Сторінка
3

Регіональна фіскальна політика як складова фінансової політики держави

Актуальність проблеми дослідження фіскальної політики на регіональному рівні зумовлена нестачею фінансових ресурсів у органів місцевої влади, надмірною централізацією бюджетних коштів та управлінських рішень, значним рухом зустрічних потоків коштів. Враховуючи те, що місцеві бюджети є основним інструментом реалізації соціально-економічної політики на регіональному рівні, важливим є розподіл функцій та компетенції між органами державної виконавчої влади та місцевим самоврядуванням у сфері формування доходів та видатків.

Фіскальна політика на регіональному рівні – це визначені цілі і напрями розвитку бюджетно-податкових відносин і методи їх реалізації на місцевому рівні [8, с. 65]. Вона залежить від багатьох чинників, до яких належить залежність регіону від рівня централізації бюджетних ресурсів, механізму їх перерозподілу між державними та місцевими бюджетами, організації міжбюджетних відносин, стану соціально-економічного розвитку регіонів тощо.

Регіональна фіскальна політика ведеться за певними принципами, що відображають її особливості та завдання, найголовнішими з яких є такі:

1. Принцип системності та внутрішньої цілісності: відображає тісні взаємозв’язки у складі фіскальної політики її складових – бюджетної та податкової політики.

2. Принцип територіальної справедливості: базується на раціональному співвідношенні між можливостями щодо сплати податків того чи іншого регіону та рівнем податкового навантаження суб’єктів господарювання у регіоні відповідного територіального рівня – області, адміністративного району, міста, селища, села тощо. Залежно від податкових можливостей регіону визначаються відповідні заходи щодо фінансового забезпечення стійкості місцевих бюджетів.

3. Принцип врахування територіальних, соціально-економічних умов регіону: доповнює попередній принцип, при цьому акцентується увага на необхідності врахування об’єктивних зовнішніх умов та факторів, що впливають на функціонування об’єктів оподаткування, розташованих у даному регіоні;

4. Принцип регіональної рівнонапруженості: передбачає однакові податкові умови для платників податків певного регіону і враховує особливості оподаткування територій пріоритетного розвитку, СЕЗ тощо.

5. Принцип достатності: забезпечує оптимальний рівень співвідношення дохідної та витратної частин місцевих бюджетів, а в контексті сучасної реформи міжбюджетних відносин тісно пов’язаний з принципом фінансової самостійності місцевих бюджетів та принципом збалансованості.

6. Принцип стабільності: передбачає мінімальні зміни бюджетно-податкового законодавства і є одним із основних принципів фінансової діяльності, який на сьогодні практично не виконується.

7. Принцип гнучкості оподаткування: пов’язаний із зміною, в разі необхідності, окремих законів з метою фінансового забезпечення загальнодержавних та регіональних соціально-економічних програм.

8. Принцип регіональної ефективності: досягається шляхом раціонального застосуванням заходів у бюджетно-податковій сфері щодо стимулювання розвитку перспективних та економічно ефективних підприємств та галузей регіону, „податкового” оздоровлення навколишнього природного середовища та ін. Будь-які рішення у бюджетній сфері повинні прийматися на основі чітких, науково-обґрунтованих результатів і передбачати наслідки реалізації запланованих бюджетних заходів, що допоможе уникнути частих, нерідко непередбачуваних змін у бюджетно-податковій політиці і створить сприятливі умови для регіонального розвитку економіки.

Аналіз реалізації фіскальної політики на регіональному рівні дозволив констатувати, що вплив місцевих органів влади на формування фінансових ресурсів територіально-адміністративних одиниць досить знизився. Тому до найважливіших завдань регіональної фіскальної політики необхідно віднести такі:

– оптимізацію системи оподаткування з метою забезпечення інвестиційної привабливості регіону та інноваційного розвитку;

– підвищення впливу органів місцевої влади на формування дохідної бази місцевих бюджетів;

– стимулювання органів місцевої влади до кращої мобілізації фінансових ресурсів та нарощування податкової бази;

– створення можливостей для використання ринкових механізмів залучення додаткових коштів для соціально-економічного розвитку підвідомчих органам місцевої влади територій;

– запровадження нових механізмів та заходів контролю за використанням, формуванням та ефективним розподілом бюджетних ресурсів органами місцевого самоврядування;

– підвищення ефективності управління коштами місцевих бюджетів;

– розробку механізмів зацікавленості областей, які належать до дотаційних, спрямованих на збільшення податкових надходжень від загальнодержавних податків і зборів.

Фіскальна політика – досить вагомий інструмент впливу на соціально-економічний розвиток, особливо на перехідному етапі економічних реформ. Однак ефективність її функціонування найчастіше визначається цілеспрямованою податковою складовою. Податкові інструменти займають особливе місце серед інших інструментів регуляторної політики держави. Їх дія відбувається у тісному взаємозв’язку і тільки вміле поєднання та виважена державна політика у цьому напрямі можуть давати певний економічний ефект, що забезпечить розвиток національної економіки та підвищить добробут населення як країни, так і регіонів.

Таким чином, інтегруючи принципи, завдання та особливості регіональної фіскальної політки як складової державної регіональної політики розвитку та напряму фінансової політики, можна визначити її сутність: регіональна фіскальна політика – це система заходів державних та місцевих органів влади у бюджетно-податковій сфері, спрямована на ефективний соціально-економічний розвиток регіонів всіх адміністративно-територіальних рівнів.

Література:

1. Концепція державної регіональної політики від 25 травня 2001 року.

2. Кравченко В. Місцеві фінанси України: Навч. посібн. – К.: Знання, 1999. – 488 с.

3. Формирование национальной финансовой стратегии России. Путь к подъему и благосостоянию / Под ред. В.К. Сенчагова. – М.: Изд-во „Дело”, 2004. – 415 с.