Сторінка
18

Вивчення теми "Прикметник" як засіб формування пізнавальної активності молодших школярів

Багато можливостей для цього мають уроки навчання грамоти. Програмою з рідної мови в цей період передбачено ознайомлення учнів зі словами-назвами ознак (як і предметів, дій), практичне використання їх у мовленні. Кількість прикметників, що є в букварі, достатня для спілкування учня з навколишнім світом, але не повною мірою сприяє підготовці першокласників до побудови чітких висловлювань, зокрема — типу описів, які з перших місяців навчання застосовуються на уроках мови, а також математики, образотворчого мистецтва, праці, ознайомлення з навколишнім.

Описуючи той чи інший об'єкт, молодші школярі повинні вміти визначити його ознаки щодо розміру, кольору, форми, запаху, смаку, матеріалу, з якого виготовлений, тощо, порівняти його з іншими предметами за цими ознаками. Така робота допомагає розвивати у школярів спостережливість, увагу до навколишнього, вміння логічно мислити, правильно користуватися словом, але вона можлива тільки за наявності у словниковому запасі учнів достатньої кількості прикметників, що належать до різних семантичних груп.

Для успішного збагачення словника учнів прикметниками потрібно встановити обсяг слів — назв різних ознак, які доцільно тримати в полі зору під час опрацювання матеріалу букваря, а також визначити методичні прийоми, якими навчають дітей користуватися цими словами у мовленні. Виділимо найуживаніші прикметники, засвоєння яких доступне першокласникам і необхідне для формування умінь будувати невеличкі зв'язні висловлювання з елементами описів, оскільки без таких слів неможливо змалювати предмет, явище, особу, дати їм оцінку. Маємо на увазі семантичні групи прикметників, що виражають певні ознаки або відношення. Скажімо, колір: білий, червоний, синій, голубий, блакитний, зелений, рожевий, жовтий, оранжевий, коричневий, сірий, чорний; форму: круглий, овальний, продовгуватий, довгастий, прямокутний, квадратний, прямий, рівний, кривий; розмір: великий, малий, широкий, вузький, високий, низький, глибокий, мілкий, довгий, короткий; матеріал: дерев'яний, залізний, металевий, пластмасовий, шкіряний, гумовий, сталевий, фарфоровий, скляний, паперовий, бавовняний, шерстяний; смак: солодкий, кислий, гіркий, кисло-солодкий; запах: пахучий, запашний, ароматний; зовнішні та внутрішні властивості: красивий, гарний, прекрасний, чудовий, найкращий; ласкавий, ніжний, м'який, привітний, приємний; радісний, веселий, щасливий; хоробрий, сміливий, мужній; стрункий; температуру: холодний, теплий; належність до предмета, явища: лісовий, польовий, садовий, городній, степовий, сосновий, липовий, ялиновий, калиновий тощо; часові відношення: осінній, весняний, літній, зимовий, нічний, ранковий, вечірній.

Збагачення словника школярів названими та іншими прикметниками дасть їм змогу правильно і точно добирати слова для виразного оформлення думки залежно від мети висловлювання, сприятиме підготовці до створення описових текстів. Таку роботу доцільно розпочинати ще в період навчання грамоти: ознайомлювати учнів зі значенням вказаних слів, учити правильно вимовляти, доречно вживати їх під час відповідей на різноманітні запитання та завдання вчителя. Практична робота з прикметниками допомагає вводити їх до словника першокласників, активізувати, уточнювати смислові відтінки.

Одночасно з вирішенням цього завдання учитель знайомить дітей із постановкою відповідних питань: олівець (який?) червоний, ялинка (яка?) зелена, плаття (яке?) нове.

Важливою є також робота над розмежуванням ознаки предмета і слова, що її називає. Цю роботу С.І.Дорошенко пропонує провести, наприклад, таким чином: учитель демонструє перед учнями чорно-біле зображення якогось предмета (кульки, м’яча, олівця або чогось іншого) і просить сказати, який предмет вони бачать за розміром, кольором, матеріалом, смаком, запахом. Звичайно, діти не можуть виконати прохання вчителя, бо малюнок не дає для цього підстав. Далі методист пропонує провести бесіду:

- Чому ви не можете назвати ознаки предмета? (Не бачимо їх).

- А що ви тепер можете сказати про нього? (Учитель демонструє предмет у натурі, а діти характеризують його. При цьому учитель користується питаннями, наприклад: за кольором яка? і под.)

- А якщо я скажу, що на малюнку зображена синя кулька, яку фарбу ви візьмете, щоб її розмалювати? (Синю.)

- Що вам це підказало? (Слово «синя».)

- Отже, для чого нам потрібно слово «синя»? (Щоб назвати колір.)

- З чого зроблена наша кулька? (З гуми.)

- Отже, яка вона? (Гумова.)

У такий спосіб учні визначають і інші можливості ознаки предмета й переконуються, що ознака, властива предмету, закріплюється у слові.

Дуже важливим у цьому контексті є залучення до навчального процесу таких вправ, виконання яких, поряд із збагаченням словника учнів прикметниками, сприятиме підготовці класу до побудови висловлювань описового змісту, тобто практичному використанню в мовленнєвій діяльності. Зауважимо, що для таких вправ немає потреби спеціально відводити час, виділяти їх в окремий етап роботи - їх використовують як дидактичний засіб для досягнення основних цілей уроку.

У період навчання грамоти ефективно сприяють розвитку мовлення загадки. В них дається стислий опис предмета або явища. Робота над загадками корисна не лише для розвитку мислення, формування естетичних смаків та морального виховання дітей, а й для засвоєння ними слів — назв ознак та вироблення вмінь використовувати їх у мовленні. Тож необхідно добирати загадки, в яких чітко виражені істотні зовнішні та деякі внутрішні ознаки предмета, явища. Наприклад:

1. Круглий, гарний, кольоровий,

Весело стрибає, високо літає.

Йому діти дуже раді,

Кожен його має. (М’яч)

- Якими словами описано м’ячик? (Круглий, гарний, кольоровий)

А якого кольору може бути м’яч? Подивіться на малюнок і скажіть. Порівняйте м’ячі за розміром. (Зелений м’яч маленький, червоний – великий тощо).

2. Я падаю на ваші хати,

Я білий-білий і пухнастий,

Я прилипаю вам до ніг

І називаюсь просто… (Сніг)

- Якими словами описано сніг? (Білий, пухнастий). Як іще його можна описати? (Пухкий, блискучий, іскристий, холодний).

Для подібних завдань учитель завжди знайде місце на уроці, працюючи над загадками. Доцільно поєднувати цю роботу з вправами на розпізнавання звука на слух, визначення його місця у слові, добір слів з певним звуком. Наприклад, опрацьовуючи букву л, варто запропонувати учням таке завдання: доберіть назви кольорів, у яких чуємо звук [л]. (Білий, зелений, голубий). Спостереження переконують: без відповідних спрямувань учителя першокласникам важко виконувати такі, здавалося б, традиційні завдання на добір прикметників з виучуваним звуком. З одного боку, подібні орієнтири вказують на фонетичну роль, з другого — розвивають лексичні уявлення школярів, активізують їхній словниковий запас.

На уроці вивчення звуків [ц] і [ц'] можна використати загадку:

Я вухатий ваш дружок,

В мене сірий кожушок,

Куций хвостик, довгі вуса,

Я усіх-усіх боюся. (Заєць)

Роботу над словами-назвами ознак слід проводити після аналізу слів зі звуками [ц] і [ц'].