Сторінка
3

Місце і стан неторгових операцій в діяльності комерційних банків України

Рис. 4. Обсяги діяльності з готівковою іноземною валютою провідних комерційних банків України (млн грн.)

Як бачимо, найбільш стрімко проводить свою діяльність банк “АВАЛЬ”. За чотири роки він збільшив обсяги каси в іноземній валюті майже у п’ять разів, з 25,17 млн грн. станом на 01.01.1999 року до 100,97 млн грн. – на 01.01.2002 року. Досить стабільно працює на цьому сегменті ПРИВАТБАНК. Дещо зменшивши обсяги у 2000 та 2001 роках, станом на 01.01.2002 року його каса у вільноконвертованій валюті складала 96,26 млн грн.

В Україні найбільш поширеними є послуги з обміну валюти та переказу коштів фізич­них осіб за кордон і отримання надходжень з-за кордону. Останнім часом набули популяр­ності операції з дорожніми чеками. Надання послуг з обслуговування пластикових карток є перспективними і перебувають на стадії розвитку. Якщо українські банки продають дорожні чеки лише двох компаній Thomas Cook та American Express, то ними приймаються для видачі готівки практично усі дорожні чеки. Комісійні при видачі готівки практично не відрізняються від комісійних з продажу і складають у середньому по банках Києва від 1,5 % до 3 % від загальної суми.

Розрахунки дорожніми чеками, як правило, здійснюються на базі інкасо. Цей платіж­ний документ використовується як засіб міжнародних розрахунків неторгового харак­теру. Дорожній чек не є законним платіжним засобом, їх придбання і прийняття в оплату забезпечується угодою емітента з відповідними організаціями ( найчастіше з туристичними організаціями). У деяких країнах (США, Канада) дорожні чеки використовуються і у внут­рішніх розрахунках для безготівкової оплати послуг. Першим, хто розпочав викори­стовувати дорожні чеки, було туристичне агентство Thomas Cook, згодом стали попу­лярними дорожні чеки VISA, American Express, Citicorp. Дорожні чеки є зручними у вико­ристанні, оскільки при їх вивозі за кордон не потрібно спеціального дозволу, як для готівкової валюти.

У європейських країнах дуже поширеними стали так звані єврочеки. Єврочек – це чек, який приймається до оплати у країні-учасниці Європейської банківської системи “Євро­чек”, створеної у 1968 р. До її складу входить 40 країн. Єврочеки видаються бан­ком їх власнику без попереднього грошового внеску і оплачуються за рахунок банків­ського кредиту строком до 1 міс. Оплачений чек повинен повернутися в банк, який його видав протягом 20 днів з дня оплати. Разом з бланками єврочеків клієнту видається єврочекова картка, яка дає можливість виписувати гарантовані єврочеки. Картки дійсні протягом 2 років.

Єврочеки оплачуються лише при пред’явленні їх власником єврочекової картки. На картці вказується максимальна сума одного чека, гарантована банком. Інкасо єврочеків, виставлених у середині країни, не відрізняється від інкасо звичайних чеків.

Дорожні чеки разом з акредитивами, банківськими чеками дозволяли вирішувати проб­леми з отримання готівки під час поїздок. Фактично до неторгових операцій, що про­водяться комерційними банками, належить обслуговування розрахунків не лише за дорожніми, але й за іменними “комерційними” чеками. Якщо дорожні чеки “купуються” уповноваженими банками (оплачуються миттєво), то іменні приймаються ними на інкасо на основі заяви власника чека. Спільною ланкою у обслуговуванні цих платіжних доку­ментів є власне відсилання їх до кореспондентського банку через процедуру інкасо.

За законодавством України чеки на пред’явника банком не приймаються. Термін дії іменного чека зазначено на ньому, якщо такий запис відсутній, то термін дії чека становить 6 місяців з дня його видачі. Термін дії дорожніх чеків не обмежений, крім випадків виве­дення з грошового обігу валюти чека.

Операції з пластиковими картками зачіпають не тільки сферу банківської діяльності, як свідчать нормативні документи: роз’яснення в Листі ДПА, НБУ до комерційних банків № 6137/11/16-1101 від 09.06.98 р. До неторгових операцій належить власне видача готівкової іноземної валюти за пласткартками, яка здійснюється через мережу банкоматів і касирами обмінних пунктів уповноважених банків, а також приймання іноземної валюти готівкою для зарахування на рахунки фізичних осіб у банках, які функціонують для роз­ра­хунків платіжними картками. Працівники банку, здійснюючи операції з пласти­ковими картками, зобов’язані зберігати в таємниці всю отриману інформацію від клієнта та про клієнта відповідно до чинного законодавства України.

У 2001 році банки-члени платіжних систем VISA Int. та Europay Int. підняли тарифи domestic interchange (міжбанківські ставки за операціями з картками через банкомати та торговельну мережу). І це зростання без сумніву збільшило доходи банків та витрати їх клієнтів. За кордоном отримати готівку за українською карткою можна за 1% від суми трансакції (але не менше 3 $) За свідченнями спеціалістів виникнення проблем при використанні платіжних карток має однакову імовірність як з картами західних банків, так і українських. Але за кордоном користувачі по-іншому ставляться до таких речей. Як правило, в одному портмане може бути декілька карток різних систем (у тому числі локальних), і спроба скористатися хоча б однією з них має бути успішною.

Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізич­них осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти, затверджені постановою НБУ від 17.01.2001 р. № 18, регламентують порядок, умови та норми здійснення уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими устано­вами переказів іноземної валюти, як за межі України, так і в Україну.

В Україні на здійснення та отримання міжнародних переказів фізичними особами існує ряд законодавчих обмежень щодо сум переказу, наявності підтверджуючих доку­ментів тощо. Пропонується перелік можливих операцій щодо здійснення переказів у межах неторгових платежів та коротка характеристика їх валютних обмежень.

У разі потреби здійснити переказ у сумі, що перевищує встановлені в Правилах норми, а також на цілі, не передбачені Правилами, переказ здійснюється на підставі індивіду­альної ліцензії Національного банку, яку видає залежно від суми переказу, може вида­вати територіальне управління Національного банку або Департамент валютного конт­ролю та ліцензування Національного банку.

Банки, залучені до системи міжнародних переказів, пов’язані між собою за допомогою комунікаційних мереж, за якими розпорядження про перекази проходить через відповідні національні платіжні системи. Ці мережі можуть експлуатуватись службами пошти, теле­графу, самими банками (банківські мережі) тощо. Існує ряд спеціалізованих організацій, що діють у цій сфері (наприклад, мережа Western Union та Money Gram).