Сторінка
4

Органiзацiя впровадження новітніх інформаційних технологiй в освіті

Використання нових інформаційних технологій як монотехнології стосується не тільки викладання окремих предметів, а й управління навчально-виховним процесом у цілому. Це справа майбутнього, але перші кроки у напрямку інформатизації управління освітою, як відомо, вже робляться:

використовуються апаратні та програмові засоби в адміністративно-управлінській діяльності системи освіти;

створюються інформаційні бази по кадровому, фінансовому, матеріально-технічному забезпеченню та систематизації статистичної звітності закладів та установ освіти;

створюються уніфіковані системи єдиної документації для зазначених рівнів, яка забезпечює повноту інформації, достатню для прийняття оптимальних управлінських рішень;

створюються телекомунікацій для інформаційного забезпечення управлінської діяльності в системі освіти.

Сучасний стан інформатизації міських та сільських загально освітніх навчальних закладів

Широке впровадження в навчальний процес нових інформаційних технологій потребує створення певних умов:

сучасну матеріально-технічну базу;

відповідне програмне забезпечення;

наявність фахівців по обслуговуванню;

наявність вчителів-предметників, які володіють навичками роботи з комп’ютером;

науково-педагогічний потенціал.

Матеріально-технічна база. За даними екс-міністра освіти С.М. Ніколаєнка, в Україні близько 20% учнів (понад 1 млн. осіб) навчаються у школах, де немає жодного комп’ютера. У нашій державі на 100 учнів загальноосвітніх закладів припадає 1,3 комп’ютера (за іншими даними – 1 комп’ютер на 70 учнів), у Росії – 10,4, Польщі – 14,6, Франції – 38, Німеччині – 52, США – 76, Японії – 82 [6, с. 2], по Сумській області – 3,4. Станом на 20.01.2007 у загальноосвітніх навчальних закладах налічується 3988 сучасних комп’ютерів при потребі 4057, крім цього, 526 комп’ютерів необхідно на переоснащення комп’ютерних класів, створених у 2000 році. Рівень комп’ютеризації шкіл становить 98,3 відсотків, що на 26,3 відсотків більше, ніж у відповідному періоді 2005 року. До мережі Інтернет підключені 92 загальноосвітні навчальні заклади, або 24,7 відсотків.

У 2006 році розподілена субвенція з державного бюджету щодо забезпечення навчальними комп’ютерними комплексами (НКК) шкіл І-ІІІ ступенів сільської місцевості на суму 3950,3 тис. гривень.

Загальноосвітнім школам сільської місцевості 17-ти районів протягом жовтня-листопада 2006 року поставлено 83 НКК (589 комп’ютерів) на загальну суму 3,72 млн. гривень. Не отримував НКК лише Шосткинський район, у бюджеті якого в 2006 році передбачалися кошти на придбання комп’ютерної техніки (119,2 тис. гривень), але витрачені на інші цілі. На 75,3 відсотків використав доведену суму на комп’ютеризацію шкіл відділ освіти Тростянецької райдержадміністрації (269,6 тис. гривень). Також протягом 2005-2006 років не виділялись кошти на придбання комп’ютерної техніки в містах Лебедин, Ромни, Охтирка. Тому на сьогодні загальноосвітні заклади саме цих міст обласного підпорядкування і мають найнижчий відсоток забезпечення комп’ютерними комплексами.

Щоб порівняти ситуацію комп’ютерізації сільських і міських шкіл, наведу приклади по місту Конотопу і Конотопському р-ну. У місті Конотопі з 13 шкіл І-ІІІ ст. - 11 мають сучасні комп'ютерні класи й підключені до Інтернету, що становить 84,6% від потреби. У Конотопському районі з 20 шкіл І-ІІІ ст. - 16 мають комп'ютерні класи, що становить 80,0% вiд потреби (станом на 2003р.). Прицьому, 10 комп'ютерних класів морально застарiли. Простежити рiвень матерiального забезпечення шкiл мiста та району коп’ютерною технiкою можна за допомогою таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Забезпеченiсть шкiл м.Конотопа та Конотопського району

коп’ютерною технiкою (станом на 2007 рік.)

У сільській школі спостерігається тенденція «морального старіння» засобів ЕОМ. Тому, управлінцям необхідно вчасно звертати увагу на модернізацію комп’ютерної техніки; намагатися закупати нову, залучаючи кошти спонсорів та громади.(Рис.1.1.)

Мал.1.1.

Порівняльна характеристика якісного складу комп’ютерів школи

Аналіз показує, що має бути створена сучасна високоінформаційна, динамічна комп'ютерна база відповідно до стану розвитку науково-технічного прогресу, зокрема комп'ютерної техніки. Тобто комп'ютерна база, скажімо, середніх освітніх закладів повинна бути сучасною не тільки сьогодні, а й через два — п'ять років. А цього можна досягти, постійно поповнюючи її новою комп'ютерною технікою.

Програмне забезпечення. У книжкових магазинах можна купити предметні комп’ютерні програми, посібники, що розробляються як у нас в Україні так і в Росії. Але не кожен з них задовольняє потребам школи. А яким критеріям і стандартам він повинен відповідати в загалі? Наскільки припустимим може бути те, що учень робитиме друковані матеріали не з книги, а з екрана монітора, що недобре впливає на його зір. Скільки анімацій оптимально повинно бути, щоб не перетворити уроки на «перегляд мультиків», і т.д. Кожен з цих аспектів висвітлено в наступних нормативних документах:

Наказ МОН України від 15.05.2006 року № 369 „Тимчасові вимоги до педагогічних програмних засобів для загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, що створюються на державні кошти”;

Наказ МОН України від 02.12.2004 року №903 „Правила використання комп’ютерних програм у навчальних закладах”;

Наказ МОН України від 02.06.2004 року №433 „Положення про порядок організації та проведення апробації електронних засобів навчального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів”.

Програмне забезпечення, яке може бути застосоване в школі за ступенем його доступності можна поділити на дві категорії: комп'ютерні програми на CD (дорого, але зручніше);програми, які розташовані в мережі Інтернет (за умови доступності використання мережі в закладі освіти).