Сторінка
4

Формування дохідної частини бюджету України: наукові підходи

Ці особливості слід враховувати при формуванні і здійсненні податкової політики, бо сліпе копіювання розподільчих систем інших країн, крім недоречностей, нічого позитивного принести не може. Це підтверджується, наприклад, економічно необґрунтованим граничним рівнем перерозподілу ВВП через бюджетну систему України. Постанова Верховної Ради України „Про основні положення податкової політики в Україні” від 4 грудня 1996 року визначила граничний рівень перерозподілу ВВП через Зведений бюджет України, включаючи відрахування до Пенсійного фонду України, який не повинен перевищувати 40–45 відсотків.

Тут виникає суттєве питання щодо обґрунтованості цього нормативного показника з позиції його практичного використання при формуванні податкової системи України. Якщо для України цей рівень є економічно обґрунтованим, то чому виникло надмірне перевантаження податкової системи щодо об’єктів оподаткування? Відомо, що сьогодні у вигляді податків та обов’язкових платежів держава забирає у підприємницьких структур майже 70–80 відсотків їх прибутків. Але парадокс полягає в тому, що в процесі перерозподілу прибутків підприємств у дохід бюджету ми фактично використовуємо цей граничний рівень перерозподілу ВВП через бюджетну систему лише наполовину.

У таблицях № 1, 2 наведені співвідношення доходів і видатків Зведеного бюджету України з валовим внутрішнім продуктом. За 1991–2006 роки тільки у 1994 році питома вага доходів зведеного бюджету у ВВП становить 43,5 відсотка. У 1998 році цей показник становив усього 27,38 відсотка. Щорічно ці планові і фактичні показники як щодо державного, так і щодо місцевого бюджету не співпадали і, як правило, у бік невиконання передбачуваного перерозподілу ВВП на користь бюджету.

Так, за останні роки в Україні щорічно планується одержувати до державного бюджету податкових надходжень десь на рівні 21–22 відсотків ВВП, а надходить фактично ще менше. Наприклад, Державний бюджет України на 1996 рік передбачав, що через нього буде перерозподілено 22,2 відсотка ВВП. Фактично ж було перерозподілено лише 15,3 відсотка. У 1997 році планувалося 21,6 відсотка, фактично мали – 18 відсотків, на 1998 рік передбачали 21 відсоток, фактично перерозподілено – 15,7 відсотка. У 1999 році ситуація з цими показниками приблизно така сама. Якщо ж врахувати наявність бартерних відносин і взаємозв’язків, то в живих грошах ці показники виявляються ще меншими.

За такої ситуації може виникнути думка, що це позитивне явище, коли фактичний перерозподіл ВВП через бюджетну систему не тільки не порушує встановленого законодавством нормативу, а, навпаки, удвічі від нього менший. Така думка економічно невиправдана. При визначенні основних засад податкової політики законодавець не повинен вводити в них нереальні, економічно необґрунтовані положення, які при практичному застосуванні перетворюються у фікцію. Адже від реальності та оптимальності таких фундаментальних показників залежить економічне зростання країни, стимулювання розширеного відтворення засобів виробництва і всебічний розвиток робочої сили як головної продуктивної сили суспільства.