Сторінка
1

Педагогічні умови ефективного розвитку витривалості у школярів молодших класів засобами рухливих ігор

В зв’язку з перебудовою системи освіти сьогодні висуваються більш високі вимоги до підготовки сучасного спеціаліста, які потребують ефективніших підходів до проведення уроків фізичної культури у школі, починаючи з молодших класів.

Врахування інтересів дітей, індивідуальних особливостей розвитку рухових функцій молодших школярів є основним напрямом роботи вчителя фізичної культури, що забезпечить успішне навчання учнів фізичним вправам, основам здорового способу життя.

І.М. Коваленко стверджує, що «процес формування змісту фізичного виховання та фізкультурно - оздоровчої роботи у будь-якому навчальному закладі неможливий без урахування мотивів, інтересів, тих, хто навчається ».

Проблемами організації, методики проведення ігор з дітьми різного віку переймалися досить багато науковців (Н.В. Андрощук, А.Д. Леськів,1998; Г.П. Богданов,1985; Е.С. Вільчковський, 1971; А.П. Демчишин, 1985, 1992; О. Кругляк, 2004; С.І. Марченко, 2003, 2008, ; І.Д. Накутний, 1974; В. Рибалко, 2009; І. Юрчишин, 2010 ).

Вони відзначали, що ігри мають величезне виховне значення, зміцнюють волю, виховують почуття справедливості, вміння допомогти один одному. Автори в своїх роботах розкривали оздоровче, освітнє значення ігор.

Ігрова діяльність, за правильної методики, позитивно впливає на серцево-су-динну, дихальну та інші системи організму, зміцнюючи здоров'я школяра.

Серед таких фізичних якостей, як сила, гнучкість, швидкість, координація особливо важливу роль в системі фізичної підготовки учнів відіграє ще одна рухова якість – витривалість.

На заняттях в школі, в поза навчальний час учні виконують фізичні вправи, різні види роботи у побуті, які потребують різного рівня вияву витривалості.

Показники витривалості дозволяють створити уявлення про загальний стан здоров’я людини і функціональних можливостей дихальної та серцево - судинної систем. Вона значно впливає на покращення життєдіяльності, є важливою складовою фізичного здоров’я учнів молодших класів.

Рівень розвитку загальної витривалості в основному залежить від функціональних можливостей вегетативної системи організму людини, особливо взаємодії серцево-судинної та дихальної систем.

Проблемам розвитку витривалості приділяли увагу О.Ю. Ажиппо (2011),

Б.А. Ашмарин (1990), Г.П. Богданов, Ю.Л., Л.В. Волков (1980, 2002), О.В. Гогін, (2009, Ю.Г. Козловський (1982), І.Мельник, 2003,С.І. Присяжнюк (1999),О.М. Худолій (2007), Б.М. Шиян (2007), М. Шульга (1999).

Шкільною програмою з фізичної культури передбачено виконання учнями комплексного тесту оцінки стану фізичної підготовленості починаючи з першого класу. Тестові вправи для визначення рівня розвитку різних видів витривалості є його складовою частиною.

Але дослідження науковців свідчать про те, що останнім часом у переважної більшості ( 58 % ) учнів 10 -11 років наявний низький рівень фізичної підготовленості з витривалості. Нижчий за середній рівень виявлено у 33% дітей, середній – у 8%, середній – у 8 %, а вищий за середній – тільки у 1 % учнів.

Об’єкт дослідження – процес виховання витривалості у школярів молодших класів.

Предмет дослідження – організація та методика застосування рухливих ігор для розвитку витривалості в учнів молодших класів.

Гіпотеза дослідження – якщо на уроках фізичної культури з учнями 3-4 класів застосовувати відповідні рухливі ігри протягом не менше 8-10 хвилин, то це призведе до підвищення рівня розвитку витривалості.

Мета дослідження – обґрунтувати застосування ігрових засобів та методів для розвитку витривалості в учнів молодших класів.

Завдання дослідження:

1. Дати визначення поняттю «витривалість».

2. На основі аналізу літературних джерел узагальнити основи методики виховання витривалості та методики проведення рухливих ігор.

3. Спланувати роботу по розвитку витривалості в учнів молодших класів.

Методи дослідження: аналіз літератури з теми дослідження, узагальнення.

Особливості дітей молодшого шкільного віку

Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку

В молодшому шкільному віці у дітей продовжує формуватися структура тканин, продовжується їхній ріст.

Активна рухлива діяльність допомагає зросту і розвитку кісткової та м'язової тканини, внутрішніх органів і органів чуття. Діти, які не займаються фізичним вихованням, як правило, відстають у зрості і в розвитку.

Молодший шкільний вік - це діти 7-10 років - учні 1-4 класів. В цей період проходить інтенсивний розвиток організму.

В цьому віці великої різниці за деякими показниками розвитку між хлопцями і дівчатами не спостерігається. В 7 років вага тіла хлопчиків більша ваги дівчаток на 0.2 кг., а в 10 років - менша на 0.4 кг. Процес окостеніння не скінчився, кістки тазу не зрослися, тому скелет легко деформувати. М'язи та зв'язки слабкі. М'язова система дитини розвивається доволі інтенсивно, але нерівномірно: відстають у розвитку малі м'язи. У 7-8 років дитини м'язи становлять 27% ваги тіла.

В цей період завершується формування кісток рук, що надає їм деяку міцність-важлива якість, необхідна для роботи. До 11-12 років хімічний склад кісток дитини вже наближається до хімічного складу кісток дорослої людини. Надалі завершення окостеніння веде до поступового припинення росту тіла довжини. Процес розвитку серця і його складного нервового апарату ще не закінчений. Дуже важливо навчити дитину дихати глибоко носом. У 7-8 років дихання дітей іноді ускладнюється через вузькість носових ходів або внаслідок розростання пухкої аденоїдної тканини. Незамінний засіб активного розвитку дихання-фізичні вправи на свіжому повітрі.

Систематичні заняття фізичними вправами впливають на зменшення кількості захворювань.

На основі всього вище сказаного можна сказати, що під впливом різноманітної м'язової діяльності, зокрема занять фізичними вправами і спортом, удосконалюється будова і діяльність організму людини: підвищується її працездатність, зменшуються витрати організмом енергетичних речовин на виконання тієї самої роботи, економнішими стають витрати організму на підтримку його життєдіяльності в стані спокою.

Психологічні якості школяра молодших класів

У молодшому шкільному віці закінчується анатомічне формування його структури. Проте у функціональному відношенні мозок ще розвинений, слабко. Його розвиток здійснюється під впливом навчальних занять, школі, що потребують тривалого напруження, уваги, зосередженої розумової праці, навчання та утримання в пам'яті навчального матеріалу, підпорядкування всієї роботи і поведінки встановленому в школі режиму і правилам дисципліни.

До уваги дітей вже з перших днів навчання ставляться великі вимоги Вони повинні протягом уроку уважно слухати вчителя, точно виконувати його вимоги, домашнє завдання вдома, тобто увагу першокласника в школі відразу починають спрямовувати певною метою на той чи інший, предмет. Але сконцентрувати увагу у цьому віці дуже складно, і тому педагогу на цьому періоду розвитку дитини треба дуже ретельно підходити до цього питання. Невміння дітей зосередитися тривалий час на певних предметах і явищах у цей період закономірне. Дитина не залишиться неуважною, якщо батьки допомагатимуть учителеві, особливо перші роки навчання, тренувати її увагу. А для цього вони повинні знати і враховувати деякі особливості.