Сторінка
2

Розвиток проблем трудового виховання дітей в історії дошкільної педагогіки

Як і Н. Крупська, А.С. Макаренко особливе значення надавав колективної праці, в якому виникає взаємна відповідальність учасників. «Спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людини один до одного, – писав він – Це правильне ставлення полягає не тільки в тому, що він і від інших труб того ж, що він не хоче біля себе переносити життя дармоїда». В роботах А.С. Макаренко містяться рекомендації про організацію праці дітей із ускладненням його змісту, підвищення рівня вимог.

Л.Н. Толстой писав. «Важливо донести до свідомості дитини, що все, чим він користується, не падає готовим з неба, а є результат праці людей».

До проблеми виховання дітей у процесі праці зверталися автори перших утопічних систем оновлення суспільства шляхом виховання. Наприклад, Т. Мор рекомендував маленьких дітей знайомити з працею людей і спонукати їх до посильної участі в трудових процесах.

Ж – Ж. Руссо вважав, що дитину, яка фізично зміцніла і навчилася самостійно орієнтуватися в навколишньому середовищі, слід залучати до фізичної праці. Оволодіння трудовими навичками – необхідна умова забезпечення молодій людині власного кусня хліба, а відтак – незалежності і свободи.

Й.Г. Песталоцці не лише теоретично, а й практично доклав багато зусиль до того, щоб, поєднавши навчання з фізичною працею, виховувати дітей для чесного життя. Він вперше в історії педагогіки пов’язав мотивацію праці з природою дитини, обг’рунтував роль праці як частини педагогічної системи. Песталоцці наголошував, що завдяки поєднанню навчання і фізичної праці діти виходять у життя морального загартованими, здатними до самостійного визначення.

Німецький педагог Й. Базедов вважав за необхідне вводити у школах заняття праці, диференціюючи їх відповідно до соціального становища сімей учнів.

Особливу увагу питанням трудового виховання приділяв Г. Кершенштейнер, автор проекту трудової школи, який пов’язував виховання громадянина з оволодінням професією. Він запропонував створювати, крім народних, додаткові школи.

З перших років радянської влади вирішувалось питання про трудове виховання. Вже на I з’їзді з дошкільного виховання визначилися єдині зі школою завдання трудового виховання, сформувалися потреби до нього. Праця повинна бути посильним, мати зрозумілу дитині мету і доставляти йому задоволення, виконуватися добре і за можливості гарно.

Вже у 1919 році на конференції «Про трудовий початок в дошкільних закладах» виявилося два напрямки:

1. діти в дитячому садку повинні виконувати всю роботи по підтримці чистоти у приміщенні, пранню речей, приготування їжі, вирощування овочів та ін.

2. працю треба вводити як виховний момент, а тому він має бути посильним, його не має бути багато.

У 20-ті роки у дитячих закладах переважав вплив вільного виховання, дітям надавалася можливість проявляти активність та ініціативу. Педагог С. Моложавий констатує: «Трудовий процес максимально активний життєво-пристосувальний. В основі трудової діяльності лежать установка на отримання життєво-використовувати результати шляхом перетворення середовища і матеріалу за допомогою знарядь…стимули викликають трудовий процес, це не предмети або явища, це життєві потреби…»

«…Щоб викликати виробничий процес на обличчя повинна бути певна потреба, нестача чого-небудь, що необхідно для підтримки існування та підвищенням життєдіяльності організму… тільки така організація самого життя яка, висуває перед ними справжні потреби може виховати в дітях міцну трудову установку «(Гра і праця в дошкільному воздасте.-М., 1929.-С. 39–40).

Вже на II з’їзді перед робітниками дошкільної галузі постало питання колективізму. Треба було так побудувати організацію праці, щоб кожна дитина відчула, що вона виконує частку спільної справи.

На III з‘їзді був перегляд змісту роботи дитячих садків у зв'язку з програмами єдиної трудової школи. Тут вирішили, що треба будувати працю дитячих садків, виходячи з того, що дитина – це «продукт соціальної сфери». Перевага віддавалася громадському і виробничому праці, підкреслювалася важливість спільної діяльності дітей і дорослих. Н.Н. Крупська не погоджувалася з таким підходом до дошкільного трудового виховання. Вона наголошувала на тому, щоб був присутній зміст праці, зрозумілий і близький дітям, тільки обов’язково колективною формою.

На IV з‘їзді дошкільних працівників прозвучало питання про методи трудового виховання.

У 30–40 роки ХХ ст. трудову діяльність дітей стали поєднувати зі спостереженнями за працею дорослих, гру – з'єднувати з трудовою діяльністю. У книзі «Ігри та трудові заняття у дитячому садку» Р. І. Жуковська наголошує на тому, що трудова діяльність дітей, повинна бути направлена на збагачення ігри.

У роки Великої Вітчизняної війни праця стала природною формою роботи з дітьми у зв'язку з погіршенням умов життя і необхідністю реально допомагати дорослим, які завжди намагалися по можливості надати змісту праці ігрову форму.

У повоєнні роки праця набула менш значущої теми. Робітники дошкільних закладів сконцентрували увагу на ознайомлені дітей з працею дорослих, але педагоги не вважали працю дітей об'єктом уваги. Проте у 1953 році були проведені дослідження З.Н. Борисовой – про роль чергування у дитячому садку., а також В.Г. Нечаєвой – про трудову діяльність в дошкільному віці. Вони поклали початок великій групі наукових робот, присвячених трудовому вихованню. В результаті у 1962 році було визначено зміст трудового виховання дітей дошкільного віку, починаючи з трирічного віку.

Сьогодні, якщо запитаємо дитину дошкільного або й старшого віку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щасливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випадку почуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змінилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання стимулюють розвиток моральних почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і запитів дошкільників. Залишаючись актуальною протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв’язання.

Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, мультфільмів та кінофільмів, бесід і розповідей дорослих або дітей та з власного досвіду спілкування з людьми різних професій, спостережень за їхньою діяльністю. Пам’ятаючи, що все починається з родини, спробуємо проаналізувати, яку інформацію про трудову діяльність власних батьків отримує дитина у сім’ї.

Праця дитини носить ситуативний, необов'язковий характер, тобто від його відсутності страждає лише формується моральний вигляд дитини. Особливістю дитячої праці є і те, що, незважаючи на наявність в ньому всіх структурних компонентів діяльності, вони поки що знаходяться в стадії розвитку і обов'язково припускають участь і допомогу в ньому дорослого Отже, трудова діяльність дошкільників включає в себе компоненти будь якій діяльності (мета, мотив, план, процес діяльності, результат праці), але їх формування і розвиток в дошкільному дитинстві своєрідні.