Сторінка
6

Професійне самовизначення учнів педагогічного ліцею технологічного профілю

Психологічне консультування насамперед допомагає людині побачити й усвідомити свої проблеми, стимулює розвиток особистості, окреслює зону можливих дій для дозволу проблем, висвітлює сильні й слабкі сторони індивідуальності, намічає реальні кроки до успіху.

Найважливішим моментом професійного консультування є пошук індивідуального впливу, адекватного конкретної психологічній проблемі кожної людину. Визначення зони найближчого професійного розвитку є психологічною підставою для вибору способів і методів. Насамперед необхідно визначити, наскільки запит консультуємого (тобто те, і чому він бачить свою проблему) відповідає реальній проблемі професійного самовизначення людину, а потім підвести його до цієї реальності.

Для діагностики психологічних проблем, пов'язаних із професійним самовизначенням, іноді буває досить бесіди профконсультанта з консультуємим, але в більшості випадків потрібне проведення комплексного діагностичного обстеження за допомогою психологічних методик, що дозволяють визначити:

- ціннісні орієнтації й установки;

- найближчі і перспективні життєві плани, професійні наміри;

- рівень сформованості вистав про професію;

- рівень розвитку самооцінки;

- здібності, схильності й інтереси;

- рівень розвитку професійної мотивації;

- особистісні особливості;

- реальні життєві умови (сімейні відносини, здоров'я, матеріальне забезпечення та ін.).

Інформації, отриманої в результаті такого комплексного обстеження, як правило, буває досить, щоб визначити специфіку психологічних проблем даного індивіда. Іноді попередня бесіда з консультуємим дозволяє обмежити коло необхідних діагностичних методик для виявлення передбачуваної психологічної проблеми. Тут важливим є спостереження за поведінкою консультуємого під час спілкування й обстеження (що йому цікаво, що нецікаво, що важко, що незрозуміло, у чому проявляється його пізнавальна активність, емоційне відношення, відмови і т.д.).

Можна виділити ряд типових психологічних проблем, пов'язаних із професійним самовизначенням особистості. До них насамперед відносяться:

1. Неузгодженість ідеального й реального образу професії, яку обирають.

2. Вистави про свої особисті ціннісні орієнтації не відповідають своїм виставам про цінності, що забезпечують успіх у професійній діяльності в нових економічних і соціальних структурах.

3. Неузгодженість реальної й ідеальної мотивації професійного вибору.

4. Неадекватна самооцінка.

Вирішення будь-яких психологічних проблем пов’язане насамперед з усвідомленням і прийняттям цих проблем, з розвитком самосвідомості людину. Люди, які стоять на порозі професійного вибору, мають особливий психологічний настрій до самопізнання. Для них характерні: прагнення розібратися в собі, оцінка своїх можливостей у сучасному світі, у тому числі й у професійному, прагнення оцінити, які умови можуть сприяти, а які заважати входженню у світ професії.

Найбільшої сенситивності в розвитку професійної самосвідомості мають люди старшого шкільного і юнацького віку, для яких проблема професійного й особистісного самовизначення є насущної й актуальною.

В умовах професійного консультування, поряд з використанням класичних методик, спрямованих на вивчення особистісних особливостей, інтересів, схильностей і здібностей, особливої уваги слід приділити методикам, що досліджують самосвідомість і самооцінку людину.

Знання найбільш значимих і актуальних параметрів самосвідомості й самооцінки дозволяють у певній мері визначити способи психологічного впливу.

Існують наступні основні типи самовизначення: професійне, життєве й особистісне. Виникає питання, як ці типи між собою співвідносяться? На вищих рівнях свого прояву ці типи майже взаємопроникають один в одному.

Наприклад, професіонал, який виявив у роботі головний зміст усього свого життя, безсумнівно реалізує себе і як особистість. В іншому випадку, людина у своєму хобі (наприклад, при творі пісень і віршів) досягає таких висот, яким міг би позаздрити "професіонал", та й навколишні говорять про таку людину, як про "справжнього поета".

Основними відмінностями (відмінними, специфічними ознаками) цих типів самовизначення є наступні:

1. Для професійного самовизначення характерні:

а) більша формалізація (професіоналізм відбивається в дипломах і сертифікатах, у трудовій книжці, у результатах праці й т.п.);

б) для професійного самовизначення потрібні "підходящі", сприятливі умови (соціальний запит організації, що відповідають, устаткування й т.п.).

2. Для життєвого самовизначення характерні:

а) глобальність, всеохоплення того образу й стилю життя, які специфічні для того соціокультурного середовища, у якому живе ця людина;

б) залежність від стереотипів суспільної свідомості даного соціокультурного середовища;

в) залежність від економічних, соціальних, екологічних і інших "об’єктивних" факторів, що визначають життя даної соціальної й професійної групи.

3. Для особистісного самовизначення характерні:

а) неможливість формалізації повноцінного розвитку особистості (як ми вже відзначали, важко уявити собі на рівні здоровішої уяви, щоб у людини був диплом або сертифікат із записом про те, що "власник даного документа є… Особистістю");

б) для повноцінного особистісного самовизначення краще підходять не "сприятливі" в обивательській виставі умови, а, навпаки, складні обставини й проблеми, які не тільки дозволяють виявитися у важких умовах кращим особистісним якостям людину, але часто й сприяють розвитку таких якостей.

Форми і методи професійного розвитку

Форми профорієнтаційної роботи залежать від кількості учнів. Розрізняють колективні та індивідуальні форми роботи, в свою чергу колективні поділяються на групові та ланкові.

Пряжников Н. С. умовно виділяє такі групи методів професійного самовизначення:

- інформаційно-довідкові;

- діагностичні (спрямовані на самопізнання клієнта);

- методи морально-емоційної підтримки клієнта;

- методи ухвалення рішення;

- побудови перспектив професійного розвитку клієнта.

Знання й володіння цими методами не тільки багато в чому забезпечують ефективність професійного самовизначення консультуємої людини, але й сприяють кращому розумінню змісту виконуваної роботи самого профконсультанта, тобто сприяють і його власному самовизначенню.

В педагогічній і психологічній літературі визначено різноманітні матеріали, за допомогою яких здійснюється професійне самовизначення. Пряжніков, зокрема, визначає наступні:

1) професіограми - короткі описи професій (проблема в тому, що традиційні професіограми із труднощами сприймаються багатьма школярами, тому важливо шукати більш компактні й зрозумілі форми опису професій);

Професіограма - це описово-технологічна характеристика різних видів професійної діяльності, зроблена за певною схемою й для розв'язку певних завдань.

Пряжніков Н. С. виділяє наступні типи професіограм:

- інформаційні професіограми (призначені для використання в профконсультаційній і профорієнтаційній роботі для інформування клієнтів про ті професії, які викликали в них інтерес);