Сторінка
3

Теоретичні основи регіональної податкової політики

Податкоспроможність регіону тісно пов’язана з формуванням податкової бази.

У системі категоріального апарату теорії оподаткування “база оподаткування” – одне із найбільш складних за змістом понять. У спеціальній літературі і нормативно-правових актах дається різне її трактування.

Так, Д.Г. Черник, А.П. Починок, В.П. Морозов трактує податкову базу як “…сово­купность налогоплательщиков и объектов налогообложения на определенной территории в течение конкретного периода налогобложения”.

Автори посібника “Податкова система України” (М.В. Брезвин, М.І. Вдовиченко, А.В. Калина) розуміють під базою оподаткування – “законодательно закрепленную часть доходов или имущества налогоплательщиков (за вычетом льгот), которая учитывается при расчете сумы налога”.

Згідно з визначенням С.В. Каламбета, база оподаткування – вартісне вираження сукупності втіленої фізичної праці, матеріальних і енергетичних витрат на виробництво товарної продукції чи послуг юридичною чи фізичною особою, яка має статус об’єкта оподаткування.

У Великому економічному словнику “налоговая база – это доход или стоимость активов, на основании которых рассчитываются налоги”.

Згідно з визначенням, яке дається у Фінансовому словнику, “база оподаткування – це базова вартісна величина конкретного об’єкта оподаткування, за якою нараховують певний податок”.

Необхідно зазначити, що при різному тлумаченні даної категорії потрібно розрізняти реальну (фактичну), розширену і потенційну податкову бази.

Фактична база оподаткування регіону, на нашу думку, – це сукупність податкових баз платників податків і зборів (юридичних та фізичних осіб), зареєстрованих на даній території. Вона визначається з метою оцінки реальних можливостей адміністративно-територіальних одиниць щодо мобілізації коштів до бюджету за звітний період. При її розрахунку в податковій практиці визначають обсяг поточних нарахувань за відповідний період та сплату поточних платежів, які не нараховуються.

Потенційна база оподаткування формується за рахунок:

– поточних нарахувань податків і зборів (обов’язкових платежів);

– фактичної сплати поточних платежів, які не нараховуються;

– повернення переплат із бюджету;

– суми коштів, на яку скорочено податкову заборгованість податків і зборів (обо­в’язкових платежів) до бюджету, що утворилися за рахунок несвоєчасної сплати платежів.

На нашу думку, потенційна база оподаткування – значно ширше за змістом поняття. Вона може бути сформована при оптимальному використанні всіх можливостей регіону – виробничих, природних, демографічних тощо.

Складовою потенційної бази оподаткування є розширена база оподаткування, яка формується аналогічно до потенційної, однак джерелом її формування, крім поточних нарахувань податків і зборів (обов’язкових платежів), фактичної сплати поточних плате­жів, які не нараховуються, є сума коштів, на яку скорочено недоїмку податків і зборів до бюджету.

При прогнозуванні напрямів розширення бази оподаткування, яка передбачає в тради­ційному розумінні збільшення податкових надходжень за рахунок детінізації економіки, скорочення податкових пільг, податкової заборгованості тощо та вдосконалення її територіальної структури, необхідно, на нашу думку, враховувати такі важливі моменти:

– активізацію процесів деконцентрації виробництва, зокрема за рахунок виведення із основних мегаполісів-ядер агломерацій, що формувались навколо столиці і регіо­нальних центрів (м. Києва, Донецька, Харкова, Львова тощо), дочірніх фірм, філіалів, спеціалізованих цехів у “периферійну” зону відповідних агломерацій із урахуванням демографічного, природоресурсного, науково-технічного потенціалу цих поселень, їх транспортної та екологічної ситуації;

– інтенсивний розвиток продуктивних сил, розширення і більш ефективне викори­стання вже існуючих та створення нових виробничих потужностей, підприємств і фірм, зокрема в малих та середніх містах України з метою їх економічного зростання, покра­щання якості життя населення-і, відповідно, підвищення податконадходжень;

– сприяння, зокрема “податкового” стимулювання, розвитку підприємницької діяль­ності у сфері побутово-транспортної інфраструктури в межах транснаціональних тран­спортних (у першу чергу автомобільних), коридорів, що виступатиме важливим фактором соціально-економічного розвитку відповідних територій та сприятиме розширенню бази оподаткування;

– розвиток різностороннього прикордонного співробітництва, спрямованого на підви­щення економічної активності населення, його добробуту, зайнятості, розвитку виробни­чої і соціальної інфраструктури, а значить і збільшення кількості суб’єктів оподаткування.

Важливим у контексті розширення бази оподаткування є вдосконалення її галузево-територіальної структури з регіонально-конкретизованим визначенням основних галузей-локомотивів росту.

Для збільшення обсягів податкових і неподаткових платежів доцільно здійснювати також територіально-конкретизовану підтримку стратегічно важливих підприємств, які мають потенціал росту.

Більш ґрунтовно розроблена в науковій літературі категорія “податковий потенціал регіону ” (ППр).

Як щодо визначення сутності поняття “податковий потенціал”, так і щодо методів його обрахунку існує чимало різних думок.

Так, Н.В. Кашина під податковим потенціалом розуміє оцінку природного обсягу доходів, який може бути реально зібраний на території регіону при середньому по області коефіцієнті і зборі податків. Розрахунок показника ППр за даною методикою спирається на те, що податковий потенціал території рівний сумі потенціалів окремих податків. Однак запропоновані нею обрахунки ППр за допомогою методу репрезентативної системи податків досить трудоємкі.

Ще один підхід, майже подібний до розгляду ППр у П.В. Горського, розглядає податковий потенціал як суму потенціалів усіх діючих у даному регіоні окремих податків. Однак, враховуючи вищезазначені тлумачення, неможливо оцінити суму потенціалу кож­ного податку, який сплачує регіон, бо несумісні одиниці обрахунку їх бази оподаткування.