Сторінка
5

Розвиток проблем трудового виховання дітей в історії дошкільної педагогіки

На цьому віковому етапі закріплюються знання дітей, що транспорт – важлива галузь. Його призначення – перевозити людей і пасажирів. Обслуговує транспорт велика кількість працівників різних професій.

Уточнюються знання про міський транспорт – автобуси, трамваї, тролейбуси, легкові автомобілі. Обслуговування автобусів здійснюється працівниками автопарку, диспетчера, механіком, прибиральницею.

Продовжуючи ознайомлювати дітей із залізничним транспортом, розказуємо, що пасажирів супроводжує провідник, а вантажні поїзди обслуговують: диспетчер, складач поїздів, стрілочник, механік, оглядач вагонів, черговий по станції.

На повітряному транспорті працюють пілот, радист, штурман, механік, бортпровідник.

Будівельники споруджують житлові будинки, приміщення для дитячих садків, шкіл, лікарень, бібліотек, театрів, промислові підприємства. Ознайомлюють дітей з професіями архітектора, електрозварника, сантехніка, бульдозериста.

Продовжується ознайомлення з працівниками сільського господарства працівниками промислового виробництва.

Знання дітей про працю треба поступово розширювати і поглиблювати. Не можна за один раз давати велику кількість знань, бо тоді діти набувають уривчастих, поверхневих знань, які мало впливають на формування правильного ставлення до праці, на вироблення трудових навичок і вмінь. Кожного разу потрібно давати невелику кількість знань, доповнювати вже відоме новими знаннями і закріплювати раніше набуті. Тільки при поступовому розширенні знань про той чи інший вид праці можна виробити у дітей правильне уявлення про нього і потрібне ставлення.

Стан проблеми на сучасному етапі

Двадцять перше сторіччя – сторіччя розвитку інформаційних технологій, глобальних інтеграційних процесів у суспільстві, перебудови в освіті і, відповідно, змін у свідомості людей. У таких умовах усе більшої ваги мають набувати питання економічної та професійної підготовленості молоді до життя в суспільстві, де розвиваються нові економічні відносини між державою та особою, де з кожним днем зростають вимоги до якості роботи, компетентності людей, які її виконують, та до їхніх моральних якостей. Оновлена система освіти в Україні передбачає поліпшення якості засвоєння знань та практичних навичок молоді, починаючи з першої ланки, оскільки саме вона забезпечує моральний та компетентнісний фундамент становлення особистості дитини і, зокрема, на основі знань формує ставлення до праці та перші загально навчальні та загально – трудові навички, залучає до суспільно корисної праці.

Державна політика в галузі дошкільної освіти, що визначається Конституцією, Законом України «Про освіту», Державною національною програмою «Освіта», Законом України «Про Дошкільну освіту». Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, спрямовує фахівців на пошук оптимальних шляхів особистісного розвитку дошкільників, розкриття механізмів формування їхньої життєвої компетентності як здатності в міру своїх вікових можливостей самостійно і свідомо виробляти позитивне ставлення до праці, до світу.

Дослідження показали, що в дошкільному віці діти виявляють великий інтерес до праці дорослих. У малюків виникає бажання наслідувати старших, брати участь у їх праці. Діти відчувають радість і задоволення від трудових зусиль, усвідомлюють користь своїх дій, виявляють бережне ставлення до праці дорослих. Вплив праці дорослих на поведінку дітей можна спостерігати і в дитячих іграх. Де вихованці прагнуть точно відобразити той чи інший вид праці так, як спостерігали, підкреслюючи злагодженість дій, акуратність, точність.

Вчені, розробляючи наукові основи виховання особистості, в основному спрямували свою увагу на вивчення тенденцій гармонійного розвитку дітей в дошкільному навчальному закладі, що народжує потребу в ній. Науково обґрунтовуючи процес виховання у дошкільнят працелюбності, більшість педагогів та психологів – І. Бех, Д. Закатнов, Г. Костюк, Г. Левченко, В. Мадзігон, С. Максименко, В. Сухомлинський, М. Тименко, К. Ушинський, В. Павленчик, К. Платонов, З. Плохій – стверджують, що вона відтворюється всією системою виховної діяльності сім’ї та дошкільного навчального закладу. При цьому суть системи полягає в організації поетапної цільової її побудови, згідно з віковими особливостями дітей, програмами виховання, їх змістом, формами, методами і прийомами опанування спеціальними знаннями, уміннями та навичками організації праці. Вчені-психологи З.Ікуніна, Є. Клімов, О. Кононко, Н. Ляшова, О. Солодухова, В. Тютюнник визначають три основні форми праці: споживча, виробнича і творча. Є. Клімов і В. Тютюнник споживчу працю характеризують як потребу в самостійному виконанні трудових дій, обов’язкове усвідомлення шляхів досягнення предмета праці, оволодіння засобами праці; виробничу працю характеризують як потребу в праці, результат якої має значення для інших людей, орієнтацію в міжособистісних стосунках у процесі трудової діяльності; творчу працю характеризують тим, що дитина ставить за мету зробити щось оригінальне, а відомий результат отримує нове значення, народжуючи нові потреби. Педагоги-науковці Р. Буре, О. Запорожець, С. Ладивір, В. Павленчик та інші досліджують самообслуговування, господарсько-побутову, художню, працю на природі тощо. Згідно з даними Р. Буре, в роботі з дітьми старшого дошкільного віку можуть використовуватися такі різновиди колективної праці: «загальна праця», «спільна праця» та «індивідуальна праця». У процесі організації праці дітей в різних видах важливо приділяти увагу розвиткові інтересу та формуванню у них звички посильно працювати. У перебудові національної школи, з урахуванням регіональних особливостей, запиту сім’ї та суспільства, значна увага надається формуванню працелюбності, потреби та звички до праці.

Трудова діяльність у дошкільному навчальному закладі організується за умов: чіткого визначення виховних завдань у кожному конкретному виді праці, використання у повсякденних життєвих ситуаціях дітьми елементів інтересу до трудових зусиль, систематичного залучення кожної дитини до праці, постійного врахування результатів диференційованого підходу до знань, умінь, навичок дітей, створення трудової атмосфери в дошкільному навчальному закладі та сім’ї, постійного дотримання санітарно-гігієнічних умов і техніки безпеки, обладнання всіх трудових процесів відповідно до педагогічних вимог, постійного керівництва і контролю за трудовою діяльністю дітей, єдності педагогічних вимог з боку дорослих на засадах демократизації та гуманізації виховання.

Досліджуючи праці В.О. Сухомлинського, особливий інтерес викликає його книга «Про виховання». У цій книзі, автор широко розкрив значення всіх видів виховання. Особливе значення педагог і автор з концентрував увагу на вихованні у дітей любові до праці. Він вважав, що дітей виховувати у праці слід у колективах, адже саме в колективній праці, можливо достигнути позитивних показників.

Надія Костянтинівна Крупська вважала, що, виховуючи радянського громадянина, ми ніколи не повинні забувати, що живемо в республіці праці, ми не можемо випускати в життя з наших шкіл білоручок, ми не повинні недоучітивалась виховує ролі праці. Вона справедливо вимагала, щоб діти з юних років перейнялися повагою до фізичної праці. Країні соціалізму, говорила вона, барчат не треба. Потрібні вмілі руки в побуті і на всякій роботі.