Сторінка
3
Готовність до створення сім'ї і її благополуччя багато в чому залежить від стану здоров'я молодих людей, що вступають у шлюб. Здоровий спосіб життя сприяє розвитку духовної культури людини, зміцненню внутрішньосімейних відносин, підтримці дружніх та високоморальних стосунків з оточуючими людьми, а також дозволяє людині значно легше долати психоемоційні труднощі і стресові ситуації, що часом виникають у сімейному житті.
Молодим людям, які збираються створити сім'ю без міцного матеріального фундаменту, зазвичай доводиться вислуховувати чимало цілком справедливих застережень. Та все ж створення такої сім'ї має набагато більше раціональних підстав, ніж це уявляється тим, хто визнає обов'язковим матеріальну забезпеченість молодят. Як правило, тривалий період залицяння може призвести до спаду любовних відносин.
Статистика свідчить, що до віку 25 років у шлюб вступають більш 80% жінок і близько 70% чоловіків. Мотиваційна готовність до сімейного життя включає в себе любов як основний мотив створення сім'ї, почуття відповідальності за створювану сім'ю, готовність до самостійності, народження й виховання дітей. За даними соціологів, найчастіше сім'ї створюються в любові – приблизно 70–75%, без сильного почуття, серцевого потягу, по розуму створюють сім'ю 15–20% молодят, близько 5–10% створюють сім'ю з матеріальних міркувань.
Психологічна готовність до створення родини – це наявність розвинених навичок спілкування з людьми, єдності або схожості поглядів на світ і сімейне життя, вміння створити здоровий матеріально-психологічний клімат у сім'ї, стійкості характеру і почуттів, розвинених вольових якостей особистості. Від атмосфери сім'ї, в батьківських сім'ях, залежить багато в чому і те, як складеться доля майбутньої сім'ї, чи буде вона благополучною або, навпаки, зіткнеться з проблемами і труднощами.
Отже, стабільна щаслива родина може функціонувати тільки при певній підготовці молодих людей до спільного сімейного життя.
Соціальна робота серед молоді має значний вплив на становлення молодих сімей. Вона розглядається як забезпечення найбільш сприятливих соціально-економічних умов розвитку кожної молодої людини, яка сприяє соціальному становленню особистості, набуття нею всіх видів і свобод і повноцінної участі індивідів у житті суспільства.
Вплив сім'ї на становлення особистості
Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з сім'єю. У ній закладаються основи особистості дитини.
Для жінки сім'я – це можливість нормального існування, спокій і впевненість у собі, матеріальна і моральна підтримка, відчуття радості й щастя, повноцінне виховання дітей. Чоловіку сім'я надає стимул до життя, допомагає у подоланні утруднень і негараздів. Для дитини сім'я відіграє важливе значення насамперед тому, що дає перші й найважливіші знання про життя, про взаємини з людьми. Сім'я «створює матеріальні та моральні умови для її зростання, формує моральні життєві основи та статево-рольові установки».
Метою сімейного виховання є формування таких якостей і властивостей особистості, які допоможуть гідно долати труднощі та перепони, що зустрічаються на життєвому шляху.
Розвиток інтелекту, творчих здібностей, пізнавальних сил і первинного досвіду трудової діяльності, моральне та естетичне формування, емоційна культура і фізичне здоров'я дітей – все це належить до завдань сімейного виховання.
Сімейне виховання засновується на емоційному, інтимному характері відносин, виявляється в глибокій кровній любові батьків до дітей і дітей до батьків. Байдужість батьків, які не задовольняють прагнення дитини до спілкування, до спільної емоційно забарвленої і значущої діяльності, призводить до затримки соціального розвитку дитячої особистості, тобто гальмуванню засвоєння нею норм, правил, звичок соціальної поведінки і навіть до формування її асоціального характеру. Це зумовлено тим, що внутрішньосімейні взаємини виступають для дитини першим специфічним зразком суспільних відносин, до яких вона залучається вже з перших днів появи на світ, і які мають значний (якщо не домінуючий) вплив на формування загальної моделі її життя в майбутньому.
Український педагог К.Д. Ушинський повчав: «Родина – перша школа, а мати – перша вчителька». Родина як перша школа навчає дитину рідної мови, практикує релігійне життя, плекає християнські традиції, формує характер і виховує чесноти як богословські, так і громадські, зокрема: правдомовність, точність, щирість, патріотизм, чесність і милосердя.
Широкий спектр проблем щодо виховання дітей у сім'ї містять роботи В.О. Сухомлинського. Зазначаючи, що виховує дитину сім'я в цілому, її загальний дух, культура людських стосунків, педагог підкреслював, що створюють цей дух самі батьки. «Без батьківської мудрості, – писав він, – немає виховної сили сім'ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей; сімейні відносини, побудовані на відповідальності, мудрій любові і вимогливості батька і матері, самі стають великою виховною силою».
Спираючись на це твердження, В.О. Сухомлинський визначив і сформулював певні умови успішного виховання дітей у сім'ї. До них він відносив:
∙ суспільну і моральну відповідальність батьків за дітей;
∙ сприятливий сімейний мікроклімат;
∙ спільну трудову діяльність батьків і дітей у сім'ї;
∙ розумну організацію життя і побуту.
Надаючи сімейному вихованню одну з провідних ролей у формування дитячої особистості, В.О. Сухомлинський особливу увагу фокусує на аналізі такого його феномену, як батьківська любов, у якій він убачав гармонію доброти й вимогливості, ласки й суворості. Однак, звертаючи увагу на роль батьківської любові у формуванні дитячої особистості, педагог водночас застерігав від помилкового її розуміння, від хибних дій, які є цілком прийнятними з погляду батьків, а насправді приносять гіркі плоди. Серед значної кількості різновидів «цієї безглуздої любові» В.О. Сухомлинський вирізняв три основні види: любов замилування, деспотичну любов і любов відкупу.
На рівні фактів доводиться відзначати, що руйнування родин в традиційному розумінні продовжує зростати. Доводиться констатувати ослаблення внутрішньосімейних зв'язків, зниження народжуваності. Статистика фіксує велику кількість розлучень, що призводять до таких наслідків: діти залишаються без одного з батьків; передаються в будинок дитини; під опіку та усиновлення; відбираються у батьків, які не забезпечують нормального виховання; деякі тікають з дому; ставляться на облік в інспекції у справах неповнолітніх; доставляються в органи внутрішніх справ; вчиняється багато різних злочинів; роблять замах на життя або здійснюють вбивства; здійснюють згвалтування. Саме серед останніх дітей найбільш часто встановлюється діагноз хворих алкоголізмом та наркоманією.
У педагогіці існує класифікація сімей не тільки по складу, але і за характером взаємин у них. Ю.П. Азаров ділить сім'ї на три типи: ідеальна, середня, негативна.