Сторінка
8

Професійне самовизначення учнів педагогічного ліцею технологічного профілю

Така форма роботи дозволяє заощаджувати багато часу (не потрібно щоразу кудись іти, домовлятися й т.п., потрібно просто переходити від одного стола до іншого й зав'язувати контакти із представниками організацій).

Вибір методів проведення профорієнтаційної роботи для кожного заняття залежить від учбових, виховних та профорієнтаційних задач, змісту та характеру вивчає мого матеріалу, вікових особливостей учнів та рівня їх профорієнтаційної налаштованості.

Розглянемо найбільш характерні методи профорієнтаційної психодіагностики за Пряжніковим:

1) бесіди-інтерв'ю закритого типу (за суворо позначеними питаннями)

Профорієнтаційні бесіди – найбільш розповсюджений метод. Бесіда завжди повинна бути логічно пов’язаною з досліджуваним матеріалом. Готувати її потрібно заздалегідь. В процесі підготовки учням видають завдання, наприклад зібрати інформації за даною професією (з бесід з батьками, знайомими, використовуючи літературні джерела, передачі по радіо та телебаченню, і т. ін.) потім ці зібрані учнями відомості вчитель використовую на уроці;

2) відкриті бесіди - інтерв'ю (з можливістю деякого відволікання від заздалегідь заготовлених питань. Досвідчені профконсультанти вважають, що такі бесіди дають про клієнта інформації більше, ніж традиційне тестування);

3) опитувачі професійної мотивації (фахівці вважають, що для клієнтів, що вибирають масові професії, тобто придатні для більшості, це більш важлива діагностика, ніж визначення здатностей до професії);

4) опитувачі професійних здібностей. Їх необхідно застосовувати дуже вибірково. Для їхнього використання й інтерпретації результатів потрібна особлива підготовка профконсультанта. Ці опитувачі виправдовують себе стосовно до професій з особливими умовами праці. Для більшості ж професій профпридатність формується в самій трудовій діяльності;

5) особистісні опитувачі. Потрібна особлива підготовка профконсультантів при їхньому використанні - розуміння змісту й обмежень застосування такого типу опитувачів у профконсультації (по-справжньому особистість не можна прорахувати);

Справжній особистісний тест - це вчинок людину у відповідальні моменти життя (наприклад, на референдумах і при голосуваннях, коли випробовується здатність протистояти витонченій пропаганді) і у звичайних життєвих ситуаціях. Таким чином, тест на особистісність - це, з одного боку, вчинок глобального масштабу, але з іншого боку, цей прояв своєї моральної позиції в життєвих дрібниці, тобто дуже складно оцінити особистість у повсякденному, упосередкованому режимі життя;

6) проективні особистісні тести (потрібна особлива підготовка й особливе стажування профконсультанта для їхнього використання);

7) методи спостереження - це один з основних науково-практичних методів роботи психолога (за умови володіння цим методом, тобто виділення чіткого об'єкта й параметрів спостереження, способів спостереження й фіксації результатів, способів інтерпретації результатів та ін.);

8) збір непрямої інформації про клієнта від знайомих, від батьків і товаришів, від педагогів і інших фахівців (за умови тактовності й етичної коректності такого опитування, коли одержання непрямої інформації не ставить знайомих і друзів, що цікавить профконсультанта людини в положення донощиків);

9) психофізіологічні обстеження (у широкій практиці вони мають сенс для професій, пов'язаних з особливими умовами праці, а в спеціальних дослідженнях можуть бути використані для самих різних видів трудової діяльності);

10) професійні проби - у спеціально організованому навчальному процесі по типу теста японського професора Фукуямы [32, c. 150]. Вони звичайно вимагають дуже більших матеріальних витрат (створення майстерень, забезпечення зацікавленості фірм та організацій і т.п.) і, на жаль, не дуже підходять до ладу умовам сучасної України;

11) використання різних ігрових і тренинговых ситуацій, де моделюються різні аспекти професійної діяльності (наприклад, особливості спілкування або морального вибору). Це дозволяє будувати прогнози відносно майбутнього професійної поведінки учасників цих процедур;

12) дослідження й спостереження за клієнтом безпосередньо в трудовій діяльності (наприклад, у випадках, коли людини беруть на роботу з випробним терміном);

13) використання для дослідження працівника різних тренажерів, де не тільки спрацьовуються трудові навички, але вивчається й прогнозується сама готовність освоювати нові професійні дії.

Поняття самовизначення припускає самостійність людини, тому важливо розібратися, яка природа такої самостійності, природа внутрішньої активності, що самовизначається особистості. Відповідаючи на запитання, як взагалі співвідносяться активність і діяльність, К. А. Абульханова - Славська пише: …активність - це потреба в діяльності. Pазом з тим потреби людини, - відзначає С.Л.Рубінштейн, - є вихідними спонуканнями його до діяльності завдяки їм і в них він виступає як активна істота.

Поділ активності на зовнішню й внутрішню носить умовний характер, але цей поділ дозволяє розглянути питання про активність, яка по-різному може проявлятися в тих або інших людей, що самовизначаються.

У сучаснім розумінні активності не робиться відмінності між активністю й простою зайнятістю. Однак між цими двома поняттями існує фундаментальна відмінність, відповідне до термінів "отчужденный" і "неотчужденный" стосовно до різних видів активності.

Активізуюча методика – багато в чому близька до ігрової методики, але має й свої особливості.

Активізація спрямована на формування суб'єкта професійного самовизначення й припускає не тільки формування в консультуємого підлітка інтересу (мотивації) до розгляду своїх проблем, але й озброєння його доступним і зрозумілим засобом для планування, коректування й реалізації своїх професійних перспектив.

Важливо розуміти те, що майже будь-яка методика й форма роботи мають певний потенціал, що активізує. Проблема лише в тому, щоб визначити й використовувати цей потенціал. Наприклад, навіть така традиційно "неактивна" форма роботи, як лекція, може виявитися більш активізуючою, ніж інша психотерапевтична група (якщо лекція проводиться із умілою комбінацією вербальних і невербальних засобів, при вміло вибудуваній і зрозумілій логіці викладу, а також при розрахунках на підготовлену аудиторію).

Інший приклад - бесіда. При вмілій організації, а також при внутрішній готовності учасників бесіди (уже створеної мотивації й т.п.) бесіда дозволяє моделювати в уяві такі проблеми, які неможливо програти в традиційних ігрових процедурах. Саме в бесіді вдається добитися максимального рівня умовності, видуманості уявлюваного дії. Зокрема, бесіда дозволяє програвати в уяві різні варіанти побудови життя клієнта й виходити на досить високий рівень інтуїції й прогнозування. На жаль, до такої роботи готові далеко не всі клієнти (учні) й профконсультанти, часто орієнтуючись лише на "конкретну допомогу" у конкретній (однозначній) ситуації.

Існують ще деякі групи, методів активізації професійного й особистісного самовизначення, які зазначає Пряжніков: