Сторінка
12

Формування пізнавального інтересу в учнів на уроках зоології

Зіставляючи результати формуючого експерименту з констатуючим, приходжу до висновку, що запропонована програма створює умови для формування пізнавального інтересу учнів, та ріст стійкого інтересу до предмету. Останнє було визначено шляхом підсумкового опитування, в якому восьмикласникам пропонувалося відповісти на питання: "Чи подобаються вам уроки біології?" Результати відображені у таблиці 1.

Таблиця 1 Відношення до уроку біології

Отримані результати говорять про збільшення числа школярів, які позитивно відносяться до уроків біології, зниження байдужого і зникнення негативного відношення до предмету - це свідчить про результативність дослідно-експериментальної роботи.

На ефективність пропонованої програми вказують і такі фактори:

- підвищення ефективності учнів на уроці;

- систематична, ґрунтовна підготовка домашнього завдання;

- інтерес до нового матеріалу;

- питання, що виникають в учнів в ході вивчення нового матеріалу.

В процесі формуючого експерименту, як відомо з таблиці 2, у учнів підвищується рівень якості знань.

Таблиця 2 Рівень якості знань школярів

Аналізуючи результати, можу сказати, що в експериментальному 8 класі значно підвищився показник високого рівня знань і навичок, і знизився показник низького і середнього рівня.

Висновки до ІІ розділу

Розкриваючи питання пізнавального інтересу, робимо висновок, що пізнавальний інтерес є стимулом до активної навчальної діяльності. Але успішне засвоєння знань неможливе без використання засобів навчання, практичної спрямованості, наочних посібників. Адже саме вони розвивають пізнавальний інтерес учнів. Багатогранне значення і широке застосування засобів наочності дозволяє не тільки активізувати та удосконалювати навчальний процес з біології, але й формувати прийоми розумової діяльності.

В процесі виконання роботи було виявлено основні етапи процесу формування пізнавального інтересу:

1) створення умов для появи пізнавального інтересу, які сприяють виникненню потреби в даних знаннях;

2) формування позитивного ставлення до предмета і до діяльності, надання можливості переживати успіх, радіти від продуктивної діяльності тощо;

3)організація діяльності, в умовах якої формується справжній пізнавальний інтерес.

Застосування теоретичних знань на практиці дає можливість учням з інтересом вивчати предмет біології, а біологія має багатий і цікавий матеріал для формування в учнів інтересу до знань. Завдання вчителя полягає в тому, щоб правильно використати багаті можливості цього предмета для створення живого і стійкого інтересу.

В своєму дослідженні я прагнула з`ясувати як самі учні відносяться до використання на уроках біології спеціально створених ситуацій по розвитку пізнавального інтересу. З цією метою проводились індивідуальні бесіди і проводилися тести та анкети. У ході експерименту з’ясувалося, що засоби практичної спрямованості значно збільшують пізнавальний інтерес до предмету «Біологія». Тому вчитель повинен намагатися частіше застосовувати у своїй практиці ці засоби.

Таким чином, питання про розвиток пізнавального інтересу - це одночасно питання про виховання особистості людини, її духовного світу. Повноцінна і різноманітна пізнавальна діяльність школярів, яка є результатом і умовою успішного навчання, формується лише тоді, коли учні розуміють цілі навчання, усвідомлюють значення того, що вивчається, виявляють інтерес до процесу і результату учіння.

У літературі проблемі формування пізнавального інтересу присвячено дуже багато матеріалу, наробок та методик, але мало матеріалу щодо формування пізнавального інтересу саме засобами практичної спрямованості. Досліджуючи дану проблему я зрозуміла, щоб знання сприймалися і запам’ятовувалися краще, треба якомога частіше використовувати засоби практичної спрямованості, спиратися на значущість того чи іншого явища, процесу чи предмету саме у практичній і повсякденній діяльності людини.

У результаті проведеного дослідження я зробила такі висновки:

1. Проблема формування пізнавального інтересу школярів – складна і багатогранна. Вона міцно пов’язана з більш широкою проблемою – проблемою розвитку особистості учня. Її розв’язання сприяє формуванню громадської, суспільної спрямованості школярів.

2. Пізнавальні інтереси учнів розрізняють за характером їх пізнавальної діяльності, за стійкістю і за локалізацією інтересів. Рівень розвитку інтересів може змінюватись під впливом цілеспрямованої роботи з учнями.

3. Здійснюючи практично формування пізнавальних інтересів школярів, вчителю необхідно більше значення приділяти відбору змісту навчального матеріалу, а саме:

· знайомити учнів з новими даними, які можуть показати їм сучасний рівень науки і перспективи його розвитку;

· показати учням історію народження і розвитку наукової ідеї, труднощів на шляху наукових відкриттів;

· розкривати практичне значення, можливості застосування одержаних у школі знань у повсякденному житті, у трудовій діяльності.

4. Організовуючи знання біології, потрібно зробити різноманітною самостійну пізнавальну діяльність учнів:

· поступово ускладнювати задачі, щоб учні оволодівали все більш сучасними пізнавальними вміннями;

· диференціювати ці задачі у відповідності з можливостями учнів;

· ставити перед учнями задачі, які потребують кмітливості, розв’язку проблемних ситуацій, дослідницького підходу, застосування знань у повсякденному житті;

· розвивати і підтримувати в самостійній роботі творче начало, що потребує активного спостереження, уяви, самотійного мислення, удосконалення досвіду.

5. Для збудження учнів до пізнавальної діяльності дуже важливо:

· «оживляти» уроки біології елементами зацікавленості з урахуванням завдань уроку;

· практикувати індивідуальні завдання, що потребують знань, які виходять за межі програми;