Сторінка
1
Для виконання своїх функцій держава повинна мати значні грошові кошти, які утворюються за рахунок надходжень податків від населення, підприємств і організацій усіх форм власності та надходжень інших неподаткових платежів. У своїй сукупності ці кошти створюють фонд грошових коштів або доходи Державного бюджету і бюджетів місцевих рад народних депутатів.
Побудова ринкової економіки відбувається в умовах інфляційних процесів, спаду виробництва, кризи платежів, що зменшує надходження до бюджетів усіх рівнів по відношенню до запланованих. Відповідно Державний бюджет як основний фінансовий план держави — це не реальний план, а лиш припущення про надходження доходів і напрями їх використання. Нереальність запланованих надходжень доходів бюджету потребує скорочення видатків на розвиток господарства, передусім інвестицій, на впровадження новітніх технологій і обладнання у виробництво.
В умовах кризи платежів та ненадходжень доходів у бюджет у визначених розмірах держава вимушена направляти кошти на поточні видатки. Першочергове значення має підтримка галузей невиробничої сфери, тобто поточні видатки на утримання закладів освіти, охорони здоров'я, на соціальне забезпечення, захист постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи населення та інші заходи.
Тягар кризи платежів і ненадходжень податків зазнають усі бюджети бюджетної системи, від чого страждає в першу чергу національно-культурна сфера.
Скорочуються видатки на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист населення та інші заходи у невиробничій сфері.
Повністю або частково скорочуються видатки по бюджету розвитку: капітальні вкладення, житлово-комунальне господарство та ін.
Державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудови економіки передбачають, як правило, вкладення коштів у розвиток агропромислового комплексу, вугільної промисловості, атомної енергетики, нафтогазового комплексу, транспорту та інші пріоритетні напрями.
Ефективність капітальних вкладень визначається шляхом визначення приросту видобутку вугілля, нафти, газу, електроенергії тощо на одну гривню асигнувань на капітальне будівництво.
Будівництву, як специфічній галузі, притаманні особливості: порівняно тривалий період будівництва, будівництво провадиться тільки на основі проектно-кошторисної документації, затвердженої в установленому порядку. До проектно-кошторисної документації включаються: проектне завдання з кошторисно-фінансовими розрахунками та робочі креслення з кошторисом.
Проектне завдання розробляється з метою окреслення основних технічних рішень, які забезпечують досягнення високих техніко-економічних показників як в ході будівництва, так і в ході експлуатації побудованих основних фондів. На стадії розробки проектних завдань по показниках та нормативах визначається кошторисна вартість будівництва об'єктів.
Залежно від призначення та складу будівництва проектування виконується в одну, дві або три стадії.
При проведенні будівництва нескладних у технічному плані об'єктів застосовується одностадійне проектування. В такому разі до проекту входять коротка пояснювальна записка, генеральний план, робочі креслення із кошторисами до них, а також зведені кошторисно-фінансові розрахунки по окремих роботах та витратах.
При проектуванні будівництва, розрахованого на дві стадії, яке нині досить поширене, розробляються проектні завдання з кошторисно-фінансовими розрахунками до них, робочі креслення й кошториси до них. По будівництву у три стадії розробляються проектні завдання, технічні проекти, у яких уточнюються дані проектних завдань і робочих креслень. Але незалежно від того, в якому порядку провадиться проектування будівництва, невід'ємною частиною проекту є кошторис, який складається на основі робочих креслень, де визначаються грошові кошти, необхідні для виконання будівництва по окремих напрямах будівництва та об'єктах. Кошториси необхідні для обліку виконаних обсягів робіт та розрахунків між замовником і підрядчиком.
Фінансування об'єктів будівництва провадиться за такими принципами:
— наявність коштів на будівництво, затверджених у бюджеті чи фонді;
— наявність проектно-кошторисної документації, затвердженої у встановленому порядку;
— цільове використання коштів у межах, затверджених щорічними і кошторисними асигнуваннями за фактично виконані обсяги робіт.
Фінансування житлово-комунального господарства провадиться за рахунок як Державного бюджету, так і бюджетів місцевих рад народних депутатів.
Україна провадить чітку політику поступової передачі житлового фонду держави через приватизацію квартиронаймачам та політику оплати ними вартості комунальних послуг. При цьому ще досить значними залишаються видатки держави на оплату витрат по водопостачанню, опаленню, електроенергії, санітарного й технічного обслуговування житлових будинків.
Житлові господарства провадять свою діяльність на основі господарсько-фінансових планів та кошторисів експлуатаційних доходів і видатків.
Важливими розрахунками до проекту бюджету для одержання видатків є обґрунтування через фінансові розрахунки доходів і видатків по кожному видові видатків і в цілому по господарству.
Сума експлуатаційних доходів і видатків визначається на основі даних про середньорічну експлуатацію житлової площі та інших приміщень і розрахунків доходів й видатків на 1 м2 площі.
Доходи від квартирної плати вираховуються по ставці на 1м2.
Розрахунки квартирної плати перевіряються по даних про житлову площу, яка перебуває в експлуатації на початок року, враховуються також введення в експлуатацію нового житла й вибуле житло.
Орендна плата в доходах житлових господарств за нежилі приміщення враховується по ставках, встановлених місцевими органами влади.
Основою для планування експлуатаційних видатків служать техніко-економічні показники та нормативи.
Для визначення видатків на утримання житлових організацій по окремих видах затрат застосовується нормативний метод.
У розрахунках до проектів бюджетів на утримання апарату управління й обслуговуючого персоналу житлових організацій видатки визначаються по нормативу на 1м2 середньорічної експлуатованої житлової площі.
Витрати на поточний ремонт передбачаються у розмірі е більше 1 % загальної вартості житлового господарства. Витрати на капітальний ремонт плануються у межах амортизаційних відрахувань і складаються із двох частин: обсягу витрат та джерел фінансування. обсяг витрат на капітальний ремонт житлового фонду планується з огляду на середньорічну вартість житлового фонду і середній розрахунок відсотків амортизаційних відрахувань. Норми таких відрахувань на капітальний ремонт житлового фонду встановлюються у відсотках до балансової вартості будівель відповідно до класифікації — кам'яні, цегляні, дерев'яні, змішані та ін.
При визначенні джерел фінансування капітального ремонту житлових будинків виходять із суми коштів з доходів житлового господарства, які направляються на ці цілі, а кошти, яких бракує, плануються в бюджеті як асигнування із бюджету.
Завантажити реферат