Сторінка
2

Самостійна робота учнів професійно-технічних навчальних закладів

Самостійна робота учнів – це складний комплекс взаємодій педагога і учнів в навчально-виховному процесі. Діяльність педагога має внутрішній характер – організаційні функції.

Самостійні роботи учнів мають психологічно педагогічний характер, а організація і проведення їх потребують особливої підготовки майстра і учнів.

Самостійні роботи повинні:

мати відповідний комплекс нових умінь, знань й навиків, які учень повинен засвоїти;

базуватись на педагогічних принципах доступності;

мати відповідну структуру, включаючи організацію планування і самоконтролю;

мати конкретну ціль;

виконуватись з використанням практичних дій;

мати можливість майстру дістати інформацію про розумові операції учня і якості виконаної роботи;

забезпечуватись методами самоконтролю для того, щоб перед тим, як здати їх майстер міг самостійно перевірити правильність їх виконання;

Найбільш високий рівень самостійності – це стремління до самостійної постановки проблем і їх рішення. Пізніше починають мати значення такі мотиви як працювати самостійно, діставати самостійну оцінку, зрівнювати свою роботу з роботою інших.

Виконання самостійної роботи потребує від учнів напруги, пізнавальних і практичних способів діяльності, творчого мислення. Найбільш кращий з методів самостійної роботи – робота з навчальним посібником, вирішення задач виконанням вправ, лабораторні роботи, конструювання моделювання виконаних трудових завдань. Практичне формування професійної самостійності учнів виконується в процесі виробничого і теоретичного навчання, активної участі в життю колективу.

Самостійні роботи учнів можуть бути в виді вправ, питань, задач, виконання відповідних робіт. Для самостійних завдань можуть бути заплановані такі питання:

планування учнями наступної діяльності;

раціональна організація робочого місця;

роботі з документацією, кресленням, складання ескізів, технологічних карт;

участь в організаційному і економічному процесі виробництва.

Професійна самостійність має свої специфічні особливості. В її складній системі основними компонентами є професійні уміння і навики, мотивація діяльності учнів.

Дивлячись за практикою організації самостійних робіт учнів бачимо. Що в їх методиці немає єдиного наукового підходу. Безсистемність самостійних робіт часто буває причиною нерозуміння учнів до їх виконання.

Дуже важливо, щоб майстер виробничого навчання твердо знав коли, на якому етапі, при виготовленні якої продукції починати формувати в учнів творчі способи роботи.

Розглянемо особливості структури самостійності учнів.

Перший рівень характеризується конкретною наглядністю, ознайомлення з інструментами, приспосібленням, прийомами, діями.

Другий рівень більш ширший по діапазону і характером виконаних робіт, Учні мають технічні знання, краще використовують їх на практиці. Вони досягають виконання робіт з заданими технічними умовами.

Третій рівень є завершальним. Іде закріплення знань, умінь і навиків. В організації праці проявляється професіональна самостійність учнів, росте їх активність.

Під час практичних занять важливо не допускати, щоб учень виконував монотонну роботу, а також різні завдання. які не мають відношення до навчальної діяльності.

При виробі вправ необхідно, щоб:

1) Кожна вправа мала чітко виражену направленість;

2) Зміст вправі повинна бути вибрана структура, для чого потрібно знати ціль, спосіб і умови дій.

Самостійна робота як засіб розвитку пізнавальної активності і творчого мислення учнів ПТНЗ

У наш час зростає потік інформації, поширюється тенденція до відтворення справжньої історії, без перекручувань і фальсифікацій. На сторінках преси з’являється ряд альтернативних думок на певні історичні проблеми і, навіть, цілі періоди, обсяг знань надзвичайно швидко збільшується.

Сучасним учням будівельного профілю дуже важко розібратися, правильно оцінити ряд подій виходячи з того потоку інформації (часом досить суперечливої), яка виплескується на нас з боку преси, радіо і телебачення. У зв’язку з цим виникає необхідність вирішення ряду проблем. Однією з таких проблем, яка потребує негайного вирішення є проблема формування в процесі навчання активної, самостійної, творчої діяльності учнів. Учням потрібно допомогти позбутися шаблонного, стереотипного мислення, стандартних установок, які вбивалися в їхні голови ще з дитинства. ПТНЗ повинен виховувати у учнів здатність до самостійної навчальної діяльності, самостійного здобуття знань.

Проявляти такі якості мислення як самостійність, активність, гнучкість, швидкість і інші. Щоб виявити, на скільки учні володіють цими якостями, як у них розвинута здатність до аналізу, уміння виділяти істотне, здійснювати порівняння.

Проблемі організації самостійної роботи учнів у ПТНЗ, присвячено багато посібників, монографій і статей, але часто дане питання розглядається вузько, з позиції якоїсь однієї риси, якості, яка протиставлялась іншим. Одні вчені твердили, що самостійність визначається тільки мислительною діяльністю учнів, другі тільки мотивами її діяльності, її добровільністю, треті тільки рисами характеру, поведінки тощо. Але не треба забувати, що діяльність людини багатогранна і тому треба формувати самостійність людини в цілому, у всіх її проявах.

Наше дослідження показало, що в організації самостійної роботи слід розрізняти:

1) самостійність мислення проявляється при розгляді суті явищ (подій, процесів) і веде до формування переконань; з нею тісно пов’язана і самостійність в використовуванні навичок і вмінь, прийомів розумової праці, методу пізнання;

2) самостійність характеру, поведінка особистості, яка виражається в умінні поступати у відповідності зі своїми поглядами, в тому чи іншому відношенні до оточуючого;

З) самостійність поштовху до діяльності, її мотивів; для неї важливі прояви інтересу, ініціативи, творчості;

4) самостійність в практичній діяльності.

Не треба забувати, що існує принципова різниця між пізнавальною діяльністю: а) при передачі готових знань; б) при формуванні знань на основі самостійної мислительної діяльності учнів. Головним видом пізнавальної діяльності учнів за способом передачі готових знань є запам’ятовування, при слабкому прояві мислительної активності і самостійності.

На початку 50 х років був запропонований пізнавальний процес, при якому знання формуються на основі самостійної мислительної діяльності учнів. Учень без сторонньої прямої допомоги повинен розібратися в явищах суспільного життя, розкрити їх суть. Пізнання рухається від явища до суті, а від суті знову до явища, але тепер це явище усвідомлюється повніше, глибше. Самостійне розкриття суті явищ органічно пов’язане з використанням знань, умінь, життєвого досвіду учнів.

Аналіз літератури показав, що для організації самостійної навчальної діяльності необхідно забезпечити її посильність, доступність і різноманітність, враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості учнів дотримуючись дидактичних вимог.

Самостійна робота на уроках ПТНЗ будівельного профілю має велике навчальне й виховне значення. Вона може дати бажані наслідки лише тоді, копи вчитель застосовує її у певній системі та послідовності; правильно керує нею; працює в тісному контакті з учителями інших предметів, особливо гуманітарного циклу.