Сторінка
7

Корекція шкільної тривожності в молодшому шкільному віці

Ці дані лягли в основу розвиваючої програми з подолання тривожності у молодших школярів.

Обгрунтування корекційно – розвивальної програми

З метою зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку була зроблена спроба складання корекційно-розвивальної програми, спрямованої на подолання тривожності, розвиток конструктивних способів взаємодії тривожних дітей, їхніх міжособистісних стосунків, а також на розвиток комунікативних умінь.

Для досягнення поставленої мети, були поставлені наступні завдання:

скласти корекційно-розвивальну програму, спрямовану на відпрацювання з дітьми молодшого шкільного віку ситуацій, що дозволяють їм більш ефективно вступати у взаємодію й домагатися позитивних результатів;

провести контрольний зріз після проведення корекційної роботи для перевірки ефективності складеної програми.

Методологічною основою формуючого експерименту послужили методичні рекомендації таких науковців як: О.В. Скворчевська;

А. Гордєєва.

Так, О.В. Скворчевська пропонує проводити корекцію тривожності молодших школярів за допомогою бесід, ігор та малювання. В той же час,

А. Гордєєва вбачає корекцію в спеціальних вправах на саморозслаблення, самовираження, зняття емоційного напруження. На думку науковця, бажано використовувати малювання, писати розповіді про себе.

Спираючись на результати обстеження, до корекційних занять були залучені учні, в яких високий рівень тривожності – експериментальна група. Доцільність вибору полягає в тому, що за більшістю факторів тривожності в учасників експериментальної групи показники вищі ніж в учасників контрольної. Тому дуже важливо провести цикл корекційних занять, щоб подолати тривожність у дітей даної групи.

Мета програми: надати психолого-педагогічну допомогу дітям із високим рівнем тривожності й невпевненістю у спілкуванні й діяльності.

Завдання програми:

Підвищувати особистісну самооцінку дитини через створення «зон успіху» в різних видах діяльності, формувати здатність до рефлексії.

Підвищувати соціальний статус дитини в колективі однолітків через розвиток та удосконалення її комунікативних навичок.

Розвивати рухову активність і психомоторну координацію, що сприяють зняттю й профілактиці психофізичного напруження й емоційної депривації.

Програма розрахована на роботу з дітьми 7—8 років та групову форму занять.

Оптимальна кількість учасників групи: 10—15 осіб.

При дотриманні режиму проведення — 3 заняття в тиждень — цикл розрахований на 3 тижні.

Форма проведення: тренінг.

Час проведення кожного заняття: 30—45 хв.

Загальна кількість занять: 10.

Методи проведення роботи : рухливі ігри, рольові ігри, бесіди, малювання на різну тематику, вправи на розслаблення, вправи на зняття

м’язового напруження, вправи на розвиток комунікації, емоційної сфери.

Обладнання : м’ячі, зошити, олівці, іграшки, програвач, диски із записами релаксаційної музики.

Організація і проведення розвивальних занять :

частина - розминка (1 вправа);

частина - основна (2-3 вправи) ;

частина – заключна (1 вправа).

Сценарій проведення занять.

Вітання. Вітання і прощання учнів мають ритуальний характер.

Розминка.

Мета розминки - створення позитивного настрою в групі, зняття напруження, одержання заряду енергії.

Основна частина. Основна частина включає в себе застосування методик, прийомів згідно з цілями та завданнями програми.

Кінцева мета - створення відчуття належності до групи, закріплення позитивних емоцій.

Прощання.

Послідовність проведення психокорекційних занять:

1 заняття – знайомство, зняття емоційного напруження у дітей;

2-10 заняття - корекційне.

Очікуваний результат: позитивна динаміка в розвитку особистісних рис, навичок і вмінь кожної дитини; активізація соціальної активності, упевненості в діяльності, зниження рівня тривожності. Цей факт мають підтвердити результати повторного діагностичного обстеження кожної дитини наприкінці циклу корекційно-розвивальних занять, див. додаток А.

Аналіз результатів повторного зрізу формуючого експерименту

Корекційно – розвивальна робота проводилась з дітьми експериментальної групи. До цього учні не були залучені до такого виду діяльності.

Доцільно було провести повторний діагностичний зріз на виявлення рівня тривожності, щоб перевірити ефективність проведеної роботи з учасниками експериментальної групи і проаналізувати, чи відбулися зміни в учасників контрольної групи без проведення корекційних занять.

Для діагностичного зрізу було використано методику «Вимірювання рівня тривожності Тейлора», «Оцінка рівня шкільної тривожності Філліпса».

З результатів нашого дослідження за методикою вимірювання рівня тривожності Тейлора, виявилось, що в учнів експериментальної групи середній рівень тривожності (з тенденцією до високого рівня)., див. табл.№5.

Таблиця 5 - Рівень тривожності досліджуваних експериментальної групи (Показники у %) n = 17

Як видно з таблиці №5 , в досліджуваних переважає середній рівень тривожності (з тенденцією до високого рівня) – 41,10%. У 23,10% учнів виявлено високий рівень і ще в 29,40% – середній рівень (з тенденцією до низького). Дані показники характеризують загальну тривожність дітей. Тривожність дітей може стосуватися навчання і стосунків у школі, може бути як прояв рис особистості.

Порівнявши результати обох діагностичних зрізів, виявилось, що рівень тривожності учнів експериментальної групи зменшився, див. табл.№ 6.

Таблиця 6 - Порівняльна таблиця n=17