Сторінка
2

Розвиток креативних здібностей через систему креативних вправ

Я.А. Пономарьов наголошував, що для креативної людини найбільшу цінність мають побічні результати діяльності, дещо нове і незвичне, для нетворчої - важливі результати по досягненню цілі, а не новизна.

Відношення до креативності в різні епохи змінювалося. В Стародавньому Римі в книжці цінився лише матеріал і робота людини, яка переплітала книгу, а автор був безправним – не переслідувались ні плагіат, ні підробки. В середні віки, як і значно пізніше творець прирівнювався до ремісника, а якщо він намагався проявити свою ініціативу, то вона ніяк не схвалювалась. Творець змушений був заробляти на життя іншим шляхом: Спіноза шліфував лінзи, Ломоносов цінувався за оди при дворі і створення святкових феєрверків.

І лише в ХІХ ст. Художники, літератори, вчені та інші “представники креативних професій” отримали можливість жити за рахунок продажу свого творчого продукту: “не продається натхнення але можна рукопис продати” (О.С. Пушкін).

Інтерес до особистості творця і творчості в ХХ ст. пов’язаний, можливо, з глобальною кризою, проявом тотального відчуження людини від світу, ірраціональними відчуттями, що цілеспрямованою діяльністю люди не вирішують основних проблем свого буття.

Здібності не є природженими (генетично задаються лише задатки), а соціально-набутими. Визначальними у розвитку здібностей є умови життя і взаємовідносини з навколишнім середовищем. Здібності людини розвиваються на базі засвоєння суспільного досвіду, виховання і навчання, в процесі трудової діяльності. Найуспішніше формуються здібності в умовах, коли праця стає життєвою потребою і людина у своїй діяльності керується високими громадськими мотивами.

Весь період життєвого шляху людини – від народження до старечого віку, тобто онтогенез, супроводжується розвитком особистості. Кожний момент життєвого шляху виявляється у певному рівні розвитку властивостей, здібностей людини. На цей аспект особистості вказував С. Л. Рубінштейн. Він зазначав, що розвиток людини – на відміну від накопичення досвіду, оволодіння знаннями, вміннями, навичками – це є розвиток її здібностей. І, навпаки, розвиток здібностей людини – це є те, що являє собою розвиток як такий, на відміну від накопичення досвіду.

Здібності формуються не тільки в результаті засвоєння продуктів діяльності людства, а й насамперед у процесі створення їх самою людиною. Участь людини у творенні навколишнього предметного світу – це водночас розвиток своєї власної природи, своєї особистості. Здібності людини безпосередньо пов'язані з її діяльністю та поведінкою. Вони завжди є результатом розвитку.

Індивідуальні відмінності є і в загальних розумових креативних людей. Вони виявляються в усякому їх навчанні і в усякій праці. Різні види діяльності вимагають від людини не тільки специфічних, а й багато де в чому однакових властивостей. Кожна діяльність не може обійтися, наприклад, без пізнання об'єктів, на які вона спрямована, усвідомлення мети і планування способів її досягнення, використання наявних у людини знань і здобуття нових та ін.

Аналіз способів розвитку креативних здібностей на уроках математики

Ми живемо в епоху бурхливого розвитку математики. Невпинно розширюються межі її застосування. Це обумовлює потребу у збільшенні кількості математиків. Потяг до математики і математичні здібності виявляються в досить ранньому віці. Не випадково багато математичних відкриттів було зроблено людьми у віці до тридцяти років. Математична підготовка в загальноосвітній школі спрямована на засвоєння учнями математичних понять та алгоритмів розв'язування задач стандартного типу. Звичайно, цього недостатньо для того, аби в учнів розвивати здібності до творчого математичного мислення, що конче потрібно тим, хто матиме справу з математикою, кібернетикою, а також із застосуваннями математики у природознавстві, техніці, економіці та інших галузях.

Творчу особистість серед дітей можна помітити за наявності у неї таких ознак.

1. Інтелектуальна незалежність. Вона виявляється ще в ранньому дитинстві і проявляється в тому, що дитина вільно мислить і висловлює свої думки, незважаючи на установлені стереотипи.

2. Виняткова допитливість. Задовольняючи її, дитина, як правило, в дуже ранньому віці навчається читати, лічити, аналізувати, мислити тощо.

3. Гнучкість під час зіткнення з будь-якими проблемами. Розв'язуючи задачі, дитина завжди розглядає кілька альтернативних варіантів. Звідси і пояснення її високої продуктивності.

4. Чимало дослідників вважають найважливішою властивістю винахідника — твердість у досягненні мети, впевненість у собі. Рішучість у досягненні мети формується ще в молодшому шкільному віці, вона властива тим дітям, батьки яких ставляться до них з турботою і любов'ю. Біда лише в тому, що шкільна освіта часто не сприяє розвитку в дитини цієї риси: сприймаючи, як правило, готові знання, учень починає ставитися до них як до чогось одвічно існуючого і сумніватися у власній здатності відкрити щось нове, невідоме.

5. Наполегливість і старання. Вони допомагають дитині долати перешкоди, не пасувати перед невдачами і труднощами.

Навчальний процес завжди має деяку схожість з науковим пошуком. Академік А.М. Колмогоров розглядав математичні здібності школярів і вчених-математиків разом, як одне явище, й виділив три компоненти математичних здібностей: алгоритмічний, геометричний та логічний.

Алгоритмічні здібності включають уміння:

• застосовувати відомі алгоритми та методи в конкретних ситуаціях;

• зводити задачу до виконання ланцюжка елементарних дій;

• доводити до кінця зазначений план розв'язування, використовуючи аналогічні методи.

Геометричні здібності включають уміння:

• вибирати необхідну інформацію із запропонованої за допомогою аналізу чи доповнення;

• вести пошук ідеї розв'язування задачі за допомогою малюнків, моделей фігур чи уяви.

Логічні здібності включають уміння:

• виділяти і досліджувати всі окремі випадки;

• створювати раціональні схеми розв'язування задачі чи її доведення, використовуючи метод доведення “від супротивного”, звернення до контрприкладу, розв'язування задачі “з кінця” та інші прийоми.

Існує декілька методичних принципів роботи з розвитку здібностей учнів, а саме:

Принцип активної самостійної діяльності. Він вимагає від учителя викладання теоретичного матеріалу великими порціями (блоками). Але після цього треба відвести не частину уроку, а одне чи кілька занять на розв'язування задач. Учнів ознайомлюють із завданнями обов'язкового, підвищеного та поглибленого рівнів. Діти працюють самостійно. Роль учителя — вибірковий контроль, допомога невстигаючим.

Принцип урахування індивідуальних та вікових особливостей учнів. Учитель повинен знати можливості кожного учня та динаміку їх росту. Треба обирати задачі, доступні учням із середніми можливостями. У той самий час, здібним учням слід пропонувати складніші задачі, часом нестандартні, розв'язуючи які вони можуть показати свої розумові здібності.

До методичних засобів реалізації вказаного принципу відносяться короткий аналіз ідей і методів розв'язування задачі.