Сторінка
5
Отже, інноваційна освітня діяльність – це складний процес, що потребує науково-методичного підходу на всіх рівнях управління. Всім учасникам процесу перетворень потрібно „знайти” себе: державним діячам освіти розробити відповідні проекти і пропозиції, регіональним органам використати у своїй практиці світовий досвід упровадження інновацій в освіту, керівникам освітніх закладів успішно реалізувати надану можливість самореалізації, педагогам – вміло використати свободу для відповідального вибору способів і методів навчання.
У першому розділі нами було розглянуто: основні етапи процесу впровадження нововведень у практику шкільної системи освіти; етапи впровадження та реалізацію проектів в навчальному закладі; складність та об’ємність нормативно-правового поля реалізації освітніх процесів. З усього вище сказаного можемо зробити такі висновки. В українській педагогiчнiй практиці явище проекту з’явилося в останнє десятиліття у результаті дiяльностi міжнародних органiзацiй, які розробляли й поширювали освiтнi проекти. Однак, набутий за цей час вітчизняний досвід проектної форми органiзацiї освітнього середовища не став предметом вивчення та узагальнення на науково-теоретичному рiвнi i не отримав поширення на практиці. Саме тому тема впровадження методу проектів в корекційно-педагогічний процес допоміжної школи-інтернату є актуальною, проблемною і цікавою, для сучасних педагогів, які намагаються зацікавити своїм предметом учнів, виховувати в них активну життєву позицію, формувати в них життєво важливі компетентності. Аналіз документів нормативно-правового регулювання освіти в Україні за різними управлінськими рівнями дав змогу нам окреслити основні питання та напрямки дії документів та визначити пріоритетні заходи з удосконалення вітчизняного законодавства. Нормативно-правова база підтверджує важливість введення іновацій в освіту і дає змогу документально підтвердити нововведення.
Найефективнішим та найсучаснішим методом для вдосконалення освіти є метод проектів. Метод проектів — це освітня технологія, націлена на придбання учнями нових знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь і навичок за допомогою системної організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку. Якщо добре вчитатися в дане визначення методу проектів, стане зрозумілим, що нічого нового – тільки те що ми робимо зібрано до купи і вишикуване в чітку систему роботи, яка має на меті: активізацію пізнавальної діяльності; формування навчальної компетентності, що відповідає основним принципам концепції безперервної самоосвіти; формування специфічних умінь і навичок загальнонавчального й комунікативного характеру. Умовами успішного здійснення проектної технології є:ž умотивованість учителів на дану технологію; умотивованість учнів на участь у проекті; навчання учнів умінням дослідницької діяльності; розкриття суті дослідження як форми пізнання (проблема, мета, гіпотеза, завдання, методи дослідження, уміння планувати проведення дослідження); організація зустрічі груп по обміну думками про хід роботи над проектом (при великих проектах); визначення критеріїв оцінки результатів роботи над проектом.Завдання проекту не тільки в тому, щоб виконати якусь корисну роботу, а й у тому, щоб на цій роботі розширити свій світогляд, набути теоретичних знань. У основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учнів, уміння конструювати свої зання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати творчі здібності. Традиційний зв’язок «учитель-учень” змінюється на «учень-учитель”. Особливого значення набуває залучення школяра до процесу пошуку. Під час роботи над проектом учитель допомагає учням у пошуку інформації, координує процес роботи, підтримує. Адже важливим є не лише результат, а й процес досягнення результату.
Наукове забезпечення інноваційних освітніх проектів у Житомирській гімназії №23
Освіта Житомира покликана створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості, забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, виховання громадянина України. Cтворена мережа освіти Житомира, її зміст та рівень відповідають вимогам про освіту громадян та забезпечують потреби представників національних груп і меншин, які живуть у місті.
Міська система освіти є єдністю освітніх програм, що реалізуються мережею освітніх установ і забезпечуються органом управління. Система освіти в місті, з одного боку, реалізує освітні запити його мешканців в цілому та виступає гарантом дотримання законів і забезпечення державної політики у сфері освіти на цій території. Кожен навчальний заклад м. Житомира, як і людина, має свою історію, свої надбання, настрій, свій характер, а головне - свою душу. І все це формується під впливом його постійних мешканців : учнів, учителів, батьків. Інноваційні процеси в міській освітній системі сьогодні — необхідна складова процесу її життєдіяльності.
Інноваційність, креативність освітян м. Житомира високо оцінена комісією МОН України, АПН України і Інституту інноваційних технологій та змісту освіти на всеукраїнських та міжнародних виставках. Вагомим досягненням є участь освітян гімназії №3, гум. гімназії №23, ЗОШ№12,16,20,26,27,28,30,НВК №25 у науково - практичній конференції МОН України , АПН України, Інституту інноваційних технологій та змісту освіти, КиМУ, журналу «Директор школи, ліцею, гімназії» «Сучасна освіта в Україні: європейські орієнтири» (Київ,17.12. 2010р.). Учителі ділились досвідом у секціях: педагогічна майстерність, українська мова, українська і світова культура та література, масова комунікація, лінгвістика, романська філологія, лінгвістика, германська філологія. Освітяни м. Житомира переконані: якщо віра є човником, любов – вітрилом, надія -морем, тоді сміливо долаються могутні освітні хвилі та успішно впроваджуються в практичну діяльність інноваційні освітні технології.
Якщо говорити саме про Житомирську гімназію №23, науково-методичним супроводом інноваційного розвитку є проведення конференцій, круглих столів, семінарів для педагогів тощо. Розроблено та впроваджується технологія створення:
нової управлінської моделі загальноосвітнього навчального закладу(технології: формування управлінської команди; підготовка педагогічного колективу до роботи з проектами);
нової моделі виховного простору загальноосвітнього навчального закладу за допомогою введення проекту, який забезпечує свідомий вибір системи духовно-естетичних цінностей, реалізацію оптимальних психолого-педагогічних умов для розвитку соціально адаптованої особистості, здатної реалізувати власні потенційні можливості(технології: особистісно орієнтовані; нетрадиційні та ігрові заняття; розвитку творчої активності всіх учасників навчально-виховного процесу; психолого-педагогічної корекції та соціально-психологічної допомоги з використанням методів соціального захисту; оздоровлення та формування культури здоров’я);
проекти нового типу мистецького спрямування(впровадження в процес гурткової роботи елементів класно-урочної системи на основі взаємодії різних видів народного мистецтва);