Сторінка
3

Валютна інтервенція як інструмент державного регулювання обмінного курсу

Запровадження жорсткіших умов роботи міжбанківського валютного ринку і визначення ролі НБУ як основного учасника торгів, а також реалізація режиму керованого плаваючого курсу гривні підвищили значення валютних інтервенцій у системі грошово-кредитної політики. На цьому етапі метою проведення валютних інтервенцій стає не лише підтримка стабільної курсової динаміки гривні, а й інформаційне забезпечення майбутньої монетарної політики Національного банку (в Україні щороку розробляються основні напрями грошово-кредитної політики, в яких декларуються заплановані показники валютного курсу, грошової маси, грошової бази та джерел їхнього зростання, рівня інфляції).

Із 2000 року роль валютних інтервенцій як основного інструменту грошово-кредитної політики посилилася. Стерилізована інтервенція стала основним джерелом поповнення грошей в обігу та інструментом підтримки стабільності обмінного курсу гривні. За нашими підрахунками, у 2002–2004 рр. близько 94 % зростання грошей в обігу відбувалося за рахунок купівлі валюти на внутрішньому ринку та випуску в обіг гривні і тільки близько 6 % припадало на операції з рефінансування комерційних банків. Аналіз кривих на графіку 1 показує, що динаміка руху грошових показників збігається з динамікою руху валютних інтервенцій Національного банку. Більш плавні лінії грошових агрегатів свідчать, що під час проведення інтервенцій Національний банк здійснює також стерилізацію надлишкової маси грошей в обігу.

Починаючи з 2005 року, ситуація на грошовому ринку почала повільно змінюватися в бік зменшення присутності Національного банку України на валютному ринку, що викликано бажанням монетарних органів влади зменшити роль монетарної складової в процесах інфляції, яка протягом 2005–2006 рр. мала тенденцію до прискорення.

Зростання обсягів валютних інтервенцій у 2000–2004 рр. в Україні – процес об’єктивний, який зумовлювався збільшенням темпів зростання вітчизняного експорту. Сприятлива цінова кон’юнктура міжнародних ринків чорних і кольорових металів, які є нашою основною експортною продукцією, у 2002–2004 рр. спричинила посилення припливу валюти в країну, що з урахуванням 50 % обов’язкового продажу валютної виручки збільшило пропозицію іноземної валюти на міжбанківському ринку і стимулювало зростання золотовалютних резервів НБУ. Як засвідчує динаміка показників міжнародних валютних резервів НБУ (таблицю 2), тенденція приросту резервів загалом збігається із тенденцією приросту українського експорту.

Винятком є 2001 та 2005 роки, коли резерви накопичувалися швидшими темпами, незважаючи на дуже помірне зростання експорту. Найвірогіднішим поясненням цього є зниження відпливу капіталу з України, повернення вивезених раніше коштів у зв’язку з покращенням макроекономічної ситуації в країні і приток прямих і портфельних інвестицій.

Зазначимо, що збільшення валютних резервів супроводжується зростанням в окремі роки грошової бази, що, на нашу думку, створювало монетарні передумови для інфляції. Купівлю валюти на ринку можна розглядати як інтервенцію з метою запобігти швидкому зміцненню номінального курсу гривні, хоча це призводило до підвищення реального курсу, що стимулювало зростання темпів імпорту (таблицю 3). Зауважимо, що до 2005 року таке зростання суттєво не впливало на розмір сальдо торговельного балансу України. Але швидка ревальвація гривні у квітні 2005 року та зниження цін на український експорт на світових ринках призвели до того, що у 2006 році сальдо торговельного балансу з позитивного перетворилося на негативне – 1,6 млрд дол. США (–1,5 % до ВВП) [5].

Таблиця 2

Динаміка експорту товарів і послуг України, міжнародних резервів Національного банку і грошової бази в 1999–2006 рр.