Сторінка
14

Психолінгвістичні основи вивчення прикметника в початкових класах

Н. Готра зазначає, що вирішення проблеми розвитку пізнавальної активності учнів залежить від багатьох умов складного процесу навчання, проте найслабше місце у практиці роботи вчителів - це невміння правильно володіти методами навчання і раціонально їх поєднувати; цілеспрямовано підбирати навчальний матеріал (що стосується його змісту), визначати найраціональнішу структуру уроку; використовувати різноманітні форми роботи у навчальному процесі; створювати сприятливий мікроклімат, що сприяє прояву творчих здібностей учнів. Навчаються діти, тому саме вони й повинні виявити максимум активності і самостійності у навчальній діяльності. А вчитель, виявляючи індивідуальні особливості кожного учня, їхнє ставлення до уроків рідної мови, наявність інтересу і здібностей незалежно від навчального предмета, повинен лише надавати допомогу у вдосконаленні навчальних можливостей школярів. З цією метою вчителям потрібно приділити більше уваги систематичній індивідуальній роботі на уроках, використанню різноманітних форм організації навчальної діяльності та системи завдань, що сприяють розвиткові розумових умінь, а також засобам заохочення учнів і формам контролю їхніх знань.

Дуже важливим у досягненні розвитку пізнавальної активності школярів є почуття любові учителя до своєї професії, до дітей, захоплення справою, вміння зацікавити. Ця захопленість створює емоційну обстановку, яка налаштовує учнів на певний емоційний тонус у навчальній пізнавальній діяльності і забезпечує розвиток пізнавальної активності.

Сучасні діти дуже розвинуті, жваві, багато знають і хочуть знати, тому чим більше їх зацікавить предмет, тим більшим буде бажання до пізнання, вищим його рівень. Тому вчителю потрібно постійно вдосконалювати мистецтво викладання і виховання, щоб навчити дітей учитися.

Крім того, пізнавальний інтерес - це глибинний внутрішній мотив, що базується на властивій людині вродженій пізнавальній необхідності. Пізнавальний інтерес не є простим додатком до навчання. Наявність пізнавального інтересу є однією з головних умов успішного проведення навчального процесу і свідчить про його ефективну організацію.

Таким чином, лише взаємозв'язок психолого-педагогічних умов формування пізнавальних інтересів в процесі навчальної діяльності сприяє ефективному засвоєнню знань, вмінь і навичок при вивченні шкільних предметів, а також дозволяє прослідкувати процес впливу різних педагогічних прийомів на інтереси учнів; динаміку їх розвитку.

Характеристика лінгво-дидактичних підходів до вивчення прикметника в початкових класах

Методика вивчення прикметника обумовлюється його лінгвістичними особливостями. На відміну від іменника і дієслова ця частина мови характеризується несамостійністю своїх граматичних ознак. її основні граматичні категорії (рід, число, відмінок) розглядаються тільки в єдності з такими ж категоріями іменника.

Завдання вивчення прикметника в 1-4 класах полягають у формуванні граматичного поняття "прикметник" як частини мови, що пов'язана з іменником у виробленні навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному і писемному мовленні. Учні повинні засвоїти, що прикметник:

а) називає ознаку предмета;

б) залежить від іменника;

в) відповідає на запитання який? яка? яке?;

г) робить мовлення більш точним, емоційним і багатим.

Ознайомлюючи учнів з прикметником, вчителі повинні перш за все прагнути до активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, а отже до використання таких підходів до вивчення теми, які дадуть змогу проникнути у саму суть пізнавального процесу. Такими є евристичний, частково-проблемний і проблемний підходи. Але вони не виключають можливості використання інших, традиційних підходів до вивчення матеріалу, зокрема пояснювально-ілюстративного та репродуктивного.

Суть евристичного підходу до вивчення теми полягає у організації пошукової діяльності учнів. Перед школярами висувається пізнавальна задача і вони під керівництвом учителя "відкривають " нові для себе завдання.

Головним прийомом роботи у цьому випадку є евристична бесіда. Нею користуються тоді, коли в учнів є попередні знання, спираючись на які на основі спостереження за мовним матеріалом діти більш чи менш самостійно можуть прийти до узагальнення, зробити потрібний висновок.

Перш ніж користуватись евристичною бесідою, вчитель повинен визначити, який обсяг знань засвоєно учнями, які з цих знань стануть опорними під час вивчення нового матеріалу, зібрати відповідний матеріал для спостереження і організації пошуку, врахувати можливості дітей для участі у евристичній бесіді, продумати зміст і логіку послідовності запитань.

Пошукова діяльність учнів на уроці здійснюється за кількома етапами. На першому етапі відбувається актуалізація опорних знань, тобто повторення того матеріалу, який є опорним для усвідомлення нових знань.

Наприклад, приступаючи до вивчення прикметника у 3 класі доцільно повторити вже відомі учням відомості про цю частину мови. Це можна зробити таким чином:

На дошці - запис:

Маю сукню ., ., ., віти . , кору, стан . . Як я звуся, діти?

Вчитель читає запис, пояснює значення слова стан і пропонує відгадати, що це. Потім на місці крапок вписує слова зелененьку, гнучкі, ніжні, білу, тоненький.

Учні усвідомлюють необхідність її розв'язання.

(На приклад, учитель показує малюнки і пропонує списати зображені на них предмети (кавун, груша, яблуко тощо). На дошці записані слова, які допоможуть це зробити: колір, розмір, форма, смак, запах. У зошитах учні роблять записи: кавун ( який?) великий, круглий, смугастий, солодкий тощо).

На третьому етапі вчитель в ході евристичної бесіди спрямовує дітей на аналіз мовних фактів і формування висновків.

В ході евристичної бесіди учням можна запропонувати такі питання:

Які слова допомагають нам краще описати предмет?

На яке питання вони відповідають?

На які ознаки вказує прикметник?

- Яким членом речення є прикметник?

Проблемний підхід також спрямований на активізацію пошукової діяльності школярів. З використанням проблемного підходу вони вчаться мислити логічно, науково, творчо, а навчальний матеріал стає для них змістовним і цікавим.

Головними прийомами роботи тут є спостереження за мовним матеріалом ,яке створює проблемну ситуацію та евристична бесіда, яка допомагає з неї вийти.

Створення проблемної ситуації - одне з найважливіших питань в теорії і практиці проблемного навчання. У початкових класах вона створюється вчителем і усвідомлюється учнями як власна .

Поштовхом до пошуків шляхів виходу з проблемної ситуації є суперечливість між відомим і невідомим. Пошук шляхів розв'язання проблемної ситуації спонукає учнів до самостійних роздумів, тобто до самостійного осмислення мовного явища.

Шляхи створення проблемної ситуації на уроках граматики різноманітні. Наприклад, при вивченні прикметника можна спеціально організувати порівняння явищ і факторів (Порівняйте речення: Галявина була вкрита квітами; Галявина була вкрита білими, червоними, жовтими квітами) для визначення істотних ознак прикметника , його ролі у реченні.