Сторінка
4
Четвертий центр — виробничі майстерні, гаражі, кабінети по вивченню сільськогосподарської техніки, оранжерея, сад. В школі є свої трактори, комбайни, автомобілі, моторолери.
Декілька фактів: в шкільній їдальні взимку — свіжі огірки і помідори, круглий рік — зелена цибуля; батьки учнів в день народження отримують від дочок і синів квіти зі шкільної оранжереї; діти, що склали кваліфікаційні іспити, разом з атестатами про освіту отримують права тракториста, шофера; гайки, фланці, шнури для електроламп та ін. — це промислова продукція, що виготовляється в шести своїх цехах учнями Сахнівської школи за договором з підприємствами . І тут Олександр Антонович випередив плани, норми, терміни, які вимогливо пред'являються до нинішньої школи. Це його стиль — працювати на випередження.
Методом народного будівництва був споруджений палац здоров'я — п'ятий комплекс спортивно-оздоровчих і військово-технічних споруд (спортивний зал, два плавальні басейни — зимовий і літній, тир, спеціалізовані кабінети і стадіон). Всі фасади будівель і приміщення Сахнівської школи прикрашені мозаїчними панно, виконаними в стилі Флорентійської мозаїки за малюнками самих дітей.
г) Трудове виховання
В організації трудового виховання у О. А. Захаренка багато оригінальних педагогічних знахідок. Це і робоча бригада, що є добровільним об'єднанням дітей, вчителів і батьків, це і спеціальна організація тимчасових трудових об'єднань з метою зміцнення зв'язків «батько — син — вчитель» в процесі спільної роботи і у взаємному виховному процесі, це і увага педагогічного колективу до виконання дітьми трудових обов'язків в сім'ї.
Сам О. А. Захаренко, як і будь-який інший педагог Сахнівської школи, в трудових справах не тільки організатор і натхненник, а учасник, трудівник: працює в робочому одязі пліч-о-пліч з дітьми, бере таку ж лопату, сапу, сідає за кермо трактора, непомітно допомагає фізично слабким, підтримує моральний дух в бригаді.
Величезний об'єм будівельних робіт в Сахнівській школі вирішив в єдності завдання ідейного, трудового, етичного, фізичного і естетичного виховання. Ефективність наукової ідеї про комплексний підхід до організації діяльності дітей отримала на досвіді О. А. Захаренка своє яскраве підтвердження.
ґ) Учнівське самоврядування
Абсолютно очевидно, що досягнення школи стали можливими тільки при опорі на педагогічний і особливо учнівський колектив із сильно розвиненим самоврядуванням. Діти вирішують всі важливі питання організації свого життя і діяльності, аж до фінансових (в Сахнівці продуктивна праця школярів давно оплачується). Але і тут О. А. Захаренко застосував оригінальні знахідки. Наприклад, головному черговому по школі (це старшокласник) наданий статус заступника директора: він може викликати батьків, припинити кіно в клубі, якщо хтось проник на недозволений сеанс, може нагородити книгою (головний черговий має свій в розпорядженні грошовий фонд). Неважко побачити: коли учнівському самоврядуванню надають не фіктивні, а реальні права, тоді в школі не гра у самоврядування, а істинне управління дітей життям колективу, управління самими собою. Проводячи спеціальну роботу по формуванню і розвитку організаторських здібностей і умінь активу учнів, директор Сахнівської школи та її вчителі з особливою наполегливістю виховують ініціативу, затверджують авторитет активістів самоврядування, заохочуючи їх діяльність.
д) Організація учбового процесу
В організації учбового процесу в Сахнівській школі теж багато оригінального. Першою і найважливішою роботою учня, його обов'язком є навчання. Наслідуючи передові почининання робочих колективів, учні
О. А. Захаренка приєдналися до руху ударників виробництва «Жодного відставаючого поряд!». В школі щонеділі проводяться огляди учнівської працьовитості, старанності, завзятості, створюється висока громадська думка про тих учнів, які прагнуть до знань. І тут є самобутні знахідки. Постійно готується група старшокласників, які у разі хвороби вчителів зможуть їх замінити. Так тим, хто збирається поступати в педінститут, дають спробувати себе у вчительській справі. Батьки можуть бути присутніми на випускних іспитах. Переживаючи за дітей, батьки і матері можуть побачити результати праці вчителів, школярів і свої власні. Не боїться О. А. Захаренко суспільного контролю, тому і демократичний.
Одна з характерних особливостей педколективу Сахнівської школи — в неухильному дотриманні принципу «Що б не робити — робити, випереджаючи вимоги сьогоднішнього дня». Цей принцип узгоджується з вченням Л. С. Виготського про зону найближчого (потенційного) розвитку дитини, хоча О. А. Захаренко відкрив його інтуїтивно, в процесі аналізу своєї педагогічної діяльності. Інтуїція — мати таланту.
е) Педагогіка співробітництва О.А.Захаренка
О. А. Захаренко був одним із зачинателів педагогіки співробітництва – напряму в радянській педагогіці, що виник у 80-х роках XX ст. як протест проти традиційної системи освіти й виховання, яка викликала велику полеміку в педагогічних колах. Педагогіка співробітництва – це система форм, методів і прийомів у навчально-виховному процесі, які спираються на принципи гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості – дитини. Саме такий підхід був характерний для педагогіки Олександра Антоновича. Як і інші педагоги-новатори, він висував, обґрунтовував і впроваджував практику ідеї творчої взаємодії вчителя і учня; навчання без примусу; ідею досягнення поставленої мети; індивідуального і колективного підходів до діяльності учнів; творчого самоврядування; особистісного підходу до виховання; співпраці вчителів з батьками, громадськістю тощо.
є) Родинне виховання
Через всю спадщину О. Захаренка проходить ідея взаємної турботи і взаємних обов’язків батьків і дітей. Він, підкреслюючи роль і значення батьків, звертаючись до учнів, говорить: „Вони (батьки) нічого поганого, лихого вам не порадять. Вони завжди турбуються про ваше життя, про ваше здоров’я і роблять усе, щоб вам нічого не загрожувало, щоб ви швидко пізнавали світ, який оточує вас”. Поряд з цим він акцентує увагу на тому, як навчити дітей любити своїх батьків, рідних. Інколи висловлює сумнів в необхідності цього, оскільки діти люблять батьків, бо на те й вони діти. Та все ж приходить до висновку, що такому умінню треба навчати мудро і наполегливо. „Ми прагнемо, – пише О.Захаренко, – навчити дітей бачити у своїх батьках шанованих громадян і трудівників, дбайливих сім’янинів. Тому педагогічний колектив повсякчас піклується, щоб духовний світ батька, матері, дідуся, бабусі, інших рідних та близьких викликав шанування, вдячність, захоплення в дитини”.
Завдання батьків – організувати життя дітей так, щоб у них формувалися необхідні якості. Для цього необхідно вчити їх рахуватися з реальністю, відчувати і розуміти свою залежність від сім’ї, школи, села, Батьківщини. О.Захаренко вважав, що життя в сім’ї слід організовувати таким чином, щоб за будь-яких обставин дитина мала чіткий напрям, обмежувала, де необхідно, свої бажання і потреби, розрізняла, що добре, а що погано, що можна, а що не можна, що доступно, а що ні. Визначальним в системі родинного виховання Сахнівської середньої школи є принцип поваги до старших.