Сторінка
2

Дослідження рівня розвитку силової витривалості дітей середнього шкільного віку

У дитини 1 року середня маса серця 60 г, у 15 років – 250 г. У 12-14 років еластичні волокна серця розростаються і розташовуються між м'язовими волокнами, добре виражені м'язи серця, що розвиваються і диференціюють до 18-20 років (ріст серця продовжується до 60 років). Частота серцебиття з віком зменшується. Так, у немовляти вона становить 120-140 уд./хв., у дітей 10-14 років – 75-79 уд./хв.

Кров у підлітка рухається швидше, ніж у дорослих, тому що робота серця порівняно велика, а судини коротші. У спокійному стані кровообіг немовлят відбувається за 12 сек., у 14 років за 18 сек., а у дорослого за 22 сек. Великою швидкістю руху крові забезпечується краще кровопостачання органів. У підлітків 11-15 років вона більша, ніж у дорослих, оскільки розміри серця в них порівняно більше. Крім того, у цьому віці довжина кровоносних судин менша, ніж у дорослих, а значить шлях до органа від серця коротший. Починаючи з 5 років і до 15 спостерігається дихальна аритмія, а потім вона змінюється синусовою. Артеріальний тиск у 10-15 років значно нижче, ніж у дорослих. У процесі розвитку частота серцевих скорочень (ЧСС) зменшується Так, у 7 років ЧСС - 85-90 уд./хв., а в 14-15 – 70-76 уд/хв.

Успіхи в багатьох видах спорту обумовлено високим рівнем силової витривалості. Кардіореспіраторна витривалість тісно пов'язана з розвитком і функціонуванням серцево-судинної та дихальної системи, зокрема аеробними можливостями. Збільшення аеробних можливостей дозволяє виконувати роботу з більш високою інтенсивністю у більш високому темпі, тим самим покращуючи кінцевий результат.

У той час спостерігається й підвищена стомливість підлітків. Втома зазвичай розвивається у двох фазах: у першій з’являється рухове збентеження (нервова система вже не в змозі загальмувати небажані рухи); другу фазу характеризують сонливість, дрімота або, навпаки сильне збудження. Це звичайною мірою пов’язане з тимчасовим пониженням у підлітків опору до втоми, яке розвивається під впливом статичного напруження.

До цього слід додати й відхилення, пов’язані з прискореним ростом. В основі їх лежать дві причини: перша – порушення роботи окремих органів і систем, друга – дефіцит різноманітних речовин, необхідних організмові, що інтенсивно розвивається і росте. Прикладом дії першої є запаморочення, потемніння в очах і навіть втрата свідомості за різкої зміни положення тіла, тривалого нерухомого стану. Прикладом другої причини є порушення постави, скривлення хребта та інше.

Видатний вчений Г.Г. Шахвердов, який багато років вивчав особливості протікання фізіологічної перебудови організму, знаходить наступні причини виникнення проблеми стомливості підлітків: “У підлітка більш інтенсивно функціонують гіпофіз, щитовидна залоза й статеві залози. Передня частка гіпофіза стимулює ріст організму в довжину й разом із щитовидною залозою підсилює обмін речовин в організмі”. “Серцево-судинна система ще не досить досконала. У середньому шкільному віці у зв'язку із загальним ростом тіла в довжину спостерігається інтенсивне зростання всієї серцево-судинної системи при деякій невідповідності росту серця й судин”. “На самому початку цього віку ріст серця трохи затримується, кров'яний тиск знижується, що супроводжується часто загальним недокрів'ям, і, зокрема, недокрів'ям мозку, млявістю й підвищеною стомлюваністю”. Саме в цьому віці відбувається все більша витрата енергії, яка не може залишитися без певних наслідків. Звідси напрошується висновок про те, що навіть звичайні навантаження приводять до перевтоми.

Психологічні особливості підлітка

Підлітковий вік від 10-11 до 14-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5 – 9 класам сучасної школи. Він є перехідним, головним чином в біологічному смислі, оскільки це вік статевого дозрівання, паралельно якому досягають зрілості й інші біологічні системи організму. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферу особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення та інше), породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливу спілкуванні з ровесниками і дорослими. Також цей вік є першим перехідним періодом від дитинства до зрілості.

Згідно з психоаналітичною теорією З. Фрейда неминучість у підлітковому періоді внутрішніх і зовнішніх конфліктів є нормою, а випадки безконфліктного розвитку свідчать про різноманітні варіанти патологічного розвитку.

У підлітковому, як і в молодшому шкільному віці, основними соціальним середовищем дитини залишається школа. Зовнішні умови розвитку тісно пов'язані із внутрішніми. На основі вищого, ніж у молодших школярів, рівня психічного та особистісного розвитку відбуваються докорінні зміни у змісті і співвідношенні основних мотиваційних тенденцій особистості підлітка. На цьому етапі у дитини виникає специфічний комплекс потреб, що виражається в прагненні знайти своє місце у групі ровесників, вийти за межі школи та приєднатися до життя і діяльності дорослих.

В соціальному аспекті підліткова фаза – це продовження первинної соціалізації. Всі підлітки цього віку – школярі, вони знаходяться на утриманні батьків (держави), їхньою провідною діяльністю є навчання. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняється від дитячого. Психологічно цей вік дуже суперечливий. Для нього характерні максимальні диспропорції у рівні й темпах розвитку, обумовлені значною мірою біологічно. Найважливіше психологічне новоутворення віку – почуття дорослості являє собою новий рівень домагань, що передбачає майбутнє становище, якого підліток фактично ще не досяг. Звідси – типові вікові конфлікти та їх переломлення в самосвідомості підлітка. В цілому це період закінчення дитинства і початку «виростання» з нього.

Вдосконалення нервової діяльності, розвиток усього організму дітей середнього шкільного віку зумовлюють і значні зміни в психіці.

Учні середнього шкільного віку здійснюють контроль за своїми жестами, положенням тіла, непогано орієнтуються в просторі і часі. Юнаки та дівчата спроможні зберігати увагу під час уроку, що забезпечує добре засвоєння навчального матеріалу, його осмислення. Вони вміють зосереджуватися на окремих деталях тих чи інших вправ для точного і докладного їхнього розгляду, в разі потреби легко переключаючи увагу з одного об'єкту на інший. Але й ще характерно, що в дівчаток більшою мірою виражено порушення емоційного плану – підвищена образливість, плаксивість, безпричинна зміна настрою, у хлопчиків – зміна поведінки і рухових реакцій, їхні дії супроводжуються супутніми рухами рук, ніг, тулуба (не можуть сидіти спокійно, щось крутять у руках, чіпають щось та інше).

У юнацьких захопленнях проявляється та реалізується надзвичайно важливе для формування особистості почуття належності: аби бути цілком «своїм», необхідно виглядати «як усі» і розділяти загальні захоплення. Мода, скажімо, є засобом самовираження, комунікації, ідентифікації. Нарешті, засіб набуття статусу в своєму середовищі: оскільки норми і цінності юнацької субкультури є груповими, оволодіння ними (наприклад, уміння розбиратися у футболі чи рок-музиці) стає обов'язковим і служить способом самоствердження.