Сторінка
11

Методика формування у дітей дошкільного віку понять про орієнтування в часі

Формування часових уявлень у дітей дошкільного віку має дуже велике значення для їх подальшого розвитку.

Навколишній світ існує у часі. Час, як і простір, є загальною формою існування матерії. З цього випливає, що часові характеристики явищ - їх тривалість, частота, ритм і т. д. універсальні за своєю застосовністю для опису будь-яких природних процесів.

Час не має наочних форм, не підлягає чуттєвого споглядання, тому сприймається дітьми тільки опосередковано, через рух або якусь діяльність, пов'язану з певним часом, або через чергування якихось постійних явищ.

Складно для дітей і розуміння сенсу слів, що позначають часові відношення в силу їх відносного значення.

Характер уявлень дітей дошкільного віку про час пов'язаний з розумінням ними властивостей часу, оволодіванням часовими поняттями ( на світанку, в сутінки, опівдні, о півночі, доба, тиждень, місяць, рік), вмінням орієнтуватися в часі доби по природнім явищам, уявленням про причинно-часових залежно ритмічних природних явищ, про тривалість секунди, хвилини та години і умінь визначати час на годиннику, оцінювати часові інтервали.

Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відношень в постійно повторюваних явищ життя і діяльності. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистісного досвіду. Через це дітей потрібно знайомити з такими інтервалами часу, якими можна виміряти і визначити тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

Зрозуміло, що успішна реалізація цих завдань можлива завдяки цілеспрямованій роботі і застосуванню відповідних методів навчання дітей розрізненню і правильному вживанню часових термінів, визначених програмою для кожної вікової групи. Роботу передусім слід починати з розширення і поглиблення чуттєвої основи у повсякденному житті. Щоб викликати у дошкільників відчуття тривалості і послідовності певних подій, а також плинності часу, увагу дітей слід зосереджувати на їхніх власних відчуттях під час виконання ними певних рухів і дій, на сприйняття звуків, рухів і дій інших об’єктів в їхньому ритмі, темпі, швидкості, на сприйнятті явищ в їхньому розвитку. На основі спостережень далі застосовуються такі методи, як зіставлення і оцінка часових інтервалів у загальновизначеній формі за певним заповненням їх різними рухами чи подіями, використовуючи прийом порівняння а також локалізацію рухів і подій у часі.

Для поглиблення, уточнення і закріплення знань, які формуються у повсякденному житті, слід проводити заняття із застосуванням таких методів, як дидактичні ігри та вправи, розв’язування задач, вправляння у визначенні послідовності логічно пов’язаних подій, в оцінці недовго тривалих інтервалів секундами і хвилинами, в умінні вкладатися у відведений час при виконанні нетривалих практичних завдань.

Є така частина сприйняття як «відчуття часу». Його теж необхідно розвивати у дітей дошкільнят віку, так як сучасні умови праці та життя вимагають від людини вміння відчувати час, раціонально використовувати його. В свою чергу розвинуте «почуття часу» спонукає людину бути організованим, зібраним і точним.

Спеціально організована робота у дошкільних закладах з формування у дітей тимчасових поданні призводить до розвитку у них відчуття часу , що необхідно для підготовки до школи та дорослого життя.