Сторінка
2

Фінансування охорони праці: сучасний стан і проблеми

– зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, що створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

– надсилати працедавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Зазначимо, що як і в кожній галузі, так і в галузі охорони праці усі положення залишаються декларативними, якщо вони не забезпечені фінансуванням. В Україні відповідно до статті 19 Закону України „Про охорону праці” фінансування заходів з охорони праці здійснюється підприємствами, незалежно від форми власності, або фізичними особами, які використовують найману працю, за рахунок коштів, що становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державних або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Дискусійним є запитання, що відносити до суми реалізованої продукції, оскільки до ціни реалізованої продукції входять так званні ціноутворюючі податки: податок на додану вартість та акцизний збір на підакцизні товари як надбавка до ціни підприємства.

Згідно з пунктом 6.1.1 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість” податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені Законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Враховуючи вищенаведене, Державний Комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва дотримується думки, що до суми реалізованої продукції з метою визначення витрат на охорону праці повинні включатися податок на додану вартість та акцизний збір, оскільки вони додаються до ціни товару і включаються у виручку від реалізації продукції (робіт, послуг) (с. 45).

Думка авторів щодо цього питання протилежна. На нашу думку, до суми коштів від реалізації продукції (робіт, послуг) непрямі податки – податок на додану вартість та акцизний збір входять „тимчасово” до моменту перерахування до державного бюджету і, відповідно, користуватися цими коштами можна тимчасово. Крім того, в Україні до бази оподаткування входить непрямий податок – акцизний збір, що взагалі не є доданою вартістю, але збільшує ціну реалізації продукції (робіт, послуг).

Таким чином, база для нарахування коштів для фінансування заходів з охорони праці буде фактично завищена, причому за рахунок коштів, що належать державі, а не підприємству чи фізичній особі. Зазначимо також, що згідно з діючим Законодавством України не всі підприємства та фізичні особи сплачують податок на додану вартість, тому при визначенні суми затрат для фінансування заходів з охорони праці аналогічні підприємства залежно від вибраної системи оподаткування (звичайна чи альтернативна) повинні мати різні суми коштів на вказані заходи.

На думку того ж Комітету України, до суми реалізованої продукції, з якої суб’єкт підприємницької діяльності розраховує витрати на охорону праці, враховується вся виручка від реалізації продукції суб’єкта господарювання, крім позареалізаційних доходів, а в разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

На нашу думку, на ряд видів позареалізаційних доходів можливе проведення відрахувань до коштів, що витрачаються на охорону праці при внесені змін до Закону України „Про охорону праці”, можливо, з меншим відсотком, ніж той, що застосовується до суми реалізованої продукції. До таких видів позареалізаційних доходів можна віднести наступні:

– сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

– сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

– сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Зазначимо про необхідність виділення коштів на заходи з охорони праці з так званих пасивних доходів. До них відносяться такі: дивіденд – платіж, який здійснюється юридичної особою – емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів, на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку; відсотки на депозитні вклади у фінансових установах, отримані платниками податків.

Такі зміни до формування коштів на охорону праці дозволять дещо збільшити загальну суму вказаних коштів.

Відповідно до статті 25 фінансування страхових виплат, соціальних послуг і профілактичних заходів Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на утримані, а також усі види профілактичних заходів, передбачених цим Законом, проводяться фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Фонд соціального страхування забезпечує фінансування заходів, передбачених Національною програмою поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, навчання та підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення та виробництва засобів індивідуального й колективного захисту працівників тощо.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування зобов’язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно і в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплатити йому або особам, які перебувають на його утриманні: