Сторінка
6

Теоретичні та методичні основи формування інформаційної культури майбутнього вчителя початкових класів

У зв’язку із загальним підвищенням рівня науковості всіх сфер громадського життя, в тому числі й освітніх процесів, зростають вимоги не тільки до загальнокультурного і професійного рівня вчителя, а й до рівня його ІК. З іншого боку, процеси інформатизації освіти, що відбуваються в нашій країні, зумовлюють необхідність уведення науково обгрунтованих методів і методик використання ІТКТ у фаховій діяльності педагогічних працівників. Констатовано, що у вирішенні цього завдання вчителі і викладачі ВНЗ розділилися на дві групи: для одних персональний комп’ютер (ПК) став засобом, що допомагає реалізувати й удосконалювати процес навчання, для інших – невідомим, до якого ставляться з недовірою й острахом. Тому, формуючи ІК вчителя початкових класів, ми приділяти більше уваги розвитку інтересу до проблем інформатизації, постійної потреби в нових знаннях, прагнень до цивілізованого спілкування, готовності до практичних раціональних видів фахової діяльності; системи спеціальних знань і вмінь, поглядів і переконань в галузі інформатики та ІТКТ, виходячи з принципів і закономірностей сучасних освітніх парадигм; потреби осмислення своїх індивідуальних і творчих потенційних можливостей; потреби в неперервній освіті впродовж усього життя.

Серед компонентів формування в індивіда потреби у неперервній освіті на сучасному етапі найбільш істотним, на наш погляд, є саме розвиток його творчих можливостей. Працювати в режимі творчості – необхідна вимога до професійної діяльності сучасного фахівця. Сучасний учитель початкових класів має вміти вдало структурувати елементи навчального матеріалу, інтегрувати різнопредметні знання, максимально застосовувати образотворчу ілюстрацію, відеотехніку та комп’ютерну графіку, анімацію, методи проблемного навчання, діалогічні форми навчання тощо.

Тому найважливішими напрямами розвитку системи підготовки творчого вчителя початкових класів в умовах глобальної інформатизації суспільства вважаємо такі: інформатизація освіти, інтеграція змісту освіти, гуманізація, забезпечення наступності і неперервності, розвивальний, діяльнісний характер освіти, активізація навчальної і педагогічної діяльності, надання їй характеру творчого пошуку.

Вітчизняними та зарубіжними педагогами надається перевага окремим із цих напрямів. Головним напрямом вважають комп’ютеризацію В.Ю. Биков, І.Є. Булах, Р.С. Гуревич, А.М. Гуржій, Ю.О. Дорошенко, М.І. Жалдак; інтеграцію – Є.С. Барбіна, В.Р. Ільченко, І.М. Козловська, Т.С. Яценко; гуманізацію – С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, В.І. Мирошниченко, Г.С. Тарасенко; неперервність освіти – П.М. Воловик, М.А. Лобанов, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва. Розвивальному і діяльнісному характеру освіти надають перевагу Г.О. Атанов, Г.О. Балл, В.В. Давидов та ін. Проте постать учителя початкових класів настільки багатогранна, його професійна діяльність настільки широкомасштабна, а контингент учнів настільки специфічний, що в процесі його підготовки, як показали дослідження, важливими й необхідними є всі згадані напрями, а головним їх результатом має стати здатність учителя до творчості, самоосвіти, новаторства. Тому всі визначені напрями мають бути наявними в процесі його підготовки і слугувати посиленню творчого потенціалу майбутнього вчителя початкових класів. У зв’язку з цим визначено такі завдання педагогічних ВНЗ:

забезпечити підготовку вчителів на основі навчання інноваційного типу та їхньої неперервної освітньої діяльності;

змістити з пасивної на активну професійно-особистісну позицію майбутніх учителів щодо засвоєння перспективних педагогічних технологій;

перевести навчальну діяльність студентів із режиму одержання інформації в режим інноваційного розроблення, спільного пошуку орієнтирів професійної діяльності;

створити інноваційно-творче середовище для ІД майбутнього вчителя.

Аналіз розвитку професійно-педагогічної культури вчителя з позицій синергетики дав можливість зробити висновок, що ІК є системотвірним чинником його професійної культури. З урахуванням результатів здійсненого аналізу психолого-педагогічної літератури та різних підходів до трактування поняття ІК сформульовано означення ІК вчителя початкових класів, визначено її компоненти, критерії, показники, рівні.

Визначені закономірності розвитку професійної культури вчителя, такі, як ускладнення її структури як сукупності психічних процесів і якостей особистості; односпрямованість і періодичність розвитку, що відображається в необмеженості незворотних і спрямованих змін інтелектуальної системи від простого до складного, від нижчого до вищого рівнів і в періодичному повторенні властивостей, процесів і явищ на різних рівнях; часової неузгодженості щодо розвитку підсистем (одні підсистеми професійної культури вчителя розвиваються швидше, інші – повільніше). Зроблено висновок, що професійно-педагогічну культуру можна розглядати як систему, здатну до самоорганізації.

Доведено, що несприйняття інновацій в освіті під тиском вимог ІС до професійних і особистісних якостей учителя призводить до зниження рівня його професіоналізму. Розвиток професіоналізму вчителя починається не з перших днів професійної діяльності, а в період навчання в педагогічному ВНЗ. І лише в процесі власної діяльності майбутній учитель забезпечує розвиток своїх фахових здібностей. Інтенсивність такого розвитку залежить від низки педагогічних чинників, серед яких особливе місце посідає створення умов для творчої ІД, виховання мотивації до самовдосконалення, формування потреби в неперервній освіті, вивчення різних педагогічних технологій тощо.

З ускладненням структури професійної культури як системи відбувається прискорення темпів її розвитку. Чим на більш високому рівні розвитку знаходиться професійна культура вчителя, тим швидше вона змінюється й розвивається. З цієї точки зору найбільш адекватним для математичної моделі розвитку професійно-педагогічної культури є експоненціальний закон , де – початкове значення професійної культури, – коефіцієнт її зростання, – тривалість педагогічної діяльності. На низьких рівнях організації цієї системи темпи розвитку мінімальні. Це означає, що для успішного входження в професійну діяльність випускник педагогічного ВНЗ уже має володіти певним рівнем професійної культури. До ресурсів самоорганізації професійної культури віднесено загально-культурний, фаховий і загальноосвітній рівень учителя, його потреби й інтереси, особистісні цінності, тобто все те, що цілком визначає мотиви будь-якої діяльності, зокрема, – фахової.

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що в ІС питома вага високопрофесійної інтелектуальної праці є особливо значною, а тому якість педагогічної діяльності має вирішальне значення. Розвиток науки, техніки, виробництва, комп’ютерної індустрії ставить жорсткі вимоги до рівня освіченості населення. Це, в свою чергу, підвищує вимоги до сучасного вчителя. Подолання суперечностей, викорінення недоліків і диспропорцій у підготовці педагогічних кадрів, покликаних вирішувати нагальні потреби нарощення інтелектуального потенціалу суспільства, зумовлюють необхідність реформування вищої педагогічної освіти, формування ІК вчителів, забезпечення їхньої неперервної освіти на основі ІТКТ.