Сторінка
1

Теоретичні основи регіональної податкової політики

Регіональна податкова політика як наукова категорія відображає систему заходів державних та місцевих органів влади, направлених на удосконалення системи оподат­кування регіонів з урахуванням їх податкоспроможності. Вона, з одного боку, відображає механізми державного регулювання з метою забезпечення оптимального оподаткування регіонів (перелік місцевих податків і зборів, відсоток регулюючих податків, закріплених на постійній основі згідно з чинним законодавством за регіоном). З іншого – місцевим владним структурам надано право в рамках, визначених законодавством, надавати піль­ги платникам зі сплати окремих податків та зборів, що надходять до місцевих бюджетів. Система заходів, яку передбачає регіональна податкова політика, повинна бути направ­лена на реалізацію інтересів держави стосовно регіонів і внутрішніх інтересів самих регіонів.

Необхідно зазначити, що, незважаючи на актуальність проблеми формування та реа­лізації регіональної податкової політики, українські вчені мало уваги приділяють даній проблемі.

Значно активніше вона розробляється російськими вченими і практиками. Ними підго­товлена низка наукових праць, у яких вказується на необхідність проведення досліджень, пов’язаних із формуванням та реалізацією регіональної податкової політики. Звертається значна увага на теоретичні та практичні аспекти даної проблеми.

Однак сьогодні майже не розроблено понятійно-термінологічний апарат теорії регіо­нальної податкової політики. Більшість з цих понять відноситься до об’єктів і явищ макро­рівня. Для досягнення ефективності оподаткування на регіональному рівні в умовах, максимально наближених до об’єктів оподаткування, важливого, на нашу думку, є розроб­ка таких ключових понять у теорії оподаткування, як регіональна податкова політика, податкоспроможність регіону, податкова база регіону, податковий потенціал регіону, податковий простір регіону.

Розглядаючи проблему оподаткування з позицій регіонального розвитку, необхідно справедливо розподіляти податковий тягар між усіма регіонами, враховуючи їх податко­спроможність, що означає вилучення податкових надходжень з регіонів відповідно до їх можливостей з урахування потреб соціально-економічного розвитку при використанні усіх регіональних ресурсів, а також розширення бази оподаткування. Таким чином, згідно з вимогами часу назріла необхідність проведення аналітичних досліджень щодо участі регіонів у формуванні бюджетів різних рівнів з урахуванням можливостей цих регіонів. У зв’язку з цим у доповіді “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України” в науковий обіг у 1998 р. була введена наукова теорія “податкоспроможність регіону”, розкриті її сутність, зміст та фактори впливу на соціально-економічний розвиток регіонів. Дана категорія набула статус загальновизнаної після включення її в Бюджетну резолюцію 2000 року та Бюджетний кодекс України при визначенні коефі­цієнта відносної податкоспроможності (КВП), і, на нашу думку, є ключовою в теорії регіональної податкової політики. КВП характеризує податкоспроможність області в розрахунку на душу населення у співставленні з середньодушовою податкоспроможністю всіх областей України в цілому. Введення цього показника направлене на створення послі­довного, надійного та прозорого механізму визначення дохідної частини місцевих бюджетів.

Вказаний показник використовується в практиці багатьох зарубіжних країни. Однак на сьогодні ні в науковій літературі, ні в нормативно-правових актах не розкривається сутність самої категорії “податкоспроможність регіону”.

Серед вітчизняних вчених лише В.І. Кравченко дав визначення такого поняття, як “податкоспроможність територіальної громади” – це обсяг доходів, який потенційно може бути об’єктом оподаткування комунальними податками на душу населення в межах конкретного територіального колективу.

Необхідно зазначити, що податкоспроможність регіону можна розглядати по-різному. Щодо її змісту, то його можна трактувати у вузькому і широкому тлумаченні цього терміна. У вузькому розумінні дана категорія відноситься лише до сфери оподаткування і характеризує певним чином можливості регіону щодо наповнення бюджетів та його внеску в процес перерозподілу ВВП. Але навіть при цьому вона певною мірою відбиває співвідношення інтересів країни і регіону, тобто має значно ширший статус, ніж регіо­нальний. У широкому розумінні сутності цієї категорії податкоспроможність, з одного боку, визначає можливість (чи неможливість) регіону одночасно зі сплатою податків реалізувати розширене виробництво на своїй території, а значить – реалізувати і економічне зростання. З іншого – податкоспроможність виступає “інтегрованим” чинни­ком (якому “делегували” свої позитивні імпульси росту всі суспільно-природні власти­вості і характеристики регіону) покращання макроекономічної ситуації в країні, її інвести­ційного клімату, підвищення рівня її фінансової стійкості тощо.

Якщо розглядати зазначену категорію стосовно певного часового інтервалу та ступеня реалізації можливостей регіону щодо сплати податків, то можна виділяти потенційну та (чи) реальну податкоспроможність. Тобто можливі досить різні підходи до визначення цієї категорії залежно від реального чи потенційного її значення. На нашу думку, реальна податкоспроможність відбиває фактичні можливості податкових вилучень у платників податків, які знаходяться на території певного регіону для забезпечення дохідної частини бюджетів різних рівнів у даний історичний час, при певному рівні розвитку продуктивних сил, при існуючому законодавстві.

Набагато складніша сутність категорії “потенційна податкоспроможність”. Під потен­ційною податкоспроможністю регіону потрібно розуміти його інтегративні можли­во­сті щодо виділення у бюджет країни грошових надходжень при одночасному задіянні всіх регіональ­них ресурсів.

Потенційна податкоспроможність є справжнім каталізатором економічної розбудови та відродження вітчизняного виробництва, причому між ними існують найтісніші не тільки прямі, але й зворотні зв’язки. Адже саме стан вітчизняного виробництва є визначальним для формування потенційної податкоспроможності країни чи регіону. Така ж взаємоза­лежність визначає відношення потенційної податкоспроможності (нижче ми будемо оперувати терміном “податкоспроможність” саме в цьому розумінні) з багатьма суспільно-територіальними властивостями регіонів: з їх геополітичною вагою у державі, потужністю інтегрального потенціалу, активністю і рівнем диверсифікації зовнішньої функції, потуж­ністю експортного сектора, якістю життя населення тощо. Суспільна ефективність системи регіонального оподаткування залежить від реалізації усіх можливостей регіону щодо сплати податків з урахуванням забезпечення його життєвих інтересів. Тобто відбувається вилучення в бюджети різних рівнів грошових ресурсів без відчутного зиску для соціально-економіч­ного розвитку самого регіону, процесів розширеного відтворення в ньому, вирі­шення його економічних, соціальних, екологічних проблем.