Сторінка
7
Ці дані лягли в основу розвиваючої програми з подолання тривожності у молодших школярів.
Обгрунтування корекційно – розвивальної програми
З метою зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку була зроблена спроба складання корекційно-розвивальної програми, спрямованої на подолання тривожності, розвиток конструктивних способів взаємодії тривожних дітей, їхніх міжособистісних стосунків, а також на розвиток комунікативних умінь.
Для досягнення поставленої мети, були поставлені наступні завдання:
скласти корекційно-розвивальну програму, спрямовану на відпрацювання з дітьми молодшого шкільного віку ситуацій, що дозволяють їм більш ефективно вступати у взаємодію й домагатися позитивних результатів;
провести контрольний зріз після проведення корекційної роботи для перевірки ефективності складеної програми.
Методологічною основою формуючого експерименту послужили методичні рекомендації таких науковців як: О.В. Скворчевська;
А. Гордєєва.
Так, О.В. Скворчевська пропонує проводити корекцію тривожності молодших школярів за допомогою бесід, ігор та малювання. В той же час,
А. Гордєєва вбачає корекцію в спеціальних вправах на саморозслаблення, самовираження, зняття емоційного напруження. На думку науковця, бажано використовувати малювання, писати розповіді про себе.
Спираючись на результати обстеження, до корекційних занять були залучені учні, в яких високий рівень тривожності – експериментальна група. Доцільність вибору полягає в тому, що за більшістю факторів тривожності в учасників експериментальної групи показники вищі ніж в учасників контрольної. Тому дуже важливо провести цикл корекційних занять, щоб подолати тривожність у дітей даної групи.
Мета програми: надати психолого-педагогічну допомогу дітям із високим рівнем тривожності й невпевненістю у спілкуванні й діяльності.
Завдання програми:
Підвищувати особистісну самооцінку дитини через створення «зон успіху» в різних видах діяльності, формувати здатність до рефлексії.
Підвищувати соціальний статус дитини в колективі однолітків через розвиток та удосконалення її комунікативних навичок.
Розвивати рухову активність і психомоторну координацію, що сприяють зняттю й профілактиці психофізичного напруження й емоційної депривації.
Програма розрахована на роботу з дітьми 7—8 років та групову форму занять.
Оптимальна кількість учасників групи: 10—15 осіб.
При дотриманні режиму проведення — 3 заняття в тиждень — цикл розрахований на 3 тижні.
Форма проведення: тренінг.
Час проведення кожного заняття: 30—45 хв.
Загальна кількість занять: 10.
Методи проведення роботи : рухливі ігри, рольові ігри, бесіди, малювання на різну тематику, вправи на розслаблення, вправи на зняття
м’язового напруження, вправи на розвиток комунікації, емоційної сфери.
Обладнання : м’ячі, зошити, олівці, іграшки, програвач, диски із записами релаксаційної музики.
Організація і проведення розвивальних занять :
частина - розминка (1 вправа);
частина - основна (2-3 вправи) ;
частина – заключна (1 вправа).
Сценарій проведення занять.
Вітання. Вітання і прощання учнів мають ритуальний характер.
Розминка.
Мета розминки - створення позитивного настрою в групі, зняття напруження, одержання заряду енергії.
Основна частина. Основна частина включає в себе застосування методик, прийомів згідно з цілями та завданнями програми.
Кінцева мета - створення відчуття належності до групи, закріплення позитивних емоцій.
Прощання.
Послідовність проведення психокорекційних занять:
1 заняття – знайомство, зняття емоційного напруження у дітей;
2-10 заняття - корекційне.
Очікуваний результат: позитивна динаміка в розвитку особистісних рис, навичок і вмінь кожної дитини; активізація соціальної активності, упевненості в діяльності, зниження рівня тривожності. Цей факт мають підтвердити результати повторного діагностичного обстеження кожної дитини наприкінці циклу корекційно-розвивальних занять, див. додаток А.
Аналіз результатів повторного зрізу формуючого експерименту
Корекційно – розвивальна робота проводилась з дітьми експериментальної групи. До цього учні не були залучені до такого виду діяльності.
Доцільно було провести повторний діагностичний зріз на виявлення рівня тривожності, щоб перевірити ефективність проведеної роботи з учасниками експериментальної групи і проаналізувати, чи відбулися зміни в учасників контрольної групи без проведення корекційних занять.
Для діагностичного зрізу було використано методику «Вимірювання рівня тривожності Тейлора», «Оцінка рівня шкільної тривожності Філліпса».
З результатів нашого дослідження за методикою вимірювання рівня тривожності Тейлора, виявилось, що в учнів експериментальної групи середній рівень тривожності (з тенденцією до високого рівня)., див. табл.№5.
Таблиця 5 - Рівень тривожності досліджуваних експериментальної групи (Показники у %) n = 17
Рівень тривожності |
Показники у % |
Високий |
23,50 |
Середній (з тенденцією до високого) |
41,10 |
Середній (з тенденцією до низького) |
29,40 |
Низький |
5,80 |
Як видно з таблиці №5 , в досліджуваних переважає середній рівень тривожності (з тенденцією до високого рівня) – 41,10%. У 23,10% учнів виявлено високий рівень і ще в 29,40% – середній рівень (з тенденцією до низького). Дані показники характеризують загальну тривожність дітей. Тривожність дітей може стосуватися навчання і стосунків у школі, може бути як прояв рис особистості.
Порівнявши результати обох діагностичних зрізів, виявилось, що рівень тривожності учнів експериментальної групи зменшився, див. табл.№ 6.
Таблиця 6 - Порівняльна таблиця n=17
Рівень тривожності |
І діагностичний зріз (показник у %) |
ІІ діагностичний зріз (показник у %) |
Зміни, що відбулися (показник у %) |
Високий |
47,00 |
23,50 |
Зменшився на 23,50 |
Середній (з тенденцією до високого) |
47,00 |
41,10 |
Зменшився на 5,90 |
Середній (з тенденцією до низького) |
5,80 |
29,40 |
Збільшився на 23,60 |
Низький |
0,00 |
5,80 |
Збільшився на 5,80 |