Сторінка
2
Швидкий сенсорний розвиток дітей ще в дошкільному віці зумовлює достатній рівень сприймання іншомовного матеріалу в початкових класах школи.
Молодші школярі можуть орієнтуватися на форму і колір предмета, тому зовнішня привабливість навчального матеріалу відіграє значну роль у характері їх сприймання. Вони повинні сприймати різні мовленнєві зразки, відповідно до яких мають діяти. Необхідно також підкреслити, що учні даної вікової категорії не можуть довго зосереджуватися на одному об’єкті або дії, тому урок іноземної мови має бути насичений такими вправами, які б дали змогу урізноманітнити навчальну діяльність, допомогли б спрямувати увагу учнів у потрібне русло. Велике значення для підтримки уваги під час уроку має використання наочності і технічних засобів навчання. Виважений підбір таких засобів впливає на розум і почуття дітей, викликає інтерес до предмета, робить їх мовлення образним та емоційним. Інтерес, у свою чергу, стимулює пам'ять, яка забезпечує накопичення значної кількості мовного матеріалу.
Навчальна діяльність учнів залежить від спрямованості їх особистості, що головним чином виявляється в потребах і мотивах. Характерними для молодших школярів є потреби у грі, рухах, зовнішніх враженнях, пізнавальні потреби. Врахування цих потреб реалізується в інтегруванні іншомовної діяльності школярів з різними видами практичної діяльності, типовими для їх віку: руховою, ігровою, трудовою, образотворчою. Завдяки подібній інтеграції досягається необхідна для цього ступеня динаміка уроку; навчальна діяльність дітей набуває характеру гармонійного і розвиваючого процесу, де один вид діяльності переходить в інший, а завдання оволодіти мовленнєвим спілкуванням залишається відкритим.
Враховуючи загальнопедагогічну специфіку навчального процесу в початковій школі, а також відсутність у дітей загальнонавчальних умінь і навичок, слід робити основний акцент на мимовільному запам’ятовуванні навчального матеріалу. На уроках іноземної мови необхідно створювати довірливу, доброзичливу обстановку педагогічного спілкування, уважно і тактовно ставитись до учнів.
Особливості гри як діяльності учнів
Про навчальні можливості гри давно відомо. Багато видатних педагогів звертали увагу на ефективність використання гри в процесі навчання. У процесі гри проявляються особливо повно, а під час і зовсім зненацька здібності людини, а дитини особливо.
Гра – це спільна діяльність, що припускає колективну взаємозалежність і розширення особистих можливостей за рахунок залучення потенціалу інших учасників.
Грі належить велика роль в житті та розвитку дітей молодшого шкільного віку: в ігровій діяльності формуються багато позитивних якостей дитини, інтерес і готовність до майбутнього навчання, розвиваються її пізнавальні здібності. Гра важлива як для підготовки дитини до майбутнього, так і для того, щоб зробити її теперішнє життя повним і щасливим. Гра – це своєрідний спосіб засвоєння громадського досвіду, властивий дітям молодшого шкільного віку. У грі формуються всі сторони особистості дитини, відбуваються значні зміни в її психіці, які готують перехід до нової, більш високої стадії розвитку.
Цим обумовлені величезні виховні можливості гри, яку психологи вважають першочерговою діяльністю молодшого школяра. Гра – відображення життя: тут усе «начебто», «не насправді», але в цій умовній обстановці, створеній дитячою уявою, багато реального, справжнього – дії гравців завжди реальні, їх почуття чи переживання справжні та щирі. Наслідування дорослих у грі пов’язане з роботою уяви: дитина не копіює дійсність, вона комбінує різні життєві враження з особистим досвідом.
Гра – самостійна діяльність, у якій діти вперше починають спілкуватися з однолітками: їх з’єднують спільна мета, спільні зусилля для її досягнення, спільні інтереси та переживання. Саме тому гра привчає дітей підкоряти свої дії та думки певній меті, допомагає виховувати цілеспрямованість: у грі всі сторони дитячої особистості формуються в єдності та взаємодії.
Ігри повинні відповідати таким психолого-педагогічним умовам.
сприяти зміцненню колективу;
мати пізнавальне значення;
активізувати громадську позицію учнів;
забезпечувати участь у грі переважної більшості учнів;
створювати умови для індивідуальної та групової творчості.
Це важливо не тільки для розуміння індивідуальних особливостей розвитку дітей, але й для розкриття їхніх вікових особливостей.
Місце ігор на уроці та відведений для гри час залежить від ряду факторів: підготовки учнів, матеріалу, що вивчається, конкретних цілей та умов уроку та ін. Наприклад, якщо гра використовується як тренувальна вправа при первинному закріпленні, то їй можна відвести 20–25 хвилин уроку. В подальшому ця ж гра може проводитись протягом 3–5 хвилин та бути своєрідним повторенням уже вивченого матеріалу, а також зарядкою на уроці. Одна і та ж гра може бути використана на різних етапах уроку. Треба тільки пам’ятати, що при всій ефективності гри необхідно дотримуватись почуття міри, щоб гра не втомила учнів та не загубила свіжість емоційного впливу.
Успіх використовування гри залежить передусім від атмосфери необхідного мовного спілкування, яку вчитель створює в класі. Важливо, щоб учні звикли до такого спілкування, захопились та стали разом зі вчителем учасниками одного процесу.
Якщо завдяки іграм початковий етап вивчення англійської мови проходитиме легко і дитина не нудьгуватиме, то вона не лише не втратить інтересу до іноземної мови, а навпаки, зміцнить його, що в подальшому підштовхуватиме її до поглиблення вже здобутих знань.
Фактори, що супроводжують гру – інтерес, відчуття задоволення, радості – дуже полегшують навчання. Гра завжди конкретна і відповідає рівневі розвитку учня. Збудження, викликане грою, створює ніби зону гальмування для всього того, що знаходиться поза нею, тобто дитина максимально і цілком природно, без зусиль, концентрується на предметі гри, в нашому випадку – на іноземній мові.
Залежно від мети навчання ігри поділяються на:
– мовленнєві ігри;
– фонетичні;
– орфографічні;
– лексичні;
– граматичні;
– рухливі.
Враховуючи дані психології про доцільність використання ігрових завдань у навчанні молодших школярів, вважається, що саме мовні ігри найбільш сприяють розвиткові лінгвістичного кругозору учнів, мовної здогадки і пам’яті, дають змогу експериментувати з іноземною мовою, що вивчається. Завдяки саме ігровому елементу процес навчання іноземної мови, зокрема орфографії, набуває мимовільності, природності й, водночас, забезпечує максимальну зосередженість на мовних явищах.
Формування компетенції у письмі
У фізіології та психології письмо визнають найскладнішим видом мовленнєвої діяльності, до якої залучаються всі мовленнєві аналізатори. Матеріальну базу письма складають орфографічні та графічні навички.
Як і говоріння, письмо є експресивним продуктивним видом мовленнєвої комунікації.
Як засіб формування та формулювання думок письмо базується на використанні мовних знаків, закріплених нервовими зв’язками кори головного мозку у вигляді зорових і рукомоторних образів, що взаємодіють зі слуховими та мовленнєворуховими. У людей, що володіють грамотою, в доповнення до звукових складаються і графічні образи слів. Графічні образи мають рукомоторні паралелі, які контролюються руховим механізмом руки, що пише. Орфографічні образи слів закріплюються саме в мовленнєвому, а не в руховому механізмі руки.