Сторінка
2

Валютна інтервенція як інструмент державного регулювання обмінного курсу

Таблиця 1

Абсолютний приріст міжнародних валютних резервів у регіонах за групами країн (млрд дол США)

Джерело: World Economic Outlook. – IMF: Washington D.C. – 2006. – P. 228–231.

Політика проведення валютних інтервенцій центральним банком, її цільова спрямова-ність і взаємозв’язок із грошово-кредитною політикою є предметом досліджень багатьох науковців. Зокрема, відомий економіст Кенен П.Б. (Kenen Р.B.) на основі аналізу валютних режимів, динаміки обмінного курсу, історії функціонування світових валютних ринків та інтервенцій центральних банків запропонував ряд рекомендацій щодо використання інтервенцій для проведення валютної політики та управління обмінним курсом, визначивши три цілі, на які необхідно орієнтуватися при здійсненні політики інтервенцій:

1) до інтервенцій можна вдаватися для утримання обмінного курсу на заданій траєкторії або для зміни цієї траєкторії. У даному випадку центральний банк повинен повністю задовольняти надлишковий попит або купувати надлишкову пропозицію валюти, а траєкторія – відповідати довгостроковій рівновазі;

2) інтервенції можуть використовуватися для зміни відносної пропозиції внутрішньої та іноземної валюти з метою зміни рівноваги розподілу внутрішніх і зовнішніх активів у портфелях економічних агентів (портфельний канал впливу інтервенцій);

3) інтервенції використовуються як сигнал про майбутні зміни в політиці, яку проводить центральний банк (інформаційний канал впливу інтервенцій) [3, с. 198].

Україна, як і більшість країн світу, під час реалізації своєї курсової політики також використовує валютні інтервенції як інструмент державного регулювання обмінного курсу. Проте, аналізуючи цілі політики валютних інтервенцій в Україні, зазначимо, що вони змінювалися на кожному окремому історичному етапі разом зі змінами на грошовому ринку. Так, із часу введення в дію цього ефективного інструменту його головною метою було утримання курсу національної грошової одиниці у відповідних межах – ідеться про 1997–1998 рр., коли встановлювався курсовий коридор гривні. За браком необхідної статистики нині не можна визначити вплив валютних інтервенцій на кількість грошей в обігу, але, на нашу думку, він був незначним, оскільки у той період проводилася жорстка монетарна політика, спрямована на обмеження зростання грошових показників. Крім того, механізм роботи міжбанківського валютного ринку було побудовано так, що Національний банк не користувався монопольним правом купівлі-продажу валюти на ринку; це певною мірою не створювало передумов для використання валютного ринку як основного джерела поповнення грошових коштів у обігу. Збільшення грошових показників відбувалося тоді через операції банку на відкритому ринку.

Джерело розрахунків: www.bank.gov.ua.

Графік 1. Динаміка грошових показників, сальдо валютних інтервенцій НБУ та обсягів рефінансування банківської системи в Україні у 2000–2006 рр.

Фінансова криза 1998 року внесла певні корективи в механізм функціонування валютного ринку – через втрату значного обсягу валютних резервів його було суттєво перебудовано. Крім того, загроза дефолту і реструктуризація внутрішнього державного боргу унеможли-вили використання операцій на відкритому ринку як основного інструменту грошово-кредитної політики НБУ.