Сторінка
4

Формування пізнавального інтересу в учнів на уроках зоології

Отже, формування пізнавального інтересу на різних етапах вікового розвитку має свої особливості. Так, у молодшому шкільному віці він характеризується досить виявленим емоційним відношенням, обумовлений зовнішніми факторами, не завжди локалізований, що залежить від навчального досвіду учнів, розвитку процесів мислення. Вже в підлітковому віці пізнавальний інтерес визначається самим змістом знань, прагненням до дорослості, самостійності; інтерес носить пошуковий характер, з тенденцією пошуку більш глибоких, ширших знань. Саме тому я і спланувала експериментальне дослідження з учнями підліткового віку (8 клас). Як показують педагогічні дослідження, інтереси школярів характеризуються сильно вираженим емоційним відношенням до того, що особливо яскраво, ефективно розкрито в змісті знань. Інтерес до вражаючих фактів, до опису явищ природи, подій життя, історії, спостереження за допомогою вчителя – народжують інтерес до предмета. Все це дозволяє говорити про широту інтересів школярів, значною мірою залежних від обставин навчання, від вчителя.

В той же час практичні дії з рослинами, тваринами в позаурочний час в ще більшій мірі розширюють інтереси, що розвивають кругозір, спонукають вдивлятися в причини явищ навколишнього світу. Збагачення кругозору дітей вносить в їх пізнавальні інтереси зміни.

Школа не в змозі озброїти молоду людину всіма досягненнями сучасної науки. Масштаб їх грандіозний, а темпи розвитку наукових знань – великі. Тому головна соціальна задача сучасного навчання не тільки дати широку освіту, але і розташувати особу підростаючої людини до самостійного придбання знань, до постійного прагнення заглиблюватися в область пізнання, формувати стійкі пізнавальні мотиви навчання, основним з яких є пізнавальний інтерес.

Максимальна опора на активну розумову діяльність учнів – перша умова. Головним ґрунтом для розвитку пізнавальних сил і можливостей школярів, як і для розвитку, достовірно пізнавального інтересу, є ситуації рішення пізнавальних задач, ситуації активного пошуку, припущень, роздуму, ситуації розумової напруги, ситуації суперечності думок, зіткнень різних позицій, в яких необхідно розібратися самому, ухвалити рішення, встати на певну точку зору.

Друга умова, що забезпечує формування пізнавальних інтересів полягає в тому, щоб вести учбовий процес на оптимальному рівні розвитку учнів.

Емоційна атмосфера навчання, позитивний емоційний тонус учбового процесу – це третя важлива умова.

Створення сприятливої емоційної атмосфери пізнавальної діяльності учнів – найважливіша умова формування пізнавального інтересу і розвитку особи учня в учбовому процесі. Ця умова зв'язує весь комплекс функцій навчання – освітньої, розвиваючої, яка виховує і має безпосередній і опосередкований вплив на інтерес.

З цього витікає і четверта важлива умова, що забезпечує благотворний вплив на інтерес і на особу в цілому – сприятливе спілкування в учбовому процесі. Навчання є складним процесом спілкування вчителя з учнями, учнів між собою. Вплив спілкування важко зміряти, але можна бачити в реальній дійсності.

Отже, можна зробити такі висновки:

· стійкий пізнавальний інтерес - ознака готовності дитини до навчання в школі;

· маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'являється зацікавленість до навчальної діяльності;

· у школі дитина поглиблює і розширює свої пізнавальні інтереси;

· пізнавальна активність учня початкових класів виявляється в навчальній діяльності - молодший школяр застосовує набуті в дошкільному дитинстві знання й активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції.

Рис вищої духовної потреби пізнавальний інтерес набуває тільки досягаючи дуже високого рівня, коли школяр знаходиться в постійному пошуку, коли він відчуває неспокій, якщо не задовільняється його бажання знати і вміти.

Практична спрямованість предмету «Біологія» як засіб формування пізнавального інтересу в учнів

Біологія – наука про живе у всіх його проявах фактично є наукою життя, бо саме вона покликана знайомити учнів з навколишніми живими об’єктами, їх зовнішньою, внутрішньою будовою та процесами життєдіяльності, пояснювати особливості будови і функцій власного організму, його хвороби та шляхи їх попередження , вчити розпізнавати і розрізняти різні живі організми та з’ясовувати їх значення для людини, навчати правилам поведінки в повсякденному житті та природі, розвивати і виховувати екологічну культуру. І це далеко не всі практичні функції і завдання , які поставлені перед шкільним курсом „Біологія”.

Такі біологічні науки, як ботаніка, зоологія, анатомія і фізіологія, генетика, вірусологія, мікробіологія, екологія і т.д., мають і теоретичну, і практичну складову, причому практична спрямованість біологічної освіти супроводжує людину все її свідоме життя. Наприклад, знання про склад ґрунту, кореневе живлення, проростання насіння, особливості зростання світлолюбних і тіневитривалих рослин згодяться на городі , на дачі і в квітнику ; розпізнавання отруйних рослин , тварин і грибів допоможе вберегтися від отруєння і навіть смерті ; вміння вимірювати пульс чи тиск, зупиняти кровотечу чи здійснювати прийоми штучного дихання обов’язкові для кожної людини. Знання гігієнічних норм і правил гігієни зберігає здоров’я, запобігає його порушенням, а розуміння психофізіологічних особливостей вищої нервової діяльності людини допомагає в спілкуванні з іншими людьми та допомагає адаптуватися людині як соціальній істоті в суспільстві. Прикладів значущості практичних вмінь біологічної освіти можна привести безліч, бо більшою чи меншою мірою знання з біології використовують усі люди, навіть не замислюючись коли вони їх набули. Те, що біологічні знання не лежать мертвим вантажем , а використовуються людством , яке при цьому розвивається і еволюціонує, робить нас, біологів, вагомими в суспільстві, а нашу роль у подальшому житті учнів неоціненною.

Початок пізнавального інтересу є поява в школярів таких питань, як “Звідки?”, “Чому?”, “Що таке?”.

Шкільний предмет „Біологія” покликаний дати відповіді на подібні питання, сприяти формуванню в учнів гуманістичних ідей, екологічного способу мислення, здорового способу життя, формуванню компетенцій, яких потребує сучасне життя.

У шкільній практиці поширені різноманітні методи й засоби навчання, що сприяють активізації творчої пізнавальної діяльності учнів. У першу чергу, заслуговують на увагу інтерактивні методи навчання, які допомагають розвиткові умінь набувати знання, систематизувати їх, використовувати на практиці.

Як свідчить практика, найефективнішим методом залучення дітей до занять біології є проведення біологічних експериментів, дослідів, робота учнів з природними об'єктами. Але відпрацювання лабораторних та практичних робіт тими учнями, які не виконували їх через відсутність вважається недоцільним.

Щодо змісту біологічної освіти, слід зазначити, що з усієї сукупності біологічних знань для вивчення в школі відбираються найзагальніші і найфундаментальніші закони та теорії, наукові факти, що становлять ядро змісту. Викладання школярам сумнівних “теорій” та псевдонаукових “знань”, є неприпустимим.