Сторінка
3
Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, повинно належати особливе місце в бюджетній системі держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки для упорядкування населених пунктів. Також з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист.
На жаль, у цій ланці бюджетної системи зберігається безнадійно застарілий механізм централізованого регулювання вищими органами доходів місцевих бюджетів. Це позбавляє місцеві органи влади фінансової самостійності, на довгі роки закріплює залежність розвитку місцевої економіки і соціальної сфери від можливостей і бажання вищих урядових структур, від їх професіоналізму та розуміння проблем щодо розвитку адміністративних районів, міст, селищ і сіл.
Для держави надзвичайно актуальною є проблема побудови бюджетної системи, заснованої на принципах фінансової децентралізації. Під нею в науковій літературі розуміється система збалансованих податково-бюджетних взаємин органів влади і керування різних рівнів на всіх стадіях бюджетного процесу, заснована на певних основоположних принципах [3, с. 24].
До ключових відносяться:
– самостійність бюджетів різних рівнів (закріплення за кожним рівнем влади та управління власних джерел доходів, права самостійно визначати напрями їхніх витрат; неприпустимість вилучення додаткових доходів і невикористаних чи додатково отриманих засобів у вищі бюджети; надання права на компенсацію витрат, що виникають у результаті рішень, прийнятих вищими органами влади, права на встановлення податкових і інших пільг тільки за рахунок власних доходів тощо);
– законодавче розмежування бюджетної відповідальності і видаткових повноважень між федеральними, регіональними і місцевими органами влади та управління;
– відповідність фінансових ресурсів місцевих органів влади та управління виконуваними ними функціями;
– запровадження нормативно-розрахункових методів регулювання міжбюджетних відносин і надання фінансової допомоги;
– наявність спеціальних процедур запобігання і вирішення конфліктів між різними рівнями влади та управління, досягнення взаємопогоджуваних рішень з питань податково-бюджетної політики.
Як зазначалось вище, однією з важливих засад вдосконалення міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між делегованими повноваженнями та фінансовими ресурсами місцевих органів влади. Таке збалансування можливе під час застосування механізмів бюджетного регулювання, що поділяється на вертикальне і горизонтальне [4, с. 256].
Вертикальне регулювання – це процес досягнення балансу між обсягом зобов’язань кожного рівня влади по витратах з потенціалом його дохідних ресурсів (податкових надходжень). На вищестоящий рівень накладаються зобов’язання: у випадку, якщо потенційні можливості по забезпеченню дохідної частини на нижчому рівні недостатні для фінансування покладених на нього функцій, центральний уряд зобов’язаний надати цьому регіональному чи місцевому органу влади необхідні бюджетні ресурси. Центральний уряд, володіючи набагато більшими, ніж будь-який регіон, можливостями фінансового регулювання й обсягами податкових надходжень, повинен компенсувати дисбаланс регіональних бюджетів за рахунок засобів, акумульованих на рівні державного бюджету.
Горизонтальне регулювання (вирівнювання) має на меті досягнення пропорційного розподілу податків і дотацій між бюджетами одного рівня для усунення нерівності в можливостях різних територій, викликаних територіальним фактором. Таким чином, виходить, що до витрат державного бюджету на рішення соціально-економічних завдань загальнодержавного масштабу додаються ще і витрати на досягнення збалансованості бюджетної системи.
Якщо говорити спрощено, то система бюджетного регулювання визначає таку взаємодію між державним бюджетом і бюджетами нижчих рівнів, що дозволяє будь-якому громадянину, який проживає в державі, одержувати визначений рівень державних послуг незалежно від того, на території якого регіону він проживає. При цьому вертикальне регулювання неодмінно повинно поєднуватися з горизонтальним.
Досягнення такої збалансованості міжбюджетних відносин є необхідною передумовою фінансової децентралізації. Стратегія такої децентралізації залежить від типу державного устрою, рівня соціально-економічного розвитку, цільової орієнтації національної економіки певної країни. Крім того, під час удосконалення взаємодії бюджетів різних рівнів повинні враховуватися можливості і ресурси, інтереси її регіонів, реалізовуватися їх конкурентні переваги щодо формування місцевих бюджетів. Це буде сприяти соціально-економічному розвитку регіонів, підвищенню їх фінансової стійкості при забезпеченні інтересів національної економіки.
В Україні така фінансова децентралізація, виходячи зі значної територіальної диференціації умов, особливо важлива. Водночас взаємодія бюджетів різних рівнів має враховувати вплив ринкових умов господарювання на умови їх формування, а також сприяти позитивній динаміці соціально-економічної ситуації в регіонах. Удосконалення міжбюджетних відносин неможливе без передачі основних функцій бюджетно-фінансового управління на нижчі рівні, що дозволить не лише контролювати виконання місцевих бюджетів, а й брати безпосередню участь у їх прогнозуванні та плануванні, а також в організації бюджетного процесу на місцях.
Це дасть змогу формувати державний бюджет за принципом „знизу – вгору” і забезпечити ефективне використання бюджетних коштів в умовах дефіциту фінансових ресурсів шляхом визначення пріоритетних напрямів витрат коштів на місцях, а також сприятиме зацікавленості територій у мобілізації фінансових ресурсів для забезпечення реальної основи їхнього соціально-економічного розвитку і досягнення поліпшення умов життя населення. Тому удосконалення управління на всіх рівнях господарювання має здійснюватися на підставі чинного законодавства, науково обґрунтованого підходудо формування міжбюджетних відносин і, що особливо важливо, зарубіжного досвіду.
Актуальність проблеми бюджетних взаємовідносин, розв’язання якої віками шукали багато народів і держав, полягає в тому, що в ній фокусуються усі загальнолюдські, державні, національні інтереси які трансформуються в систему координат грошових відносин. Тому кожна держава шукає і знаходить свою стратегію вирішення цієї проблеми.
Так, механізм бюджетного федералізму у США формувався багато десятиріч у суперечливих умовах. І лише в останні десятиріччя склалася стабільна система фінансової взаємодії федерального уряду, штатів і територій.
У деяких країнах докладають зусиль для досягнення менш централізованого управління витратами через поліпшення навичок управління і прищеплювання окремим керівникам уміння чітко формулювати цілі і завдання. Однією з основних проблем у багатьох країнах є розробка належних критеріїв якості роботи, а також ефективних систем обліку і звітування для контролю за витратами і їхньою результативністю. Чиновники бюджетних відомств вишукують ефективні засоби прищеплення окремим міністерствам і керівникам більшої гнучкості і свободи вибору у загальних межах урядових пріоритетів, одночасно домагаючись підтримання на бажаному рівні всеохоплюючого контролю над витратами і наявності в центральних урядових структурах достатніх знань для забезпечення міністрів і уряду компетентними і ефективними порадами з бюджетних питань.
Завантажити реферат