Сторінка
5
В основі змісту конкретного твору можуть лежати різні види інтонацій. Наприклад, можуть переважати експресивно-емоційні або типізовані ладоінтонації і бути відсутніми зображальні інтонації. При цьому основою цілісності твору є який-небудь один вид інтонації.
Часові межі інтонацій вкрай нестабільні, різноманітні і варіативні. У своїй звуковій протяжності вони простягаються від системи творів одного стилю до одного-єдиного звука.
До числа найширших за часовою характеристикою відносяться інтонації індивідуальних композиторських стилів, так як вони визначають художню своєрідність багатьох творів одного автора. Однак для підготовленого слухача відомі йому твори композитора можуть згорнутися до кількох характерних інтонацій мотиву, фрази, акорду, які кристалізують індивідуальний стиль композитора.
Слуховий досвід, накопичений молодшими школярами, стає основою для підведення їх до відчуття стилю певного композитора, виховання здатності визначити автора нової, не почутої раніше музики. Найкраще виховання цієї здатності забезпечується програмою з музики, створеної під керівництвом Д. Кабалевського.
Доступними і зрозумілими дітям композиторами у початковій школі стають П. Чайковський, Л. ван Бетховен і Ф. Шопен, С. Прокоф'єв, Й. Дунаєвський і А. Хачатурян. Яскраві риси творчості цих композиторів добре запам'ятовуються учням. Звичайно, на цьому етапі розвитку їх музичної культури названі композитори повинні бути представлені найхарактернішими творами, доступними дитячому сприйняттю.
Д. Кабалевський писав, що П. Чайковський для учнів насамперед стане композитором, який безмежно любив російську пісню, російську природу, композитором, що оспівував свою батьківщину в ліричних творах, сповнених поетичної краси, ніжної мелодики з переважанням пісенності. Л. ван Бетховен постане перед учнями передусім як автор сильної, мужньої й героїчної музики. У його творах велику роль відіграє маршовість. Ф. Шопен увійде в свідомість дітей як виразник краси польської народної пісенності і танцювальності і водночас глибоких переживань, пов'язаних з боротьбою пригніченого польського народу.
З інтонаційною природою музики учні знайомляться уже в 1-му класі, хоча поняття інтонації у цей час для них не є предметом спеціальних спостережень. Цьому сприяє постійне виявлення життєвих зв'язків музики, прагнення до інтонаційної виразності виконання пісень. Лагідно й рішуче, ніжно і гордо співаючи фрази з пісень, учні знаходять ту характерну інтонацію, яка стає основою образу виконуваного твору.
Накопичений музичний досвід, усвідомлення специфіки і виразних засобів музичного мистецтва підводять молодших школярів до узагальнення теми «Інтонація». Дана тема розкривається шляхом осмислення значимості інтонаційних нюансів у мовній і музичній інтонаціях; співставлення подібних або контрастних інтонацій, яке розкриває значення різних засобів виразності для створення певних життєвих образів; з'ясування того, як у «зерно-інтонації» розкривається характер цілого твору. Підкреслимо, що не можна формально давати дітям завдання визначити «зерно-інтонацію» у творі, так як не в кожній музичній побудові можна на слух виділити одну головну інтонацію. Часто можна говорити лише про характерний інтонаційний комплекс.
Які ж особливості сприймання музики слід враховувати вчителю?
Нагадаємо, що сприймання, як найважливіша форма почуттєвого пізнання дійсності, є відображенням у свідомості людини предметів або явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття, у ході якого відбувається упорядкування і об'єднання окремих відчуттів у цілісні образи предметів і явищ.
Музичне сприймання, у зв'язку із специфікою об'єкта сприймання - музики, поняття значно ширше, ніж безпосереднє почуттєве відображення дійсності, бо протікає одночасно у формі і відчуттів, і сприймань, і уявлень, і абстрактного мислення. Це складний багаторівневий процес естетичного осягнення і осмислення тих значень, якими володіє музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності. Він обумовлений не тільки музичним твором, але й духовним світом людини, яка
сприймає цей твір, її досвідом, рівнем розвитку, психологічними особливостями тощо.
Сприймання музики, як і інших явищ, не обмежується і не визначається одним лише безпосереднім емоційним враженням: у всій глибині і змістовності воно можливе лише у контексті інших засобів пізнання, які виходять за межі музики. «Будь-яке почуття, будь-яка емоція прагне втілитися у відомі образи, які відповідають цьому почуттю, - писав Л. Виготський. - Емоція володіє, таким чином, ніби здатністю підбирати враження, думки і образи, які співзвучні тому настрою, що володіє нами у дану хвилину». Такий вплив емоційного фактора на фантазію людини отримав у психології назву закону загального емоційного знака. Суть його в тому, що враження або образи, які мають загальний емоційний знак, тобто справляють на нас подібний емоційний вплив, мають тенденцію об'єднуватися між собою, незважаючи на те, що ніякого зв'язку ні за подібністю, ні за суміжністю між цими образами не існує. Виникає комбінований витвір уяви, в основі якого лежить спільне почуття або загальний емоційний знак, який об'єднує різнорідні елементи, що вступили у зв'язок.
Образи і асоціації безперервно виникають у процесі сприймання музики. Будучи похідними від емоцій, які виникають у слухача, вони, в свою чергу, виявляють вплив на їхню інтенсивність, забарвлення, глибину, стають первинним почуттєвим матеріалом для створення суб'єктивного музичного образу. При цьому, як справедливо вважає Є. Назайкінський, музика асоціюється «не з яскраво усвідомлюваними, чітко видимими, відчутними образами-уявленнями, а з невиразними комплексними відчуттями, часто емоційного характеру, які не встигають піднятися до рівня усвідомлення. І лише при наступному самоаналізі ці сховані компоненти сприймання можуть набувати форми наочного уявлення, образного метафоричного визначення.
У різних учнів один і той же твір може викликати різні асоціації, тому що утворюються вони у неповторному поєднанні індивідуальності слухача, його духовної культури, настроєності, потреб тощо. Однак при всій своїй варіативності, ці асоціації зберігають риси незмінні, обумовлені самим твором, його реальним змістом.
Сприймання музики неможливе без усвідомлення і розуміння того, що сприймається. «Ніколи не слід відмовлятися від ствердження інтелектуального начала у музичній творчості і сприйманні, - писав Б. Асаф'єв. - Слухаючи музику, ми не тільки відчуваємо або переживаємо ті чи інші стани, але й диференціюємо матеріал, який сприймається, проводимо відбір, оцінюємо, отже, мислимо».
Музичне сприймання оперує також образами пам'яті і уявлень, які в сукупності з слуховими і зоровими образами, що виникають безпосередньо у процесі сприймання, створюють повноцінний образ у свідомості слухача. Зокрема, музикознавець В.В. Медушевський, розглядаючи питання художнього моделювання емоцій в музиці, дійшов висновку, що слухач у своєму сприйнятті спирається на інтуїтивні уявлення про структуру власних емоцій. Отже, той чи інший музичний уривок не може бути сприйнятий як веселий чи скорботно-героїчний, якщо його структура не буде відповідати уявленням слухачів про веселе або скорботно-героїчне. Тому вивчення уявлень про музику певного змісту дозволить учителю глибше виявити особливості її сприймання вихованцями.