Сторінка
2
б) Праці О. А. Захаренка
1) Захаренко О. А, Мазурик С. М. Становлення громадянина. К., 1976.2) Захаренко О. А, Мазурик С. М. Школа над Россю. К., 1979. 3) Захаренко О. А. З щоденника директора школи (Сахнівська середня школа Черкаської області) // Рад. шк. 1987. № 5.4) Захаренко О. А. Виступ на пленарному засідання (на І з'їзді педагогічних працівників України) // Освіта. 1993. 27 січ.5) Захаренко О. А. Розраховуємо на мудрість: Думки з І з'їзду педагогічних працівників України // Вічне. 1993. №3.6) Захаренко О. А. Знайомтесь: Сахнівська середня школа // Шкільний світ 1997.№4.7) Захаренко О. А., Мазурик С. М. Життя запульсувало: Адаптація старшокласників до майбутнього життя // Освіта. 1997. 27 серп. 8) Захаренко О. А. Творчі таємниці вчителів // Почат. шк. 1998. № 3.9) Захаренко О. А. Найболючіше – сільська школа // Пед. газ. 2000. № 10.10) Енциклопедія шкільного роду (автобіографічні дані, спогади, роздуми) / Автор ідеї, кер. О. А. Захаренко. Сахнівка, 2000. Т. І–II (1937–1976)- Т III–IV (1978–1998).11) «Поради колезі, народжені у школі над Россю» (2002 р.)
12) «210 шкільних лінійок» (2002 р.)
13) «Поспішайте робити добро»
ІІ. Авторська школа
Існує поняття «авторське кіно» чи, скажімо, «авторська ювелірна прикраса», «авторська кераміка» — йдеться, власне, про твори мистецтва у тих сферах культури, в яких натхненна творчість зовсім не є обов’язковою, де все, чи майже все, підпорядковане стандартам маскульту й ширвжитку. Авторська школа Захаренка — з особливого ряду, вона — витвір педагогічного мистецтва.
Сахнівка в часи Союзу вважалася меккою для вчителів однієї шостої планети. Приїжджі завжди бували вражені: зворушувало побачене, перевершувало все раніше чуте й читане про «школу над Россю». Багато хто навіть і уявити не міг, що таке можливе. «І це все — самі? Своїми руками? Просто фантастика якась!»
Олександр Захаренко матеріалізував те, що утверджував на словах: «Школа — це постійний, самостійний рух уперед, ідея, яка має неодмінно захопити відразу трьох: учителя, учня, батьків. Якщо такої ідеї немає, то школа перетворюється на звичайну контору Держкомосвіти, де приходять і йдуть за дзвоником .» На практиці педагогічна симфонія — гармонійне поєднання інтересів учителя, дитини та її домашніх — виражалася в тому, що кожного дня протягом трьох десятків років у життя втілювалася певна справа, яка була цікава всім, яка об’єднувала. Захаренко повернув життя в селі так, що все раптом зосередилося навколо школи. Дітоцентризм — така ідея. Він умів розмовляти. За жодних умов він ні на кого не підвищував голосу. Його недарма називали директором села. Говорив — чули, пустих слів не було. Затаскане й часто брехливе гасло «Все найкраще — дітям!» у Сахнівці дивовижним чином було реалізоване вповні. Так були збудовані два чудові басейни, в яких усі — від першокласників до вчителів — могли плавати цілий рік, сучасний спортзал (у якому й балетна студія була), неординарний музей, обсерваторія, фонтан — ляснеш у долоні — струмені бризнуть, дендропарк . Усе працювало на виховання особистості. От, скажімо, «живі обеліски», які потім розійшлися по багатьох селах. Це — розарій: 216 кущів; під кожним земля від порога, який переступив солдат, ідучи на війну, і вода під час садіння — із рідної криниці, і рушник — у День Перемоги. На табличці — ім’я. Коли влаштовувався обеліск, були живі і вдови, і батьки, і багато тих, хто пам’ятав загиблих. Таке зворушує, об’єднує . Школа славилася й серед дітей. Був випадок, коли з далекого глухого села прийшов у Сахнівку промоклий і замерзлий хлопчик, прийшов як у центр культури (його потім Ломоносовим прозвали), в телескоп на зірки дивитися! Хлопчика обігріли, а потім він усю ніч просидів під куполом обсерваторії, роздивляючись туманності, спостерігаючи обертання супутників навколо Юпітера . Час минав, якоїсь миті і обсерваторія дітям наскучила. Проте рух — як ми пам’ятаємо — має бути постійним, дитячі очі мають сяяти інтересом! Інакше життя іншим заповниться (ну та ми по вулиці бачимо) . І в таку мить в означеному місці з’являлося нове оголошення, розбурхуючи село: «Увага, увага! » Ідеї були всі з потреб життя, тому й мали відгук.
У 2002-му Сахнівська школа Корсунь-Шевченківського району Черкащини набула офіційного статусу «Авторська школа О.А.Захаренка». Сталося це за три місяці до смерті Олександра Антоновича. У 2007-му Міністерство освіти і науки України запровадило медаль ім.Олександра Захаренка.
ІІІ. Педагогічні ідеї О. А. Захаренка, реалізовані в Сахнівській школі
Досвід О. Захаренка є цілісною системою, що характеризується цілеспрямованістю, поліструктурністю, керованістю, взаємозв'язком і взаємодією компонентів, відвертістю, стабільністю, здатністю до постійного вдосконалення за рахунок резервів і до саморозвитку за рахунок подолання суперечностей, рішення нових задач і т.д.
а) Оцінювання учнів
Своєрідним джерелом інформації про дитину і результати роботи вчителів з нею є давно введений в Сахнівськой школі свій «Табель успішності і вихованості». Тут все незвичайне — і набір параметрів оцінки особистості, і набір експертів. Окрім успішності оцінюються: суспільна активність, морально-політичний вигляд учня, старанність в навчанні, відношення до суспільно корисної праці, відношення до батьків і старших. В якості експертів виступають: сам учень, колектив класу, батьки і вчитель. Такий спосіб оцінки дає різносторонню інформацію про дитину. «Більш того, по табелю ми бачимо не тільки, який учень, але і чому він такий, в якій ланці ослаблена вимогливість», - вважає О. А. Захаренко. Дивишся па табель і мимовільно думаєш, що тут Сахнівський директор наперед передбачив те, що буде введено реформою. Дар передбачення як передумова науково обґрунтованого прогнозування — так, напевно, можна назвати цю особливість.
Досвід Сахнівської школи є надзвичайно цілісний, комплексний підхід до виховання пронизує всі компоненти системи. Розглянемо структуру системи виховної діяльності в школі О. А. Захаренка.
б) Структура системи виховної діяльності в школі
Основою «целеполагания»(рос.) в роботі педколективу Сахнівської школи є реалізації розробленої А. С. Макаренком «системи перспективних ліній», за допомогою якої розв'язується «віяло» педагогічних задач. Діти звикають жити в прагненні до великих суспільно значущих цілей, наповнювати своє життя не будь-чим, а саме доцільним змістом. Навколо єдиної мети об'єднується дитячий колектив, перспектива із зовнішнього стимулу спонукання до діяльності перетворюється на могутній внутрішній стимул доцільної поведінки кожної дитини. У результаті суспільно цінна колективна перспектива стає особистою метою.
У О. А. Захаренка постійно є наявною не одна, а ціла система перспектив, які змінюють одна одну, ускладнюються, оновлюються, що і робить процес «целеполагания»(рос.) безперервним. Директор і вчителі Сахнівської школи розрізняють ближні, середні і дальні перспективи.
Ближні перспективи є у кожної дитини: бажання добре вчитися, займатися цікавою роботою в гуртках, брати участь в спортивних змаганнях, походах, екскурсіях (для цього в школі є всі умови); прагнення боротися за честь свого колективу, своєї школи та ін. Вони зароджуються в повсякденній діяльності, стимулюються вчителями, допомагають школярам долати труднощі і рухатися в своєму розвитку вперед.