Сторінка
1

Фінансування охорони праці: сучасний стан і проблеми

В умовах розвиненої економіки найвищим пріоритетом діяльності держави є забезпечення нормального функціонування населення держави й здоров’я людей, про що свідчить логіка економічного розвитку. Охорона праці – ключовий інститут соціальної політики сучасної держави і являє собою складну систему заходів і засобів, скерованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Звичай до цієї системи входять правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи. Генезис такого явища, як охорона праці, відбувався в 19 столітті паралельно з процесом індустріалізації в Європі. Ще в 1802 році у Великобританії Парламент видав акт про охорону здоров’я, етику поводження майстрів на ткацьких й інших фабриках. Нагляд за його виконанням спочатку здійснювався добровольцями, але у зв’язку з неефективністю, був через 30 років покладений на „особи, що займають високе положення”. Було призначено перших чотирьох інспекторів, завданням яких був нагляд за тривалістю робочого часу, загальними умовами праці та проблемами дітей і підлітків, що можна вважати народженням першої інспекції праці. Аналогічні акти про охорону праці були прийняті й почали діяти до середини 19 століття в Німеччині та Франції. У 1890 році на конференції в Берліні представниками п’ятнадцяти держав були прийняті перші міжнародні норми праці й затвердили положення про нагляд за сферою охорони праці, що здійснювали спеціально підготовлені кваліфіковані фахівці, призначені урядами і не залежали ні від роботодавців, ні від працівників. Передовими підприємцями Великобританії, Франції й Німеччини були висунуті ідеї про відповідальність і необхідність державного втручання в галузь охорони праці, порушення питання про конституційний обов’язок Уряду захищати життя й здоров’я своїх працівників.

Адекватне розуміння сутті суспільних процесів на початку нашого століття робить ефективну охорону праці необхідною складовою політики економічно розвинених країн. На сьогодні поняття охорони праці наповнюється новим змістом, але в епіцентрі дискусій і донині залишається питання безпеки, здоров’я й добробуту трудящих. У широкому змісті термін „охорона праці” може містити в собі наступні поняття: безпеку й гігієну праці, загальні умови праці й виробничі відносини, питання, пов’язані з наймом на роботу й проблеми соціального забезпечення. У різних країнах діють одно- або багатофункціональні системи охорони праці. У сферу дії однофункціональної системи входять лише питання безпеки й гігієни.

Основним принципом функціонування системи охорони праці є відповідальність Уряду, що покликано вмонтувати її в систему соціально-трудової політики й практики. Другий принцип – необхідність якнайтіснішого співробітництва усіх зацікавлених партнерів: держави, роботодавців і працівників, а також ефективного співробітництва з науково-дослідними інститутами, університетами, експертами при координуючій ролі держави, стратегічною ініціативою сьогодення стає орієнтування на попередження подій, професійних захворювань, розбіжностей і конфліктів. Таким чином, необхідна концепція, метою якої було б запобігання різних технічних, психологічних, соціальних й економічних ризиків. Попередження подій і нещасних випадків на робочому місці співзвучно з середньостроковими і довгостроковими цілями сучасної соціально-економічної політики як на національному, так і на галузевому рівнях, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств, мотивації службовців і безпеки зайнятості.

В Україні відповідно до „Закону про охорону праці” ст. 15 обов’язково на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше повинні бути служби охорони праці. Якщо на підприємстві працює від 20 до 50 осіб, то функції охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше як 20 осіб функцію служби охорони праці можуть виконувати сторонні фахівці, залучені на договірних засадах, які також мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці створюється на підприємстві з метою:

– створення ефективної системи управління охороною праці;

– рішення працедавця з питань охорони праці мали фахову підтримку;

– регулярно проводилися профілактичні заходи з метою усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров’ю працівників;

– впровадженню досягнень науки і техніки, прогресивні й безпечні технології, сучасні засоби колективного та індивідуального захисту працівників;

– здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, положень галузевої угоди, розділу „Охорони праці” колективного договору та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства.

Водночас „Закон про охорону праці” наділяє фахівців служби охорони праці окремими правами для забезпечення безпечних умов праці на підприємстві. З цією метою такі фахівці мають право у разі виявлення порушень охорони праці:

– видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію та пояснення з питань охорони праці. Підпис працівника з охорони праці може скасувати лише працедавець;

– вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбаченого законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;