Сторінка
1

Розвиток проблем трудового виховання дітей в історії дошкільної педагогіки

На всіх етапах розвитку людини, труд є невід’ємною складовою нашого життя. Проблема трудового виховання в сучасному суспільстві набуває все більшого значення. Виховання у праці, потрібно розпочинати ще з дошкільного дитинства, тому що саме в цей період ми можемо прищепити любов до праці. Дослідження зумовлене тим, що сучасна педагогічна наука здійснює пошук ефективних шляхів та засобів розв’язання завдань, формування гармонійної особистості, її підготовки до трудової діяльності, у всіх її проявах. Аналіз передової наукової літератури вказує на необхідність звертати увагу на розвиток проблем трудового виховання в історії педагогіки. Досить важливим моментом є спрямованість на розвиток вмінь та навичок.

Державна політика в галузі дошкільної освіти, що визначається Конституцією, Законом України «Про освіту», Державною національною програмою «Освіта», Законом України «Про дошкільну освіту», Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, спрямовує фахівців на пошук оптимальних шляхів особистісного розвитку дошкільників, розкриття механізмів формування їхньої життєвої компетентності як здатності в міру своїх вікових можливостей самостійності та свідомо виробляти позитивне ставлення до світу, до праці.

Трудова активність, сформованість творчої, працелюбної особистості невід'ємна умова гармонійного її розвитку. У Концепції національного виховання звертається увага на важливість використання надбань української народної педагогіки, необхідність перебудови на її основі навчально-виховного процесу, зокрема процесу трудового виховання.

Ще з античних часів бере початок літературний жанр, представники якого у своїх творах викладають повчання стосовно виховання дітей, що ґрунтуються на власному досвіді, узагальненні педагогічних надбань попередніх поколінь. До цього жанру звертались київський князь Володимир Мономах, англійський філософ-мораліст, публіцист, дипломат, представник старовинного аристократичного роду лорд Честерфілд, український мандрівний філософ, поет Г.С. Сковорода, російський військовий, учасник оборони Севастополя, що знаходився в місті протягом усіх 349 днів облоги, граф Д. Остен-Сакен, а також M. Колоколова, В.В. Поворинська, І.О. Фесенко. Батько великої родини, комерсант Д.Сігма узагальнив піввіковий досвід виховання власних дітей та свої педагогічні спостереження, осмисливши їх з точки зору християнської моралі

Проблеми трудового виховання у дошкільних закладах досліджували великі педагоги минулого і сучасності. Їх представлено в працях таких педагогів як В.А. Сухомлинський, Т. Мор, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, М.М. Крупська, К. Маркс, М. Пістряк, І. Розанов, Я. Чепіга, С. Швацький, Р.І. Жуковська, З.Н. Борисова, Д.В. Сергіїва, Г.М. Киселева, Р.С. Буре та ін.

До проблем трудового виховання звертаються сучасні українські вчені такі як: В. Борисова, В. Павленчик, Г. Бєлєнька, М. Машовець, котрі вивчають питання виховного значення праці дітей у дитячіх садках і сім’ї.

Мета дослідження: визначення сутності процесу трудового виховання дітей, виявлення недоліків у його організації та обгрунтування практичних заходів з їх усунення.

Об’єкт дослідження: трудове виховання дошкільників.

Предмет дослідження: розвиток проблем трудового виховання дітей в дошкільній педагогіці.

Завдання дослідження:

Проаналізувати філософську, психолого-педагогічну літературу з розвитку проблем трудового виховання дітей.

Історія розвитку трудового виховання та його місце в історії дошкільної педагогіки

Протягом усієї історії людства трудове виховання турбувало багатьох видатних педагогів.

За всієї багатоманітності національних культур одним із найважливіших спільних для них чинників є цінність праці як засобу існування людини в світі та засобу виховання підростаючих поколінь. Споконвічно перші заповіді та настанови дітям стосувалися саме підготовки до майбутньої трудової діяльності.

Сухомлинський Василь Олександрович висловлює таку думку про трудове виховання «Праця стає великим вихователем, коли він входить у духовне життя наших вихованців, дає радість дружби і товариства, розвиває допитливість і допитливість, народжує радість подолання труднощів, відкриває все нову і нову красу в навколишньому світі, пробуджує першої громадянської почуття-відчуття творця матеріальних благ, без яких неможливе життя людини». У трудовому вихованні найважче прищепити любов до буденної праці, пише Сухомлинський, повинна проводитися «по всіх лініях виховної роботи, а найважливішою з цих ліній є свідомість, думка, духовне життя. Дитина повинна розуміти що та для чого він робить. Буденна праця припиняє бути нудною, якщо вона починається з задуму.

Сто років тому великий російський педагог К.Д. Ушинський показав все значення праці у вихованні дітей. Виховувати дітей потрібно не для щастя, а для праці життя – це і принесе їм щастя. З тих часів цю думку підтримували і повторювали багато разів. Сухомлинський переконливо показав, що праця входить у духовне життя дитини.

Простежимо розвиток його думки

Перш за все, Сухомлинський вважав що перший крок – це граничне зближення праці розумового і фізичного. На думку педагога, праця має таке ж значення для виховання, як і фізичний. На цьому Василь Олександрович повністю повторює Ушинського. Ушинський стверджував, що розумова праця важливий навіть для фізичного розвитку дитини так само, як і праця мускульний. Але Сухомлинський йде набагато далі в цьому зближенні двох основних видів праці людини. Він показує, що фізична праця має виховне значення лише в тій мірі, в якій бере участь в ньому розум дитини. Фізичне зусилля без розумового нічого не дає для виховання! Або дає, але при особливих умовах.

Уважне читання робіт Сухомлинського дозволить помітити, що для нього немає «праці» взагалі і немає навіть «фізичної праці» взагалі, а є:

праця навчальний – і продуктивний;

праця короткостроковий – і довгостроковий;

праця платний – безкоштовний;

праця ручної – і механізований;

праця індивідуальний – і колективний.

Виявляється, для правильного трудового виховання потрібно використовувати всі види праці в їх різноманітності!

Сухомлинський показує: потрібно поєднувати два види праці, розвивати і голову і руки. Розум дитини – на кінчиках його пальців.

Найважче – прищепити любов до буденної роботи. Підготовка до буденної праці, пише Сухомлинський, повинна проводитися «по всіх лініях виховної роботи, а найважливішою з цих ліній є свідомість, думка, духовне життя». Дитина повинна розуміти, що і для чого він робить.

Яскравим представником гуманістичної педагогіки є І.Г. Песталоцці, що проголосив працю стрижнем усієї виховної роботи з дітьми. Він бучив тільки один шлях – дати дітям незаможних гідне виховання, знання і привчити дітей до професійно озброїти вихованців умінням виконувати ті види праці, якими їм належить надалі займатися. Він доводив що центром усього життя є продуктивна праця вихованців.

Трудове виховання – важлива складова частина комуністичного виховання підростаючого покоління. Крупська в своїх роботах неодноразово підкреслювала необхідність привчання дітей з ранніх років до найпростіших, доступним їм видам праці, зауважуючи, що таким шляхом вони знайомляться з властивостями матеріалів, навчаються прийомам роботи з різними інструментами. У праці діти на її думку діти проявляють активність, кмітливість, наполегливість, прагнення досягти результату, у них формується бажання надавати посильну допомогу дорослим. Особливе значення педагог надавала об'єднанню дітей у праці, вказуючи, що «спільну роботу треба особливо цінувати, – це зачатки колективної праці. У цій колективній праці розгортаються кращі за все сили дитини. Разом з цим, вона закликала педагогів враховувати можливості дітей, особливості дитячої праці, його своєрідність, зв'язок з грою.