Сторінка
2

Сучасні уроки зарубіжної літератури і методи їх проведення

Деякі методисти дослідили і запропонували наступні ознаки сучасного уроку зарубіжної літератури:

Дух творчого пошуку, залучення учнів до процесу навчання;

Научність;

Емоційність;

Раціональне використання методів и прийомів;

Використання інноваційнних технологій;

Використання специфіки іншомовного твору, який вивчається у перекладі;

Особистісна орієнтація на учнів.

Серед інноваційних технологій у сучасній школі набувають поширення наступні: інтерактивне навчання, компаративне навчання, комп'ютерне навчання.

Місце технології в навчальному процес

У сучасній методиці виникла полеміка про те, що термін „методика літератури” не відповідає завданням сучасного педагогічного процесу, тому треба замінити цей термін технологією. Але в той же час, вони вважають, що технологія не перекреслює методику, а значно підсилює її ефективність завдяки активізації наук. Теоретик і практик методики літератури А. Сітченко запропонував методику розглядати, як окрему прикладну область педагогічної науки, що дає загальне враження про зміст, методи і форми літературної освіти у школі. Він вважає, що технологія навчання і методика викладання співпадають, тому заміна термінів безпідставна. Інший вчений-методист А. Гончаренко, пропонує термін використовувати термін педагогічна технологія, бо він відображає не тільки передачу інформації, а й процес навчання, що для характеристики сучасних тенденцій має велике значення.

Розглядаючи місце технології в навчальному процесі, О. Сердюков пропонує наступну схему взаємодії педагогічних наук:

Психологія Дидактика

Технологія Методика

Навчальний процес

Отже ми бачимо, що навчальна технологія об'єднує і нові концепції навчання, і використання взаємовпливу засобів і методів навчання.

У сучасній науці поняття „технологія” використовується у двох головних значеннях:

Це синонім визначення мистецтво, майстерність;

Це бажання технологізувати навчальний процес, зробити його прогнозованим.

Для досягнення навчальної технології необхідно використовувати наступні методологічні вимоги:

Концептуальності;

Системності;

Можливості планування;

Ефективності;

Можливості варіювати змістовними і процесуальними компонентами;

Динамічності.

Інноваційний підхід до уроків літератури.

З метою надання школярам більших можливостей для спілкування, висловлювання власних думок і почуттів домінуючою формою навчання на уроках літератури у всіх класах має бути діалог, під час якого виявляється рівень знань учнів.

Проблема діалогізму уроку літератури набуває особливої актуальності. Розмірковуючи над передумовами створення діалогу під час вивчення художнього твору, доцільно звернути увагу на існуючі концепції сучасного літературознавства щодо діалогу автора твору та його читача, адже, як підкреслив О. Білецький, „ . історія літератури не тільки історія письменників, а й історія читачів .”. У цій роботі літературознавець сформулював концепцію діалогічності будь-якого творчого процесу. Сучасний урок літератури вимагає переосмислення пріоритету певних методів, прийомів та видів навчальної діяльності. Тому закономірно, що перевага останнім часом надається різноманітним інтерактивним формам роботи.

Під інтерактивним навчанням розглядається такий аспект спілкування, який побудований за принципами стратегій взаємодії партнерів.

Характерними ознаками інтерактивного навчання можна вважати наступні:

організація навчального процесу, як вирішення серії взаємопов’язаних проблемних ситуацій;

групова робота учасників навчального процесу;

використання досвіду учасників навчального процесу і знання теми;

незавершеність навчання, відсутність конкретного рішення;

співпраця різних рівней (викладач – група студентів, викладач – студент, студент – група студентів, студент – студент);

швидкий зворотній зв'язок (студент, спостерігаючи за реакцією викладача, отримує можливість миттєвої консультації);

емоційне сприйняття, відкритість;

діалог – провідний елемент навчання.

Використання інтерактивного навчання здійснюється за допомогою активних інноваційних методів, які дозволяють формувати читацьку культури, розвивати творчі здібності студентів, критичне мислення, навички самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного та сприяють ефективному формуванню майбутнього фахівця. На нашу думку, реалізується інтерактивне навчання за допомогою наступних методів: диспут, компаративні практичні заняття, культурологічні практичні заняття, конференції, рольова гра, моделювання ситуації.

Так, наприклад, практичні заняття розвивають вміння і навички в учнів самим здобувати знання, виступати перед аудиторією з усними повідомленнями і рефератами, використовуючи для їх підготовки матеріал одного чи кількох джерел. Крім того, практичні заняття досить важливі з погляду забезпечення наступності навчання і підготовки молоді до фахової діяльності. Вони дають змогу «учитися самому і вчити інших», адже основним джерелом знань на такому занятті є не діяльність викладача, а повідомлення і реферат, доповідь, захист наукового проекту, з якими виступають студенти.

Вони здебільшого проводяться з метою розвитку навичок самостійного опрацювання учнями певної теми, поглиблення чи узагальнення вивченого матеріалу. Практичне заняття потребує чималу підготовчу роботу викладача і студентів. Насамперед викладач визначає проблему семінару, а також питання, які слід на ньому обговорити. Для того, щоб забезпечити активність усіх студентів, пропонуємо їм для обдумування кілька інших запитань, здебільшого проблемного характеру.

Компаративні практичні заняття – це заняття, на яких домінуючим є компаративний шлях аналізу творів різних національних літератур. Його мета – глибше розкрити ідейно-естетичну концепцію кожного з порівнюваних творів чи літературних явищ, дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ. Так можна запропонувати наступні теми: «Образ Мазепи в світовій та українській літературах», «Дон Жуан як вічний образ світової літератури», «Інтерпретація образу Фауста в світовій літературі».

Культурологічні практичні заняття – це такий тип навчального заняття, що передбачає вивчення літературного твору з опорою на культурологічний контекст його епохи, тобто в координатах історико-культурної доби. Мета такого заняття – показати студентам, що художній твір – це явищє культури на певному етапі її розвитку, у ньому органічно поєднується багатовіковий досвід людства з особливостями творчої індивідуальної манери письменника, його особистісним поглядом на порушені актуальні проблеми. Найефективнішими останнім часом стають інтегровані методи занять, предметом вивчення яких є багатоаспектні проблеми, інформацію про сутність яких подають різні навчальні дисципліни. Так, наприклад, пропонуються наступні теми: «Твори українського фольклору в повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», «Вплив творчості Вальтера Скотта на українську літературу ХІХ століття».