Сторінка
4

Проблеми фінансової децентралізації в Україні

Але в кожній з розвинених країн вирішення бюджетних проблем базується на створенні сприятливого клімату для розвитку вітчизняних товаровиробників, можливості залучення власних та іноземних інвестицій, оптимальному оподаткуванні, ефективному використанні бюджетних коштів.

Водночас перенесення знайдених іншими країнами вирішень проблеми міжбюджетних відносин в умови нашої держави не завжди може дати позитивні наслідки. Тому використовуючи багатий світовий досвід, виникає потреба знайти власне, адаптоване до сучасних умов рішення цього питання.

Бюджетна децентралізація реалізується через єдину соціально-економічну і бюджетно-фінансову політику держави. Це дозволить навіть в умовах відносної самостійності місцевих бюджетів поєднувати фіскальні, соціальні й економічні інтереси адміністративно-територіальних утворень та органів місцевого самоврядування із інтересами держави.

Законодавче закріплення бюджетної самостійності кожного рівня влади має поставити перепону в прийняті необґрунтованих рішень як з боку центральної виконавчої влади, так і з боку місцевих органів управління.

Єдність бюджетної системи забезпечується не лише єдиною правовою базою, а й уніфікованістю самого бюджетного процесу: використанням єдиної бюджетної класифікації, єдністю форм бюджетної документації, поданням необхідної статистичної і бюджетної інформації з одного рівня на інший для складання зведеного бюджету.

На сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси – видатків кожного виду бюджету, і що найголовніше – доходів між різними ланками бюджетної системи. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без урахування двох інших.

Ступінь фінансової незалежності місцевих органів влади значною мірою характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку, рівень демократичних прав і свобод громадян. Держава не може успішно розвиватись та економічно процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності місцевим органам влади. Це об’єктивна необхідність формування нових економічних відносин.

Фінансову незалежність місцевого самоврядування слід розглядати насамперед як економічний простір для його діяльності у межах певної території на принципах економічної ефективності та економічної доцільності. Пріоритетною умовою в даному разі повинна бути сукупність територіальних інтересів, що відображають особливості економічних і соціальних умов регіону.

Ступінь децентралізації у визначенні податків і розподілі податкових доходів, прийнятті рішень щодо цього залежить від політичних, економічних та інституційних особливостей країни, а також від тієї ролі, яка в ній відводиться органам місцевої влади. Проте розподіл функцій істотною мірою залежить від оцінних суджень та емпіричних наслідків, що важко піддається перевірці.

Тенденція до децентралізації відповідальності за виконання дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів у країнах з перехідною економікою часто призводить до ситуації, коли визначення видатків місцевих органів влади випереджає вирішення питання про забезпечення ресурсами для їхнього фінансування. Що ширшою є сфера повноважень місцевої влади, то вищою повинна бути частка державних надходжень, яка розподіляється на користь місцевих органів влади.

Політика удосконалення міжбюджетних відносин повинна бути спрямована на вирішення таких завдань:

– підвищення рівня життя населення;

– досягнення територіальної справедливості під час перерозподілу податкових доходів на основі розрахунку потреби регіонів у фінансових ресурсах і обліку їхньої податкоспроможності;

– спрощення механізму міжбюджетних відносин;

– передача більшої частини повноважень щодо прийняття рішень у сфері формування і виконання бюджетів на регіональний рівень управління;

– розвиток основних форм управління бюджетним процесом у регіонах.

Удосконалення міжбюджетних відносин повинно базуватися на врахуванні принципів узгодженості фінансових ресурсів регіонів із соціально-економічними програмами, раціональності й пріоритетності у витрачанні бюджетних коштів.

Основна роль у подальшому розвитку бюджетної системи має належати бюджетній реформі, яка повинна проводитися в певних напрямах [1, с. 9].

1. Необхідно привести у відповідність законодавчі зобов’язання, взяті Українською державою у Конституції країни, а також зобов’язання органів місцевого самоврядування з можливостями їх фінансового забезпечення.

2. Необхідно визначити пріоритети бюджетного фінансування.

3. Необхідно провести раціоналізацію мережі закладів та установ, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

4. Необхідно запровадити оборонний бюджет, бюджет національної безпеки та правоохоронної діяльності України. Цей бюджет повинен стати окремою складовою Державного бюджету України.

5. Чітко розмежувати функцій органів державної влади.

6. Бюджетна реформа має передбачити заходи щодо реформування бюджетного устрою країни паралельно з реформуванням її адміністративно-територіального устрою.