позиція, з яку неможна не враховувати, вивчаючи особливості сучасної професійної підготовки: «Сучасна система вищої освіти відходить від простої передачі студентам готових знань, навичок виконання деяких, ніколи жорстко певних професійних і посадових функцій».
Сучасні дослідники питання професійної підготовки у вузі наголошують також на тому, що випускник вузу в XXI ст. повинен бути перш за все суб'єктом сучасної культури, носієм високої моральності і соціальної активності. Конформізм, пасивність фахівців з вищою освітою повинні залишитися у минулому. Тільки на фоні залучення до сучасної культури повинні освоюватися необхідні для успішної діяльності випускника професійні якості, оскільки фахівець без високих етичних якостей, без усвідомлення загальнолюдських і культурних цінностей може стати соціально небезпечним.
Академік В.Ф.Легасов, один з творців вітчизняних атомних станцій і активніше керівник робіт, пов'язаних з ліквідацією аварії на чорнобильській АЕС, відзначав, що творці сучасної техніки істотно відрізняються в культурному плані від тих, хто створював свого часу класичне природознавство і засновану на ньому техніку: "люди, що створювали тоді техніку, були виховані на найбільших гуманітарних ідеях. На прекрасній літературі. На високому мистецтві. На прекрасному і правильному етичному відчутті. А ось в наступних поколіннях, що прийшли їм на зміну, багато інженерів коштують на плечах "технарів", бачать тільки технічну сторону справи. Але якщо хтось вихований тільки на технічних ідеях, він може тільки тиражувати техніку, удосконалювати її, але не може створювати щось якісно нове, відповідальне".
Отже, фахівець XXI в. повинен бути різносторонньо ерудованою, духовно розвиненою людиною. Крім досконалого володіння професійною діяльністю, він має бути інтелігентом, людиною, яка володіє обширними соціальними знаннями, естетичним відчуттям, високими моральними якостями, гуманністю, пошаною до досягнень людства. Все це можливо тільки за умов підвищення значущості загальнокультурної складової вищої освіти.
Поняття про професійну освіту
Автори Російської педагогічної енциклопедії чітко викладають основні складові професійного навчання у вузі, отже щодо визначення поняття, то професійна освіта являє собою «підготовку фахівців початкової, середньої і вищої кваліфікації для роботи в певній області діяльності. Як і загальна освіта, професійна орієнтується на розвиток особи, але специфічна мета полягає в адаптації тих, хто вчиться, до особливостей вибраної сфери праці на користь реалізації здібностей і інтересів особи. Професійна освіта відрізняється від загальної характером і спрямованістю освоюваних знань, умінь і навичок, формуванням і вдосконаленням тих особових установок і якостей, що узгоджуються з вибраними професією і спеціальністю».
Ще одне визначення професійної освіти пропонує автор навчального посібника «Основи загальної дидактики» Б.О. Голуб. За його словами, це визначення відображає як особливості навіть самої елементарної допрофесійної освіти, так і особливості процесу професійної підготовки представника будь-якої «дорослої» професії. Професійна освіта - це формування умінь і навичок поводження з відповідними засобами праці, вивчення особливостей конкретних видів трудової діяльності людини і формування умінь і навичок здійснення цих видів діяльності.
Згідно зі статтею № 42 Закону України «Про освіту», вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.
Вища професійна освіта в Україні здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматися особи, які мають базову загальну середню освіту.
Об'єми загальноосвітньої і професійної підготовки містяться в моделі навчального плану для установ професійної освіти, що складається на основі державного стандарту професійної освіти.
Перехід до ринкової економіки призвів до перегляду функцій професійної освіти і її трансформації зі способу простого відтворювання робочої сили в джерело відродження і зростання економічно і соціально активних груп населення, здатних діяти в умовах дрібного і середньої підприємництва, а також самозайнятості у сфері послуг, малого бізнесу, торгівлі і т.п.
Обов’язковий мінімум змісту кожної основної професійної освітньої програми (з конкретної професії, спеціальності) визначається державними освітніми стандартами.
З історії формування й розвитку професійної вузівської підготовки
Вища освіта — результат засвоєння такої сукупності систематизованих знань і навичок діяльності, що дозволяє фахівцю самостійно і відповідально вирішувати дослідницькі і практичні задачі, творчо використовуючи і розвиваючи досягнення культури, науки, техніку.
Першим на необхідність поєднання широкої загальної освіти з вивченням професії указав Арістотель, причому загальноосвітня підготовка повинна бути направлена на вироблення орієнтації в багатьох предметах і здібностей до самостійної думки. Завдяки працям Арістотеля ідеали вищої освіти на базі широкої загальної освіти перейшли до середньовіччя і зберегли своє значення практично до сучасності.
Необхідно зазначити, що перші університети «створювалися як корпорації вчених кількох спеціальностей і школярів, що вибрали для майбутньої професійної діяльності богословський, медичний або юридичний факультети».
У 15—16 ст. робилися спроби організації професійної освіти на раціоналістичній основі. Наприклад, окремі медичні школи, що зародилися ще у доуніверситетську епоху, з часом зуміли виробити такі методики системи викладання, які забезпечували вихованцям вищий для свого часу рівень професійної підготовки. Такі медичні школи в Салерно (Італія), в Монпел’є (Франція).
У 17—18 ст. посилення практичних започаткувань у змісті освіти було кроком на шляху до затвердження реального напряму в діяльності вищої школи. В нових учбових закладах як самостійні предмети стали викладатися механіка, геометрія, малювання, економіка та ін. Створені як світські професійні школи, вони з розвитком технічних наук і накопиченням методичного досвіду викладання стали вищими учбовими закладами. Подібна еволюція характерна в 18—19 ст. для багатьох центрів професійної освіти в Європі, у тому числі в Росії (Гірське училище в Петербурзі та ін.). У 19 в. університети ставили за мету широку гуманітарну або природно-научну освіту, а галузеві вузи — міцні практичні знання, і в деяких випадках, через суб'єктивні чинники, вони забезпечували своїм випускникам достатньо широку загальнонаукову освіту.