Сторінка
2
Проте єдиним найефективнішим засобом зниження небезпеки є цілковите припинення куріння. Дослідники вважають, що ті, хто надає перевагу “легким” сигаретам, роблять більш глибокий і довгий вдих, щоб одержати нікотиновий “струс”, а це (разом із збільшенням кількості викурених сигарет) може бути причиною аденокарциноми, особливого виду раку легенів. Виявлено, що між 1959 і 1991 роками захворюваність на аденокарциному, що розвивається на периферії легенів, збільшилася в 17 разів у жінок і в 10 разів у чоловіків.
Більшості курців-новачків смак сигаретного диму здається жахливим. Протягом першої ж хвилини зростає частота серцевих скорочень і за 10 хвилин може зрости на 30%. Якщо не курити впродовж 24 годин, пульс уповільнюється на 10 ударів за хвилину, але перша ж сигарета одразу пришвидшує серцеві скорочення. Куріння під час відеоігри, яка і без того збільшують частоту пульсу на 12 ударів за хвилину та підвищує систолічний артеріальний тиск на 15 мм ртутного стовпа, призводить до дальшого прискорення пульсу (приблизно на 30 ударів) і підвищення тиску (приблизно на 20 мм ртутного стовпа).
Коли ми кажемо підліткам, що їм не можна курити, бо вони ще діти, ми провокуємо їх доводити власну “дорослість” саме через куріння. Тому основний принцип, із якого варто виходити, надаючи їм допомогу, – це ставитися до них так само, як до людей будь-якого іншого віку. І хоча підлітки як курці мають певні особливості, головним є те, чим вони схожі на всіх інших прихильників куріння.
Нікотин створює низку ефектів, які сприймаються курцем як приємні, – зменшення дратівливості, схуднення, поліпшення уваги та психомоторного функціонування. Це є позитивним підкріпленням куріння, а наслідки ненадходження в організм нікотину, що з’являються через кілька годин після припинення куріння та тривають до чотирьох тижнів, створюють негативне підкріплення, що також ускладнює відмову від куріння. Це стосується будь-якої залежності, зокрема, алкогольної і наркотичної.
Всі речовини, котрі спричиняють залежність, змінюють свідомість людини, її ставлення до життя, здатність пристосуватися до умов соціального середовища. Ці речовини є перешкодою для усвідомлення та розв’язання життєвих проблем.
Підліток, що почав курити, перестає адекватно реагувати на труднощі або звичайні життєві ситуації, які потребують нових рішень. Відчуваючи дискомфорт, людина зазвичай відшукує його причину, визначає способи усунення, і, таким чином, просувається у своєму розвитку.
Натомість курець, відчуваючи дискомфорт, найчастіше вважає, що йому необхідна чергова сигарета. Внаслідок цього гальмується розвиток особистості, людина не використовує всіх потенційних можливостей. Згідно з міжнародними даними, щороку близько 40% курців роблять серйозну спробу позбутися куріння, але через нікотинову залежність лише 3% з-поміж них мають щастя звільнитися від неї впродовж наступних шести місяців.
Намагання стримати тютюнову епідемію часто є марним, бо споживачі тютюну надзвичайно залежать від нього. Деякі експерти вважають, що тютюн призводить до більшої залежності, ніж героїн або кокаїн (про це, зокрема, йдеться у звіті головного лікаря США, що має назву “Нікотинова залежність”). Доза нікотину вжита під час куріння, занадто низька, щоб спричинити гостре отруєння (втім, це може статися з дітьми, які ковтають сигарети), але з легенів нікотин швидко надходить у кров і мозок. Коли рецептори, спроможні розпізнавати нікотин, сигналізують про його наявність в організмі, кров’яний тиск зростає, а периферичний кровообіг сповільнюється. Хвилі в мозку змінюються, що дає поштовх кільком ендокринним і метаболічним ефектам. Психічний і фізичний стан курця, а також ситуація, за якої відбувається куріння, може впливати на те, яким чином окрема сигарета позначатиметься на психологічному сприйнятті та фізіологічній реакції: наприклад, у стресових ситуаціях вона може діяти як заспокійливий засіб, а в стані розслабленості – як стимулятор. Звикнувши до певного рівня нікотину в крові, організм намагається підтримувати такий рівень, і курці відчувають потребу і надалі вживати його. Менш як 10% курців обмежуються помірним або нечастим курінням, решта рідко обходяться без сигарети більше години-двох.
Кажуть, начебто підлітки менш залежні від куріння та можуть самостійно кинути курити, тобто їм не потрібна будь-яка допомога. Але досвід переконує: серед підлітків справді чимало тих, хто тільки робить перші спроби курити, проте є й такі, що неодноразово намагалися це зробити – тому потребують професійної допомоги соціального педагога.
Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я розробили узагальнену класифікацію факторів ризику поширення тютюнопаління серед підлітків відповідно до рівня їх прояву. Під факторами ризику розуміють умови, що сприяють поширенню тютюнопаління серед підлітків. Визначають чотири рівні прояву факторів ризику: 1) біофізіологічний; 2) індивідуально-психологічний; 3) мікросоціальний; 4) макросоціальний.
Біофізіологічні фактори ризику тютюнопаління серед підлітків: 1) неспецифічні фактори ризику (органічні ураження головного мозку; хронічні соматичні захворювання); 2) специфічні фактори ризику (генетична схильність до тютюнопаління).
Вивчаючи індивідуально-психологічні фактори ризику, науковці стверджують, що особливості особистісної патології та особистісного досвіду можуть обумовлювати неповноцінний спосіб життя та відповідне прагнення до його компенсації за рахунок штучного регулювання свого психоемоційного стану за допомогою тютюну. Неспецифічними індивідуально-психологічними факторами ризику тютюнопаління вважаються: стійкі відхилення в саморегуляції та самоконтролі своєї поведінки та прогнозування наслідків своїх дій; проблеми самооцінки (нестійка, залежна від ситуації, неадекватна); недостатня самоповага особистості; зниження мотивації досягнень; низька здатність до рефлексії та турботи про себе; недосконалість емоційно-вольової сфери; агресивність, емоційна неврівноваженість; відсутність прагнення до міжособистісного спілкування; підпорядкованість соціальному середовищу; неадекватне сприйняття соціальної підтримки; низький рівень адаптаційних здібностей особистості.
Специфічними індивідуально-психологічними факторами ризику тютюнопаління серед підлітків можна вважати: установку на тютюнопаління; фактор перших спроб куріння сигарет.
Соціальні фактори ризику – це умови життя підлітків у різних соціальних спільнотах і особливості функціонування самого суспільства, котрі сприяють тютюнопалінню серед підлітків. Ці умови можна поділити на дві групи: макросоціальні та мікросоціальні фактори.
Найбільш значимими, на думку науковців, загальними макросоціальними факторами ризику тютюнопаління є: погіршення соціально-економічної ситуації в країні; ціннісний плюралізм. Специфічними факторами ризику на макросоціальному рівні є: доступність сигарет; мода на куріння сигарет; традиції в суспільстві, пов’язані з тютюнопалінням.
Таким чином, ризик залучення підлітків до тютюнопаління може бути обумовлений як внутрішніми так і зовнішніми причинами.