Сторінка
2

Методика формування у дітей дошкільного віку понять про орієнтування в часі

Виявлено, що при формуванні у дітей дошкільного віку тимчасових уявлень виникають певні складності: дітям важко сприймати окремі частини доби, орієнтуватися в часі, вони можуть спізнюватися на заняття і т.д., причиною яких є особливості сприйняття часу дошкільниками.

Незалежно від віку у дітей дошкільного віку розвивається «почуття часу», тобто здатність оцінювати часові проміжки та орієнтуватися в часі без допоміжних засобів. У зв'язку з цим необхідно виявити особливості сприйняття часу, характерні для певної вікової групи дошкільнят.

Час існує об'єктивно, поза і незалежно від нашої свідомості. Сприйняття ж і пізнання його - це лише відображення в нашій свідомості реально існуючого часу.

Т.Д. Ріхтерман вважає, що час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію тимчасових одиниць і відносин в постійно повторюваних явищах життя і діяльності. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей у таких проміжках часу, навички розрізнення яких формується на основі особистого досвіду, тому дітей треба ознайомлювати з такими інтервалами часу, якими можна вимірювати і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

У ранньому віці «почуття часу» формується на основі чуттєвого досвіду без опори на знання еталонів часу. Немовля кричить, значить, настав час годування. Дитина сита - вона спокійно лежить і посміхається. У неї немає ще узагальнення «почуття часу», воно залишається пов'язаним тільки з тією конкретною діяльністю, в якій вона сформувалося, тобто, має порівняно вузьку сферу застосування. Оволодіння ж одиницями часу, і застосування їх дає можливість користуватися «почуттям часу» більш широко.

Процес сприйняття і відображення часу у дітей утворюється з великим трудом і характеризується крайньою нестійкістю. Сприйняття дітьми тягучості, плинності часу, його безповоротності та періодичності дуже важке через відсутність наочних форм. Складно для дітей і розуміння сенсу слів, що позначають часові відношення в силу їх відносного характеру. На ранніх етапах розвитку дитина орієнтується у часі на основі нечасових, якісних ознак. Наприклад, «спокійної ночі» кажуть, коли лягають спати, ввечері вже темно і сонця немає. Діти дошкільного віку вже відносно точно визначають невеликі проміжки часу, про зміст яких мають певне уявлення на основі особистого досвіду. Якщо життя дітей суворо підпорядковане певному режиму, тобто, розподілене в часі, то дитина упевнено зазначає ранок («ми ще не снідали») або вечір. Він розрізняє день (« скоро обід») чи ніч («всі сплять»). Але їм дуже важко виділити час у давно минулі події, уявити собі його тривалість, його значення і розмістити в послідовному порядку давно минулі події.

У формуванні уявлень про час велику роль відіграє слово. В ньому абстрагуються та узагальнюються різні відрізки часу по їх тривалості: секунда, хвилина, година, доба, тиждень, місяць, рік та інші. Точність використання дітьми цих спеціальних позначень залежить від того, яким конкретним змістом наповнюється кожен з тимчасових еталонів, якими основними ознаками він буде характеризуватися. Але конкретні ознаки, що характеризують ті чи інші відрізки часу, будуть вельми локальні, оскільки визначаються різними географічними, економічними та побутовими умовами життя людей.

Дуже часто, передаючи зміст прослуханого оповідання, діти пов'язують його епізоди словами «потім», «ще», «після». Вживаючи ці слова, вони не завжди позначають ними певну послідовність подій. Навпаки, не бачачи виникнення логічної невідповідності, вони часто порушують цю послідовність. Таке порушення часової послідовності говорить про те, що діти ще не бачать логіки часових відносин, яка розкривається важче, ніж логіка просторових відносин. У різних видах практики у дітей складаються більш реалістичні уявлення про час і його одиницях (година, день, доба).

У процесі навчання розкривається значення найбільш важких для дітей часових прислівників, уточнюється їх розуміння. Однак диференціювання часових уявлень залежить від загального розумового і мовного розвитку дітей .

Необхідно зазначити, що однією з важливих умов продуктивної навчальної діяльності є правильна орієнтування у поточному часі . Своєчасне і адекватне формування понять про час у дитини надзвичайно важливе. У школі, зокрема, воно складає необхідну передумову розвитку причинно-наслідкового і теоретичного мислення, а також умова, що забезпечує пізнавальну діяльність у цілому.

Значення знань про час у роботі з дітьми дошкільного віку

Формування часових уявлень у дітей дошкільного віку має дуже велике значення для їх подальшого розвитку, так як час грає велику роль в житті людини.

Сучасні умови праці вимагають від людини вміння стежити за перебігом часу в процесі діяльності, розподіляти її по часу, реагувати на різні сигнали з певною швидкістю і через задані тимчасові інтервали, прискорювати або сповільнювати темп своєї діяльності, раціонально використовувати час. Для цього повинно бути розвинене «почуття часу». Воно спонукає людину бути організованим, зібраним, допомагає берегти час, більш раціонально його використовувати, бути точним. Час є регулятором не тільки різних видів діяльності, але і соціальних відносин.

Серед сучасних людей часто зустрічається така проблема, як нездатність правильно оцінити і розрахувати час, потрібний для виконання будь - якої дії. Щоб уникнути цього, необхідно вже в дитячому садку розвивати у дітей «відчуття часу». Дітям необхідно навчитися самим орієнтуватися у часі:

- планувати діяльність у відповідності з часом;

- змінювати темп (швидко - повільно) і ритм (часто - рідко) своїх дій залежно від наявності часу;

- правильно позначати в мовленні часові поняття;

- визначати час за годинником;

- вимірювати часові проміжки.

Вміння регулювати і планувати діяльність у часі створює основу для розвитку таких якостей особистості, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність. Це необхідно дитині в повсякденному житті і при навчанні в школі. Діти повинні вміти послідовно розглядати те чи інше явище, об'єкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і будь-якій продуктивній діяльності. Для цього треба вміти відтворювати тимчасову послідовність або встановлювати її заново. Самостійно цьому навчитися діти не можуть, тому потрібні спеціально розроблені прийоми і методи навчання.

Час регулює життя і навчальну діяльність школяра починаючи з 1 класу. Багато додаткових труднощів доводиться долати тим дітям, у яких на період вступу до школи не розвинені часові уявлення. Вже з перших уроків у класі діти повинні вміти працювати в одному ритмі, вкладатися у відведений час, керувати своїми діями в часі, берегти його. Учні повинні навчиться не запізнюватися на заняття, починати вчасно приготування уроків удома, все встигати.

По всім цим вимогам, які пред'явить дитині школа, їх треба готувати ще в дошкільному віці. Необхідність у цьому особливо зростає у зв'язку з переходом на навчання в школі з шестирічного віку. Тому вже з п'ятирічного віку слід розвивати у дітей «відчуття часу», вміння визначати та відчувати певні проміжки часу. Як показують дослідження, у дітей старшого дошкільного віку можливо формувати навички регулювання діяльності у часі. Для цього необхідно створювати спеціальні ситуації, загострюючи увагу дітей на тривалість різних життєво важливих тимчасових інтервалів, показувати їм, що можна встигнути зробити за ці відрізки часу, привчати дітей у процесі діяльності вимірювати, а потім і самостійно оцінювати часові проміжки, розраховувати свої дії та виконувати їх в заздалегідь встановлений час.