Сторінка
2

Амортизаційна політика як ключовий елемент забезпечення інноваційного розвитку економіки України

Таким чином, строк окупності активів є основнивим інформаційним елементом у системі прийняття рішень щодо но­во­введень, форм і методів їх фінансового забезпечення.

З таблиці 1 видно, що термін окупності основних фондів, які від­носяться до першої групи, на думку українського законодавця, повинен становити 20 років, для основних фондів другої групи – 4 роки, третьої – 6,6 рока. Основні нововведення стосуються ак­ти­вів четвертої групи. Граничний строк їх окупності 1,6 рока.

Доцільно порівняти, наскільки вікова структура виробничих ак­тивів у цілому по Україні відповідає вимогам інноваційного ро­з­витку.

Оскільки існує брак публічної статистичної інформації що­до необхідних показників структури основних фондів по еко­но­мі­ці України по роках або в середньому за певний середньостроковий період, у статті пропонуються власні оцінки часток кожної групи основних фондів у їх загальному обсязі. Розрахунки проведено методом від зворотного і отримано певні оціночні середні показники, які характеризують структуру основних фондів по групах за 1998–2001 рр. Апріорі можна припустити, що у короткостроковому періоді структура основних фондів залишається незмінною, тому отримані середні оцінки можна вважати валідними.

Для розрахунків використувались такі дані:

– питома вага амортизації в структурі витрат по економіці з 1993 по 2001 рр. [3];

– відомі норми амортизації (у % річних).

Нехай X1, X2, X3 – це питома вага відповідно 1,2 та 3 груп ос­но­в­них фондів у їх загальному обсязі, тоді X1 + X2 + X3 = 1.

За останнім рівнянням складаємо систему рівнянь загаль­но­го виду:

а Ч X1+b Ч X2+c Ч X3 = d,

де a, b, c – це норми амортизації 1, 2, 3 груп ОФ (у % річ­них);

d – частка амортизаційних відрахувань у структурі витрат по еко­н­о­міці.

Розв’язуючи систему рівнянь методом Крамера маємо:

X1 = 50 %; X2 = 30 %, X3 = 20 %.

Отримані цифри узгоджуються з експертними оцінками структури основних фондів, які визначили виходячи з аналізу наявних у статистиці балансів галузей промисловості України за 1995–2000 роки.

На нашу думку, грубою є отримана пропорція структури ос­но­вних фондів по еко­номіці України, оскільки розрахунки на всіх етапах зроблено за макроекономічними показниками, які об­чи­слювалися на різних часових інтервалах не за однаковою мето­дикою. Це, зокрема, стосується норм амортизаційних від­ра­ху­вань, до яких застосовува­лися понижуючі коефіцієнти. Водночас, отри­мані оцінки структури основних фондів по економіці Укра­їни в цілому можуть бути використані для розрахунку серед­ньо­зва­женого віку основних фондів за їх нормативним терміном екс­плу­атації. Нормативний термін експлуатації ОФ становить 20 ро­ків для першої групи, для основних фондів другої групи – 4 роки, тре­тьої – 6,6 рока. Відповідно середньозважений за структурою вік основних фондів у Україні становить 12,5 років.

Для порівняння, за оцінками фахівців Інституту еко­но­мі­ч­но­го прогнозування НАН України середній вік основних фондів ма­теріальної сфери станом на 01.01.2001 року становив 18,7 років [4]. Оцінки експертів Інституту економічного прогнозування НАН Ук­раїни, як видно, істотно відрізняються від поданих у статті, більш ніж на 6 років. Пояснює подібні відмінності той факт, що се­редній вік основних фондів оцінювався по всій економіці, тоб­то включаючи нематеріальну сферу – сферу послуг. Невиробнича сфе­ра економіки України є її новим сегментом, де середній вік ос­новних фондів значно менший. При розрахунку середніх величин урахування цього факту повинно призвести до зменшення середнього віку основних фондів по економіці України. На відміну від оцінок середнього віку основних фондів ук­раїнських експертів, отримане значення близьке до оцінок ро­сій­ських економістів, визначених при соціологічному опитуванні керівників російських підприємств протягом 1999–2000 років. За даними російських дослідників, середній вік основних фондів в економіці Росії становив 13,2 рока [5]. Враховуючи наведені обставини достовірність отриманих оцінок середнього віку ос­но­в­них фондів по економіці України можна вважати задовільною.

Таким чином, отримана величина середнього віку основних фондів по економіці України опосередкувано характеризує тип економічного укладу, який домінує в народному господарстві та технології, які використовуються в економіці. Показник середнього віку основних фондів дозволяє зробити висновок, що підприємства функціо­нують на застарілій технологічній базі. Цілком очевидно, що в економіці інноваційного типу термін функціонування основних фондів повинен бути зворотною вели­чи­­ною до масштабу інноваційних процесів. Зростання обсягів но­вовведень скорочує термін експлу­атації засобів виробництва.

Досить великий середній вік основних фондів по економіці України, структура розпо­ділу основних фондів по групах зумовлюють менші темпи зростання амортизаційних відра­хувань у провідних галузях економіки України (металургія, машино­бу­ду­вання, транспорт) порівняно з менш фондомісткими виробниц­т­вами. Таким чином, структуру основних фондів в економіці України не можна вважати на сьогодні задовільною, оскільки обтяженість економіки “старими” фондами стримує інноваційні процеси. У зв’язку з цим можна зробити висновок, що вста­нов­лення або, більш точно сказати, збереження існую­чих норм амортизаційних відрахувань у новій редакції Закону України “Про оподатку­вання прибутку підприємств” не можна вважати по­зитивною нормою українського нормативно-правового поля, яка б стимулювала розвиток інноваційних процесів в еко­номіці на­шої держави. Очевидно, що у цьому випадку українському законодавцю потрібно було діяти більш радикально. На жаль, амортизаційна політика в Україні носить ознаки політики консервативного типу. Так, у новій редакції Закону України “Про оподаткувння прибутку підприємтсв” доцільно було хоча б збе­ре­г­­ти можливість застосу­вання методу прискореної амор­ти­за­ції до третьої групи основних фондів за формулою: 1-й рік – 15 %, 2-й – 30 %, 3-й – 20 %, 4-й – 15 %, 5-й – 10, 6-й та 7-й – по 5 %.