Сторінка
1

Правове регулювання фондової біржі

Актуальною проблемою в Україні – є регулювання діяльності фондової біржі. У більшості країн світу існують спеціальні органи центральної виконавчої влади, які узагальнено називаються комісіями з цінних паперів. Деякі з функцій, які звичайно виконуються такими комісіями, в Україні здійснює Міністерство фінансів. Проблемою є те, що регулювання біржі в Україні здійснюється поверхнево, але жодний з регулюючих органів не здійснюють прямого впливу на діяльність фондової біржі.

Біржа відіграє важливу воль в економіці країни тому, що на ній відбуваються регулювання випусків акцій та облігацій підприємств, реєстрації інформації про відкритий випуск акцій, надання дозволу на здійснення посередницької діяльності з цінними паперами, завдяки біржі підприємства можуть залучати додатковий капітал за рахунок продажі акцій і облігацій.

Фондова біржа являє собою організаційно-оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися. Правову основу діяльності фондової біржі становить Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 p., інші акти законодавства України, статут та правила фондової біржі.

Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства (закритого або відкритого) не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами. Реєструються фондові біржі відповідно до Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 15 січня 1997 р. [ 1 ]

Правове регулювання фондової біржі України полягає у впорядкуванні взаємодії та захисті інтересів його учасників шляхом встановлення певних правил, критеріїв і стандартів стосовно відносин з приводу цінних паперів. Під цінними паперами тут розуміються як грошові документи, визначені в Законі України "Про цінні папери і фондову біржу", так і похідні від них - опціонні та інші термінові контракти.

Укладення угоди купівлі-продажу цінних паперів, послуг щодо посередницької діяльності тощо, як і у всіх без винятку країнах світу, вимагає стрункої системи правового регулювання дій учасників ринку. Останнє може здійснюватися державними органами (державно-правове регулювання) та окремими інститутами (інституційно-правове регулювання.

Як правило, загальнообов'язкове правове регулювання здійснюється органами держави, тобто правила, критерії та стандарти фондової біржі встановлюються державними органами, і вони є обов'язковими для всіх індивідуальних або інституційних учасників. Більше того, вони також є обов'язковими і для самих державних органів.

Що стосується інституційно-правового регулювання, то правила, критерії і стандарти, визначені інститутами-регуляторами, є обов'язкові лише для певних (конкретних) учасників фондової біржі.

Державно-правове та інституційно-правове регулювання фондового ринку є не тільки видами правового регулювання, а і його двома складовими частинами. Державно-правове регулювання фондової біржі в Україні здійснюється низкою державних органів, які складають систему державних органів регулювання в цій сфері. Між зазначеними органами існує певний ієрархічний та галузевий поділ.

В сучасну систему органів державно-правового регулювання фондової біржі України входять, зокрема, такі: орган законодавчої влади - Верховна Рада України; органи центральної виконавчої влади - Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України та деякі інші. Крім того, важливу роль у цій системі відіграють інститути, які не є органами законодавчої або виконавчої влади, але підзвітні Верховній Раді України, наприклад Національний банк України, Фонд державного майна України тощо; а також місцеві органи державної влади, головним чином місцеві державні адміністрації (до їхньої компетенції належать питання реєстрації юридичних осіб або реєстрації іноземних інвестицій тощо) і органи судової влади.

Практично жодний з названих органів системи державно-правового регулювання не здійснює упорядкування відносин винятково на фондовій біржі України. Всі вони регулюють або окремі аспекти взаємодії на цьому ринку, або упорядковують відносини в цій сфері економіки поряд з іншими її сферами.

А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов вважають, що особливістю державно-правового регулювання є те, що воно виконується державними органами і здійснюється головним чином на основі застосування принципу субординації та примусовості. [ 2 ]

Мозговий О. М. вважає : «Зрозуміло, що державні органи вдаються до регулюючих і контролюючих засобів лише тоді, коли це необхідно для підтримки прийнятого в принципі всіма учасниками фондового ринку порядку ведення операцій».[ 3 ]

Слова міністра економіки України А. Яценюка : “Якщо фондовий ринок розвивається дуже активно й виривається вперед, то у разі виникнення в країні якоїсь нестабільності він першим потрапляє під прес і тягне все за собою”. [ 4 ]

Воєводін вважав: «Сьогодні більшість країн має своє законодавство з біржової торгівлі, як правило, воно містить положення, які регулюють діяльність бірж. Розробка правової основи регулювання біржової діяльності в Україні базуєься на законах, постановах, положеннях і указах, які забезпечували перехід від командно-адміністративної системи управління економікою до ринкової». [ 5 ]

Проблема створення органу, який буде виконувати функції комісії з цінних паперів, актуальна і для України. Зрозуміло, що в країнах з перехідною економікою система регулювання та обігу цінних паперів має бути жорсткою, бо в таких країнах спостерігається значно більше спроб порушення законодавства. На мою думку в Україні існує необхідність в створені комісій з цінних паперів - це забезпечить більший контроль і регулювання діяльності фондової біржі, що в свою чергу підвищить економічний розвиток країни.

Список джерел:

1. Господарський кодекс України

2. http://buklib.net/component/option,com

3. http://www.lib.ua-ru.net/diss/vved/129798.html

4. http://www.in1.com.ua/book/13702/12493/index.html

5. http://www.usmdi.org/magister/stock_market.php