Сторінка
4

Сучасні уроки зарубіжної літератури і методи їх проведення

Семінарські заняття дають змогу вдало запроваджувати міжпредметні зв'язки у викладанні літератури, виявляти і розвивати творчі здібності та кругозір учнів, формувати їхні ідейні переконання. Вони є важливим засобом самовиховання особистості. «Під час семінару я спостерігала, — пише учениця Сквирської середньої школи № 1 Київської області Марія С, — як зосереджено працювали мої однокласники, заглиблюючись у серйозну творчу роботу. На те саме питання кожен відповідав по-своєму, а я сиділа і прикидала про себе, що правильно, а що, на мою думку, потребує доповнення чи зміни. Гостро сприймаєш на таких заняттях як мовні огріхи виступаючих, так і влучні вислови, гарно побудовані речення. Враховуючи це, шліфуєш і свою мову».

Учнівські конференції

Крім семінарських занять, ефективною формою роботи із старшокласниками є й учнівські конференції. Вони здебільшого проводяться як уроки-бесіди з позакласного читання під час вивчення літератури в старших класах, але на конференцію виноситься обговорення не одного, а кількох питань певної проблеми. Учнівські конференції, як і уроки-бесіди з позакласного читання, сприяють вихованню «творчого, грамотного читача, залюбленого в книгу, такого, який прагне через книгу пізнавати життя і самовдосконалюватися».

Для проведення конференції учитель насамперед формулює проблему, яка об'єднує кілька прочитаних учнями творів, заздалегідь дає творчі завдання (підготувати розповідь про найцікавіші епізоди з книги, зробити записи про свої враження від твору у читацькі щоденники і т.п.), визначає основних доповідачів і рецензентів по кожному з питань конференції. Обговорення книг на конференції починається із виступу доповідачів, їх виступи оцінюються рецензентами, які звертають увагу на такі питання: що сподобалось у доповіді, а з чим не згодні? Що можна доповнити? Чим вам сподобалась книга?

Після цього вчитель запрошує виступити учнів, які мають сказати своє слово про книгу: доповнити виступи, розповісти цікавий епізод з книги і прокоментувати його, зачитати враження про книгу, яке зафіксоване в читацькому щоденнику тощо.

У кінці такого уроку бажано оглянути виставку книг про нашого сучасника, порекомендувати учням для читання інші книги.

Урок-диспут

Важливою формою розвитку логічного і творчого мислення учнів на уроках літератури, стимулювання їх активності і самостійності є диспут. Диспут - одна із форм урочної роботи з учнями, яка допомагає розвивати їх самостійність, логічне мислення, соціальну та моральну зрілість; формувати погляди та переконання особистості.

Він дає змогу зіставляти свої погляди з поведінкою і думками літературних героїв, використовувати виховну силу позитивного прикладу. Беручи участь у диспуті, учні розвивають вміння і навички полемізувати, аргументовано захищати свої думки.

Успіх диспуту залежить від його вмілої підготовки. Насамперед слід добре продумати тему диспуту, яка б містила в собі чітку світоглядну проблему, що в житті чи літературі вирішується по-різному, та формулювання дискусійних питань, що спонукали б учнів думати, сперечатися, обґрунтовано захищати свої думки. Учитель рекомендує учням до диспуту ознайомитися з певною літературою, матеріалами з періодичної преси, переглянути відповідні кінофільми.

Диспути дуже рідко тривають весь урок, здебільшого вони займають лише частину часу на уроці і органічно включаються у його зміст. Питання, які викликають різні думки в учнів, можуть пропонуватись їм у підготовці до диспуту.

Диспут на уроці здебільшого проводить учитель. Тут мають місце так само, як і на семінарі чи конференції, вступне і підсумкове слово вчителя, виступи учнів з обговорюваних питань. На відміну від семінару і конференції, учитель не визначає наперед учнів, що готують відповідне питання, інакше дискусійного обговорення проблеми на уроці не виникне.

Це найбільш характерні для вивчення літератури нові форми роботи, які запроваджуються на уроках в старших класах, а також активно використовуються і на факультативних заняттях, і в процесі позакласної роботи. Варто відзначити ще й такі ефективні форми позакласної роботи в процесі вивчення літератури в школі, які активно розвивають творче мислення і літературно-творчі здібності школярів: конкурси на кращий учнівський твір, літературні олімпіади, вечори власної учнівської творчості, видання шкільного літературного альманаху, організація роботи літературно-творчих гуртків та товариств тощо.

Особливо ефективними є літературні тижні і декади, під час яких планується проведення різноманітних конкурсів (декламаторів, на кращий учнівський твір, малюнок, на кращого читача, кореспондента), читацьких конференцій, літературних олімпіад, творчих вогників, вечорів власної творчості, вікторин, виставки учнівських робіт. Таким чином, літературний тиждень стає ніби оглядом літературно-мистецьких талантів у школі.

Диспут і конференція мають багато спільного. Перш за все вони розраховані на високий рівень ерудиції, активності та самостійності учнів. Разом із тим диспут суттєво відрізняється від конференції тим, що він меншою мірою запрограмований як за змістом, так і за формами проведення. Диспут вимагає чіткого окреслення предмета обговорення й забезпечує широкі можливості вирішення суперечок. Успіх уроку-диспуту забезпечують серйозна та старанна підготовка до нього вчителя й учнів, актуальність теми, характер його проведення.

Учителеві необхідно чітко визначити та сформулювати тему диспуту, поставити мету та завдання, розробити систему питань і контрпитань, які найбільш повно розкривають зміст теми; провести інструктаж для учнів, тобто ознайомити їх із темою диспуту, змістом питань, з яких вони повинні висловлювати свої думки, літературою та іншими матеріалами; порадити звернутись до інших можливих джерел інформації (батьків, учених, журналістів, ветеранів війни, героїв праці, засобів масової інформації). Зауважимо, що диспути не повинні бути широко плановими, громіздкими. У процесі підготовки до диспуту учні повинні самостійно осмислити проблему та її основні аспекти, підготувати необхідну та достатню інформацію про суть проблеми, прагнути до висловлювань своїх суджень з того чи іншого питання, обмінятись думками (індивідуально чи у групі), підготувати відповідний інформаційний матеріал для підтвердження своїх думок і суджень.

Технологія проведення уроку-диспуту така: повідомлення теми, цілей та завдань диспуту; ознайомлення з наочністю, виставкою та іншими дидактичними матеріалами; спрямування учнів на відвертість, уважне й шанобливе ставлення до інших думок; обґрунтування своїх переконань, висновків. Керівництво диспутом з боку вчителя вимагає тактовності, коректності, уміння спрямовувати виступ учнів на об'єктивне розкриття суттєвих сторін проблеми, формування вмінь учнів оперувати фактами, переконувати в істинності чи хибності висловлюваних суджень.

Зацікавленість учнів диспутом зростає, як правило, у процесі його проведення. Це залежить від того, як учитель ставить запитання, стимулює самостійність висловлювань і суджень учнів, спонукає до взаєморозуміння, співробітництва; забезпечує єдність цілей та устремлінь. Важливо також дотримуватись вимог до диспуту, це: вільний обмін думками; на диспуті всі активні; кожний виступає та критикує будь-які положення, з якими він не згодний; головне в диспуті - факти, логіка, уміння доводити; міміка, жести, вигуки в якості аргументів не приймаються.