Сторінка
5
Поважними причинами, що призвели до отримання незадовільної оцінки, слід вважати хворобу учня, якийсь епізодичний випадок в сім’ї, що завадив учневі задовільно виконати домашнє завдання; відсутність навчального посібника або труднощі, що виникли перед учнем в навчальній праці, які він не зумів самостійно подолати; недостатній контроль зі сторони батьків за режимом для школяра; умови, що заважають чи не дозволяють учитися і т. ін. В таких випадках виставляти незадовільну оцінку школяру за погану відповідь чи слабку роботу немає ніякого змісту. Крім того, на думку Т.А. Ільїної, робити це шкідливо, оскільки оцінка не стане стимулом до підвищення успішності. Навпаки, вона буде лише травмувати учня і може зародить у нього неприязнь до навчання, до школи. Корисно також спільно з батьками подумати про те, як усунути причини, що заважають дитині успішно вчитися. Не можна травмувати школяра незадовільними оцінками, якщо він не встигає, через причини, що не залежать від нього. Якомога більше чуйності, доброзичливості до своїх вихованців при розумних педагогічних вимогах до них і як можна менше формалізму — ось що вимагається від кожного вчителя.
Результати поточної перевірки на самостійному етапі в структурі уроку оцінюються в оцінних судженнях або в балах. У процесі оволодіння новим змістом, тобто під час його засвоєння, систематизації й узагальнення, застосування нових знань, умінь і навичок, оцінка в балах виставляється тільки за достатньо повні і правильні відповіді .
Інформація, отримана в процесі поточного контролю, є основою для коригування методики роботи вчителя на уроці, запобігання відставання окремих учнів, коригування учіння, необхідною умовою досягнення поурочних цілей, враховується у планування наступних уроків.
Отже, поточне оцінювання здійснюється під час повсякденної навчальної діяльності учнів, що дає можливість учителю виявляти, як здійснюється процес опановування нових знань, умінь і навичок, які зустрічаються труднощі. Відповідно до одержаних результатів учитель або впевнено йде далі, або вносить певні корективи, тобто основною функцією поточного контролю й оцінювання є забезпечення зворотного зв’язку в навчанні.
При цьому поточне оцінювання має виконувати заохочувальну, стимулюючу та діагностично-корегуючу функції.
Тематичний контроль навчальних досягнень учнів, як правило, здійснюється після опанування програмової теми чи розділу. У разі, коли тема розрахована на велику кількість годин, її розподіляють на логічно завершені частини — підтеми. Якщо ж програмова тема невелика за обсягом, то об’єднують з однією або кількома наступними темами. Отже, одиницями тематичного контролю з різних предметів можуть бути: програмова підтема, тема, кілька тем, розділ. Об’єднання програмових тем здійснюється не механічно, а з урахуванням логічної структури їх змісту, взаємозв’язку між темами.
Основна мета тематичного контролю встановити наскільки успішно учні володіють системою певних знань, визначити загальний рівень їх засвоєння і чи відповідає він вимогам навчальної програми. Тобто з’ясувати, як засвоєні основні уявлення і поняття, положення, істотні зв’язки та відношення між явищами і процесами, охопленими однією темою. Тематичний контроль якісно відрізняється від поточного контролю тим, що спрямований на виявлення та оцінювання рівнів оволодіння певною, достатньо завершеною частиною навчального матеріалу відповідно до структурних елементів предметної компетентності.
Тематичний контроль є якісно новою системою перевірки та оцінювання знань, яка тісно пов’язана з проблемним навчанням. Учні в ході такої перевірки привчаються логічно мислити, узагальнювати матеріал, аналізувати його, виділяючи головне, суттєве. Специфіка цього виду контролю полягає в тому, що учневі надається додатковий час для підготовки і забезпечується можливість виправити отриману раніше оцінку. Уточнення і поглиблення знань стає мотивованою дією учня, відображає його бажання та інтерес до навчання.
У документі про контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів зазначено, що результати вивчення теми (розділу) визначаються вчителем на основі вимог навчальної програми і мають бути відомі учням від самого початку її опрацювання, слугуючи орієнтиром у процесі роботи над темою, тобто учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять), кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення, питаннями, що виносяться на атестацію, орієнтовними завданнями (задачами), терміном і формою проведення атестації, умовами оцінювання.
У цьому документі підкреслюється: якщо темою передбачено виконання практичних, лабораторних робіт та інших обов’язкових практичних завдань, то їх виконання є обов’язковою умовою для виставлення тематичного балу.
Підсумковий контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів проводиться наприкінці кожного семестру та навчального року. Його мета — визначити обсяг та глибину засвоєних знань і умінь учнів, їх міцність і осмисленість. Підсумки перевірки слугують основою для оцінки успішності учнів, яка характеризує рівень оволодіння учнями знаннями, уміннями і навичками відповідно до вимог навчальної програми.
Підсумкова оцінка відображає результати роботи учнів за семестр або навчальний рік. Проте вона не є середнім арифметичним всіх оцінок, отриманих учнем за рік. Учитель повинен добре уявляти процес оволодіння кожним учнем знаннями і уміннями, бачити успіхи і невдачі, ставлення до них учнів. Тільки при дотриманні всіх цих умов учитель може об’єктивно оцінити роботу учнів. При підсумковій оцінці успішності учнів, якщо завданням оцінки ставиться суто контрольна функція (наприклад, екзамени, семестрові чи інші контрольні роботи, зрізи), то об’єктивні оцінки за них виставляються всім учням без винятку. Дуже важливо, щоб учні бачили б у класі норми оцінок (хоча б на плакаті «Перевір себе»), і розуміли, за що вони отримали той чи інший бал.
У початковій школі підсумкове оцінювання здійснюється за результатами поточного і тематичного оцінювання, а за рік — на основі семестрових балів.
Вибір видів контролю (перевірки й оцінювання) навчальних досягнень учнів, їх зміст, послідовність, взаємозалежність та час проведення визначаються специфікою навчальних предметів початкової школи.
Методи й форми організації контролю навчальних досягнень учнів на уроках природознавства
Цілі, зміст та види контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів визначають форми і методи організації контролю.
Методи контролю — це способи перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів, які дозволяють здійснювати зворотний зв’язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. З їх допомогою отримують систематичну, повну, оперативну й об’єктивну інформацію про навчальний процес та його результативність.
Крім того, методи контролю покликані визначити результативність викладання і учіння на всіх етапах навчального процесу.
Форми організації контролю навчальних досягнень учнів бувають різні. За способом організації перевірки розрізняють фронтальний, груповий, парний та індивідуальний контроль, а за способом надходження інформації від учнів до вчителя — усний, письмовий, експериментальний та програмований. Навчально-пізнавальна діяльність учнів під час перевірки може бути репродуктивною, реконструктивною і творчою.